(євр. еґо́з).

У Пісні над піснями 6:11 говориться, що Суламітка пішла «в горіховий сад». Можливо, тут ідеться про горіх волоський, або грецький (Juglans regia). Це дерево поширене в Південно-Східній Європі та Західній Азії, і сьогодні його вирощують у Галілеї, на схилах Лівану та на горі Хермон. Юдейський історик Йосиф Флавій писав, що в І ст. н. е. довкола Галілейського моря росло дуже багато горіхів (Иудейская война. ІІІ. 10. 8). Горіх — це гарне дерево заввишки близько 10 м, яке має запашне листя і дає добру тінь. Майстри, котрі виготовляють вишукані меблі, дуже цінують дрібношарову деревину горіха за її красу. Плід дерева має м’ясисту шкірку, що містить дубильну кислоту. Під час варіння шкірок виділяється барвник насиченого коричневого кольору. Ядра горіха дуже смачні; з них добувають олію, яка мало чим поступається оливковій.