Мається на увазі добра новина про Боже Царство і спасіння завдяки вірі в Ісуса Христа. У Біблії щодо доброї новини використовуються такі вислови: «добра новина про Царство» (Мт 4:23), «Божа добра новина» (Рм 15:16), «добра новина про Ісуса Христа» (Мр 1:1), «добра новина про Божу незаслужену доброту» (Дії 20:24), «добра новина про мир» (Еф 6:15) і «вічна добра новина» (Об 14:6).

Висловом «добра новина» («Євангелія» в Ог. і деяких інших перекладах) перекладено грецьке слово еуанґе́ліон. Той, хто несе добру новину, є «проповідником доброї новини», або «проповідником євангелія» (Дії 21:8; 2Тм 4:5; див. також прим.).

Зміст. З наведеної вище інформації можна зрозуміти, що входить у поняття «добра новина». Вона охоплює всі істини, яких навчав Ісус і про які писали його учні. Хоча ще в давні часи люди надіялися на Бога і завдяки знанню про нього мали віру, його воля і незаслужена доброта стали очевидними «через виявлення нашого Спасителя, Христа Ісуса, який покінчив зі смертю і за допомогою доброї новини пролив світло на життя й нетлінність» (2Тм 1:9, 10).

За сотні років до того Бог проголосив добру новину Аврааму. Він показав, що добра новина здійсниться через Авраамове потомство, сказавши: «Через тебе всі народи отримають благословення» (Гл 3:8). Згодом через пророка Ісаю Єгова передрік проповідування доброї новини. Ісус Христос, прочитавши це пророцтво в синагозі в Назареті, промовив: «Сьогодні виконалися слова Писання, які ви щойно почули» (Лк 4:16—21). У пророцтві Ісаї говорилося, для чого буде проповідуватись добра новина, особливо після приходу Месії, і які результати це принесе (Іс 61:1—3).

Поширення. Коли народився Ісус, ангел проголосив пастухам: «Не бійтесь, я прийшов звістити вам добру новину, яка принесе велику радість усім людям» (Лк 2:10). Іван Хреститель підготував дорогу для Ісуса, який мав проповідувати добру новину. Іван казав юдеям: «Покайтесь, бо наблизилося Царство небесне» (Мт 3:1, 2). Сам Ісус говорив про його служіння: «Починаючи від днів Івана Хрестителя й дотепер, мета, якої люди прагнуть досягти,— це небесне Царство. І досягти її зможуть ті, хто докладає для цього всіх зусиль» (Мт 11:12).

Протягом свого земного служіння Ісус проповідував добру новину лише юдеям і прозелітам. Він сказав: «Я був посланий не до всіх, а тільки до загублених овець з народу Ізраїля» (Мт 15:24). Висилаючи 12 апостолів проповідувати, він наказав їм: «Не виходьте на дорогу, яка веде до інших народів, і не заходьте в жодне самарійське місто, а йдіть до загублених овець з народу Ізраїля» (Мт 10:5, 6). Все ж одного разу Ісус проповідував самарянці (самаряни були далекими родичами ізраїльтян), хоча й не збирався проповідувати в її місті. Ця жінка та інші мешканці міста відгукнулись настільки прихильно, що Ісус зупинився в них на два дні (Ів 4:7—42).

Після того як Ісус помер і воскрес, він дав своїм учням такий наказ: «Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Мт 28:19, 20). Також він сказав, що вони проповідуватимуть «навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Однак приблизно три з половиною роки святий дух скеровував учнів проповідувати лише юдеям і самарянам. Потім Бог послав Петра звістити добру новину римському сотнику Корнилію та його домашнім (Дії, розд. 10, 11; 15:7). Відтоді добру новину почали проголошувати всюди, де на той час було можливо.

Важливість. Апостол Павло з глибоким переконанням писав про спасіння, яке Бог надав через Ісуса Христа. У своєму листі до галатів він зазначив, що якщо хтось проголошуватиме їм якесь інше вчення, окрім того, що їм звістили з самого початку, «то нехай буде про́клятий». Павло вказав, звідки походила добра новина, яку він проголошував: «Я отримав її не від людини і не був навчений про неї: я здобув її завдяки об’явленню, яке дав Ісус Христос» (Гл 1:8, 11, 12). Таке чітке твердження було необхідним, бо вже тоді дехто намагався підірвати правдиву віру, проповідуючи «інакшу добру новину» (2Кр 11:4; Гл 1:6, 7). Павло попередив, що прийде відступництво, і сказав, що «таємниця беззаконня» вже діє; він заохотив християн пам’ятати про мету доброї новини, твердо стояти і міцно триматися традицій, що сформувалися під дією святого духу та були передані через апостолів (2Фс 2:3, 7, 14, 15; див. ТРАДИЦІЯ).

Ісус сказав своїм послідовникам, що важливіше вірно триматися доброї новини та звіщати її, ніж зберегти власне життя; Павло теж наголошував на необхідності вірно проголошувати добру новину (Мр 8:35; 1Кр 9:16; 2Тм 1:8). Людина може зазнати важких втрат і навіть переслідувань, але взамін вона отримає вже тепер «у 100 разів більше домів, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в прийдешньому віці — вічне життя» (Мр 10:29, 30).

Людей буде суджено відповідно до їхнього ставлення до доброї новини: ті, хто приймає добру новину і слухається її, отримає спасіння, а ті, хто її відкидає, будуть знищені (1Пт 4:5, 6, 17; 2Фс 1:6—8). Тому вкрай важливо, щоб той, хто проповідує добру новину, робив це від серця, зі щирих спонук, і любив людей. Апостоли настільки цінували життєдайну добру новину і так палали Божим духом і любов’ю, що передавали своїм слухачам «не лише Божу добру новину, але й самих себе» (1Фс 2:8). Бог дав проповідникам доброї новини право отримувати матеріальну допомогу від тих, кому вони проповідували (1Кр 9:11—14). Але Павло та його товариші дуже цінували честь нести добру новину, тому ніколи не зловживали цим правом і робили все можливе, щоб навіть не створювати враження, ніби вони служать заради матеріальної вигоди. Свою позицію в цьому питанні апостол Павло описав у 1 Коринфян 9:15—18 і 1 Фессалонікійців 2:6, 9.

Вороги. Добра новина зазнавала жорстокої протидії. Апостол Павло вказав, від кого ця протидія походила: «Якщо добра новина, яку ми звіщаємо, і закрита покривалом, то лише для тих, хто йде шляхом знищення,— для невіруючих, яким бог цього світу засліпив розуми, щоб їх не сягнуло сяйво славної доброї новини про Христа, який є образом Бога» (2Кр 4:3, 4). Першими ворогами доброї новини були юдейські релігійні провідники. Однак їхня протидія обернулась на добро язичникам — людям з інших народів, адже завдяки добрій новині вони отримали можливість, «маючи єдність з Христом Ісусом», стати «співучасниками обіцянки» (Рм 11:25, 28; Еф 3:5, 6).

Вороги доброї новини завдавали християнам багато страждань; апостолам доводилося вести невпинну боротьбу перед правителями, «захищати і законно утверджувати добру новину», щоб, наскільки це можливо, вільно поширювати її (Флп 1:7, 16; пор. Мр 13:9—13; Дії 4:18—20; 5:27—29).

Служіння Ісуса на землі; його присутність. Варто зазначити, що приблизно за півроку до Ісусового хрещення Іван Хреститель проповідував: «Покайтесь, бо наблизилося Царство небесне», а коли Ісус прийшов до Івана, той назвав його «Ягням Божим, що покінчить з гріхом світу» (Мт 3:1, 2; Ів 1:29). Так Іван звертав увагу людей на довгоочікуваного Месіанського Царя (Дії 19:4).

Коли Ісус був на землі, він та його учні проголошували: «Наблизилося Царство небесне» (Мт 4:17; 10:7). Будучи помазаним Царем, Ісус Христос сказав фарисеям, своїм ворогам: «Боже Царство є серед вас» (Лк 17:20, 21). У цьому полягала основна тема, суть, доброї новини, яка проповідувалась протягом його земного служіння. Але в Біблії ніде не говориться, що після смерті Ісуса його учні й далі звіщали, що Царство «наблизилося». Радше вони звіщали добру новину про те, що, віддавши своє життя як викуп для спасіння людства, Ісус піднявся на небо і сів праворуч від Бога. Також вони проповідували, що через певний час він повернеться і прийде його Царство (Єв 10:12, 13; 2Тм 4:1; Об 11:15; 12:10; 22:20; пор. Лк 19:12, 15).

Одного разу учні запитали Ісуса: «Яка буде ознака твоєї присутності та закінчення цього віку?» У відповідь Ісус назвав певні події, які мали відбуватися в той час. Серед усього іншого Ісус сказав, що «цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець» (Мт 24:3, 14; Мр 13:10; пор. Кл 1:23). В об’явленні, яке апостол Іван отримав приблизно 96 р. н. е., він побачив «ангела, який летів у піднебессі»; цей ангел «мав вічну добру новину, яку проголошував жителям землі: кожній нації, племені, мові та народу. Він вигукував: “Виявіть страх перед Богом і віддайте йому славу, бо настала година суду його”» (Об 14:6, 7). Ці натхнені слова показують, що в «останні дні» проголошення доброї новини про Царство набуде небувалого розмаху.