(озн. «мій Бог — батько»).

1. Син Хелона з Завулонового племені; один з 12 провідників, призначених Єговою допомагати Мойсею та Аарону зробити перепис чоловіків, придатних для служби в ізраїльському війську (Чс 1:1—4, 9, 16). Еліав був провідником загону свого племені, яке було одним з трьох племен, що належали до табору Юди (Чс 2:3, 7; 10:14—16). Окрім приношення, яке після встановлення святого намету склали провідники Ізраїля, Еліав на третій день присвячення жертовника склав своє приношення (Чс 7:1—3, 10, 11, 24—29).

2. Син Пелета з Рувимового племені; батько Немуїла. Два його інші сини, Датан і Авірон, підтримали Корея в бунті проти Мойсея. За це вони були покарані Єговою, коли земля розступилася і поглинула їх та їхніх домашніх (Чс 16:1, 12; 26:8—10; Пв 11:6).

3. Левіт з родини кегатівців; предок пророка Самуїла (1Хр 6:22, 27, 28, 33, 34). В 1 Хронік 6:34 його названо Еліїлом, а в 1 Самуїла 1:1 — Елігу.

4. Первісток Єссея, батька царя Давида (1См 17:13; 1Хр 2:13). Його зовнішність і високий зріст дуже вразили Самуїла, і він подумав, що це той, кого Бог вибрав царем. Але Єгова відкинув його і вибрав Давида (1См 16:6—12).

Еліав, Авінадав і Шамма, три старших сини Єссея, були у війську Саула, коли філістимський єдиноборець Голіаф пропонував ізраїльським воїнам вийти з ним на двобій. Невдовзі після того, як Давид за дорученням батька прийшов у табір ізраїльтян з їжею для своїх братів, Голіаф знову вийшов з філістимських рядів, щоб насміхатися з ізраїльського війська. Почувши, що Давид розпитує воїнів про те, яку нагороду отримає той, хто вб’є Голіафа, Еліав розізлився на нього, звинуватив у тому, що він покинув овець, яких пас, і сказав, що він зухвалий та має лихі наміри в серці. (Уривка про те, як Давид виконав доручення свого батька і як на нього розгнівався Еліав, немає у Ватиканському кодексі 1209.) (1См 17:13, 17, 26—28).

Значно пізніше з дочкою Еліава Авіхаїл, очевидно, одружився Давидів син Єрімот (2Хр 11:18).

5. Один з гадівців, які приєдналися до Давида, коли він переховувався від царя Саула. Про гадівців сказано, що вони були «сильними воїнами». Найменший з них міг протистояти сотні, а найбільший — тисячі (1Хр 12:1, 8, 9, 14).

6. Левіт з другої групи музикантів, який грав на струнному інструменті, коли за наказом Давида ковчег угоди Єгови переносили з дому Овед-Едома в Єрусалим (1Хр 15:18, 20, 25; 16:5).