(озн. «моїм Богом є він»).

1. «Син бузянина Барахеля з родини Рама». Як нащадок Буза, Елігу, очевидно, був далеким родичем Авраама (Йв 32:1, 2, 6; Бт 22:20, 21). Скоріш за все, Елігу уважно слухав всю розмову Йова з його трьома так званими утішителями. Але з поваги до їхнього віку він мовчав, аж поки вони не припинили говорити. Хоча сучасні критики називають Елігу багатослівним, а його промову надто довгою, в словах цього молодого чоловіка не було зухвалості. Він добре усвідомлював, що по-справжньому мудрими людей робить не вік, а Божий дух. Тож Елігу цілковито покладався на дух Єгови. Завдяки цьому він побачив, що Йов помилявся, оскільки не розумів, що довести Божу правоту набагато важливіше, ніж довести правоту будь-якої людини. Також Елігу зауважив, що три Йовові приятелі насправді зробили Бога винним (Йв 32:2—9, 18).

Елігу був безсторонній і нікому не лестив. Він розумів, що, так само як Йов, теж зліплений з глини і що його Творцем є Всемогутній Бог. Елігу не хотів залякати Йова, він розмовляв з ним як справжній друг і звертався до нього на ім’я, чого не робили Еліфаз, Білдад і Цофар (Йв 32:21, 22; 33:1, 6).

Елігу звеличував правдивого Бога і впевнено доводив, що Всемогутній завжди діє справедливо і відплачує людині згідно з її вчинками. Він судить безсторонньо і бачить, яким шляхом іде людина. Бог чує голосіння безпомічних. Він є Вчителем, який робить людей мудрішими за тварин. Але неправди Бог не слухає, тому Елігу заохотив Йова чекати на Нього. Крім того, Елігу запевнив Йова, що Бог з ним і що Він не залишить грішників живими, а ті, хто служить Йому, «дні свої проживуть у достатку» (Йв 36:11). Елігу порадив Йову звеличувати Бога, який усім щедро дає поживу. Також Елігу звернув увагу Йова на величні вчинки Бога, на те, що він контролює сили природи, і заохотив його подумати про «Божі дивовижні діла» (Йв 37:14). Він з піднесенням завершив свою промову такими словами: «Сила його велика. І він ніколи не відступиться від своєї справедливості та великої праведності. Тож люди повинні боятися його» (Йв 37:23, 24; розд. 34—37).

Лише завдяки дії Божого духу Елігу зміг правильно оцінити ситуацію і промовити слова, які сповнилися, коли Йов одужав. Елігу сказав: «Пощади [людину], щоб не зійшла вона в яму! Я знайшов викуп за неї! Нехай тіло її стане свіжішим, ніж у молодості, нехай повернеться вона у дні своєї молодечої сили» (Йв 33:24, 25).

2. Прародич пророка Самуїла, син Тоху (1См 1:1). Його, очевидно, називали ще Еліавом та Еліїлом (1Хр 6:27, 34).

3. Вважається, що це інше ім’я Еліава, старшого брата царя Давида; став князем племені Юди (1Хр 27:18, 22, пор. 1См 16:6; див. ЕЛІАВ № 4).

4. Один з семи начальників над тисячами Манасії, які перейшли на сторону Давида у Циклагу (1Хр 12:20).

5. Кореївець з родини Овед-Едома, який був призначений вартовим при брамах Божого дому під час царювання Давида (1Хр 26:1, 4, 7, 8).