Дії, метою яких є переконати людину в тому, що вона зробила помилку, та спонукати її визнати і виправити цю помилку. Єврейське дієслово йаха́х («докоряти») — це юридичний термін, який також перекладається як «виправити справи» (Іс 2:4, прим.) або «розсудити» (Бт 31:37). Грецьким відповідником цього слова є еле́нхо. Обидва слова нерідко передають думку про те, що людині доводять її гріх і закликають її покаятися. У грецькій Септуагінті єврейське йаха́х часто перекладається словом еле́нхо, щодо якого в одному словнику говориться: «Воно вказує на те, що Бог, здійснюючи свій суд, повчає і виховує людину. Воно охоплює всі складові повчання: це і переконування грішника, і його покарання; це навчання праведника як за допомогою суворих випробувань, так і за допомогою пояснень та настанов» (Theological Dictionary of the New Testament / edited by G. Kittel. 1964. Vol. II. P. 473).

Коли необхідний. Божий Закон, даний Ізраїлю, містив застереження для тих, проти кого було вчинено гріх: «Не май у серці ненависті до свого брата. Обов’язково докори́ своєму ближньому, щоб ти не розділив вини за його гріх» (Лв 19:17). Не можна було допускати, щоб почуття образи до кривдника росло. Потрібно було докорити кривднику, щоб він перестав грішити. Невиконання цього морального обов’язку могло призвести до того, що людина знову згрішила б, і тоді відповідальність за цей гріх лежала б на обох. (Пор. Мт 18:15.)

Іноді старійшинам як представникам збору доводиться докоряти тому, хто вчинив серйозний гріх (причому деколи вони роблять це в присутності людей, яким відомо про скоєне). Такий докір виносять не тільки тим, хто готовий його прийняти. Біблія закликає старійшин «докоряти тим, хто суперечить цьому вченню», а також суворо докоряти «бунтівливим людям» і «базікам» (1Тм 5:20; Тит 1:9, 10, 13).

Докір може допомогти тому, хто його отримує. Проте зусилля людини, яка докоряє, не завжди належно оцінюються. Тому Прислів’я 9:7, 8 каже: «Хто виправляє насмішника, ганьбить себе, і хто докоряє неправедному, завдасть собі шкоди. Не докоряй насмішникові, щоб він тебе не зненавидів. Докори́ мудрому, і він полюбить тебе».

Правильне ставлення. Оскільки Біблія натхнена Богом, докір, який ґрунтується виключно на ній, по суті, походить від Бога (2Тм 3:16). Докоряючи, Єгова виявляє свою любов, тому до Божого докору не можна ставитися з огидою і його не можна відкидати (Пр 3:11, 12). Ісус Христос, який є головою християнського збору і любить його членів, дбає про те, щоб докір виносили духовно зрілі чоловіки (Об 3:14, 19). Мудра людина знає, що «повчальні докори — дорога до життя» (Пр 6:23).

Грішні люди схильні ображатися на докір і на того, хто їм докоряє. Але піддаючись такій схильності, людина опускається до рівня нерозумної тварини, яка не здатна відрізнити добре від поганого. У Прислів’я 12:1 говориться: «Хто ненавидить докір, той нерозсудливий». На противагу такій людині псалмоспівець Давид, який сам неодноразово отримував докір, написав: «Якщо вразить мене праведний, це буде виявом відданої любові, якщо докорить мені, це буде наче олія, вилита на мою голову, і від неї я ніколи не відмовлюсь» (Пс 141:5).

Висловлене незадоволення. У деяких контекстах слово «докоряти» вживається в дещо іншому значенні. Іноді воно може стосуватися незадоволення, вираженого в гострій формі, чи спроби стримати щось або когось своїми словами чи діями. У таких випадках в єврейському тексті вживається дієслово ґаа́р (Бт 37:10; Рт 2:16). Інше єврейське дієслово, перекладене як «докорити», буквально означає «принизити» (Йв 11:3). Єврейський іменник, перекладений як «докір», може також передавати думку про покарання (2Цр 19:3). У грецькій мові подібна ідея передавалася словом епітіма́о, яке також може означати «твердо наказувати» (Мт 12:16; Лк 18:39; 2Тм 4:2).

Слова ґаа́р та епітіма́о у значенні «стримувати», «припиняти що-небудь» можуть стосуватися не лише людей. Слово ґаа́р вживається в книзі Малахії, коли Єгова попереджає, що не дасть добрих врожаїв (Мл 2:3, прим.), і коли обіцяє, що більше не дозволить комахам-шкідникам пожирати плоди землі (Мл 3:11). Псалмоспівець, прирівнюючи ворогів Божого народу до звірів, просить Всевишнього стримати їх і більше не дозволяти їм завдавати лиха: «Приборкай [букв. «докори»] звірів, які живуть в очереті, стадо биків з телятами» (Пс 68:30, прим.). У розповідях про те, як Ісус вгамував вітер та зупинив гарячку, вживається грецьке епітіма́о (Мр 4:39; Лк 4:39, прим.).

Слово «докір» деколи передає думку про погрозу. Наприклад, вжитий в оригіналі вислів «докір твого обличчя» може стосуватися грізного виразу обличчя (Пс 80:16, прим.).

Іноді докір від Єгови супроводжується яскравим виявом його великої сили. Прикладом цього є розділення вод Червоного моря (Пс 106:9).

Справедливий і несправедливий. Докір буває справедливий або несправедливий. Коли Йосип розповів домашнім про свій сон, дещо з почутого здалося його батькові, Якову, недоречним, тому він докорив синові (Бт 37:10). Після того як Ісус розповів своїм учням, що його чекають страждання і страта, Петро докорив йому: «Змилосердься над собою, Господи, нехай з тобою таке ніколи не станеться» (Мт 16:22). Петро був неправий, тож Ісус повівся справедливо, суворо докоривши йому у відповідь: «Відійди від мене, Сатано, бо ти думаєш не про Боже, а про людське» (Мр 8:33).

Корисний. Докір від мудрої людини деколи завдає болю, але Біблія радить: «Ліпше вислуховувати докори мудрого, ніж слухати пісню безглуздих» (Ек 7:5). Якщо людина прислуха́ється до справедливого докору і відповідно діє, вона може змінитись на краще. Звичайний «докір впливає на розумного сильніше, ніж сто ударів на безглуздого» (Пр 17:10). Докір у формі виключення грішника зі збору може допомогти йому отямитися; саме це сталося з коринфянином, який був винен у серйозному гріху (2Кр 2:6, 7; 1Кр 5:1—5).