Єврейське слово мезімма́ вживається, коли мова йде про вміння мислити, тобто вміння обдумувати щось з мудрістю та уважністю, спираючись на точне знання (Пр 5:2; 8:12); це слово також може стосуватися задумів і безглуздих думок неправедних людей (Пс 10:2, 4; 21:11; 37:7; 139:19, 20; Пр 12:2; 24:8; Єр 11:15) або того, що задумав Бог Єгова,— задумів його «серця» (Йв 42:2; Єр 23:20; 30:24; 51:11).

Книга Прислів’я написана, зокрема, для того, щоб наділити юнака «знанням та вмінням мислити» (Пр 1:1—4). Інформація з цієї книги допомагає людині думати про корисне і формувати погляди, які наповнюють життя змістом. Мисляча людина може передбачити наслідки своїх дій, і це оберігає її від неправильного шляху та поганого товариства. Завдяки цьому вона отримує благословення. Мудрість і вміння мислити, так би мовити, дають їй життя, бо застерігають від рішень, що ведуть до лиха. Така людина почувається безпечно, адже їй не треба боятися суду за якісь провини (Пр 3:21—25).

Однак мислячу людину можуть ненавидіти. Можливо, саме про це йде мова у Прислів’я 14:17: «Людина, яка все старанно обдумує [«вміє мислити», прим.],— зненавиджена». Нерідко люди, які не звикли багато думати, ставляться недоброзичливо до тих, хто користується своєю здатністю мислити. Також ненависть виявляють до тих, хто скеровує свій розум на виконання Божої волі. Ісус Христос сказав: «Оскільки ви не належите до світу,— адже я вибрав вас зі світу,— він ненавидить вас» (Ів 15:19). З іншого боку, єврейське слово, перекладене у Прислів’я 14:17 як «старанно обдумує», може стосуватися і злих думок. У такому разі цей вірш може означати, що люди ненавидять того, хто замишляє лихе. В деяких перекладах його передано так: «Людина лукава зненавиджена» (Ог.) або «Людина, що навмисне чинить зло, ненависна» (Гижа).