Єврейські слова, які часто перекладаються як «жир», стосуються не лише маслянистої речовини, але й чогось добірного або когось товстого чи відгодованого. Ці слова вживаються також у переносному значенні і можуть означати «багатий; поживний; пишний; родючий» або ж передавати думку про нечутливість, несприйнятливість розуму й серця.

Слово хе́лев зазвичай стосувалося жиру тварин (Лв 3:3) або людей (Сд 3:22). Словом пе́дер називали твердий жир довкола нирок тварин, яких приносили як цілопалення (Лв 1:8, 12; 8:20, прим.). Вперше слово хе́лев з’являється в Буття 4:4, де говориться, що Авель приніс у жертву первістків зі своєї отари «разом з їхнім жиром». Далі в Біблії це слово зазвичай вживається, коли йдеться про жертвоприношення. Також воно використовується в переносному значенні і вказує на щось добірне або найкращу частину чогось. Наприклад, згідно з Буття 45:18, фараон сказав Йосипу, що його рідні можуть їсти «найліпше [букв. «жир», прим.]», що було в тому краю. Також у Числа 18:12 говориться: «Я даю тобі всю найліпшу [хе́лев] олію, все найліпше [хе́лев] молоде вино та зерно». (Див. Пс 81:16; 147:14, прим.)

Закон про жир. У третьому розділі книги Левіт записані накази, які Єгова дав ізраїльтянам стосовно того, що робити з жиром під час принесення мирних жертв. Коли в жертву приносили тварину з великої худоби або козу, то треба було взяти жир, що покриває кишки, а також жир, що на печінці і на нирках, і покласти все це на вогонь, щоб воно димилося на жертовнику. Якщо ж приносили вівцю, то потрібно було дати як приношення також увесь курдюк. (Вівці, яких розводять у Сирії, Палестині, країнах Аравійського півострова та Єгипті, мають курдюк — жирове відкладення біля хвоста, яке важить 5 кг і більше.) У Законі прямо говорилось: «Весь жир належить Єгові. Не їжте жодного жиру і жодної крові» (Лв 3:3—17).

Жир дуже добре горить; на жертовнику він згоряв майже повністю. Його не можна було залишати на жертовнику до наступного ранку — скоріш за все, він почав би псуватися і став би чимось огидним, а це було неприпустимо для священного приношення (Вх 23:18).

Не стосується християн. Коли після Потопу Бог дозволив Ною та його сім’ї споживати м’ясо, він нічого не сказав їм про жир (Бт 9:3, 4). Однак їсти кров було заборонено. А через понад 850 років була укладена Закон-угода з Ізраїлем, яка забороняла їсти не лише кров, але й жир. У I ст. н. е. керівний орган християнського збору постановив, що заборона їсти кров поширюється і на християн (Дії 15:20, 28, 29). Але як і за часу Ноя, християнам нічого не було сказано про споживання жиру. Отже, закон, який забороняв їсти жир, стосувався лише ізраїльського народу.

Чому був даний цей закон. Згідно з Закон-угодою, кров і жир вважалися власністю Єгови. Оскільки «в крові життя», яке може дати тільки Єгова, тому кров належить лише йому (Лв 17:11, 14). Жир вважався найліпшою частиною тварини. Приносячи в жертву тваринний жир, ізраїльтянин, без сумніву, визнавав, що все найкраще належить Єгові, який щедро обдаровує свій народ. Цим ізраїльтянин показував своє бажання віддавати Богові найліпше. Саме тому Біблія говорить, що жир спалювали на жертовнику як «їжу», як «приємні пахощі» для Бога (Лв 3:11, 16). Тож їсти жир — означало незаконно привласнити те, що було освячене для Бога, посягнути на права Єгови. Людину, яка їла жир, карали смертю. Але, на відміну від крові, жир (принаймні жир здохлої тварини або тварини, розірваної звіром) дозволялося використовувати для інших потреб (Лв 7:23—25).

Рамки закону щодо жиру. Беручи до уваги Левіт 7:23—25, чимало коментаторів вважають, що заборона з Левіт 3:17 стосується лише жиру тварин, яких приносили в жертву, як-от биків, овець і козлів. Погляди юдейських рабинів щодо цього різняться. Але в даному вірші заборона їсти жир згадується разом із забороною їсти кров, яка однозначно стосувалася крові усіх тварин. (Пор. Лв 17:13; Пв 12:15, 16.) Тож цілком слушно зробити висновок, що заборона споживати жир теж стосувалася жиру всіх тварин, у тому числі тих, яких ізраїльтяни вбивали для нерелігійних потреб.

Такий погляд не суперечить словам з Повторення Закону, де говориться, що Єгова давав ізраїльтянам їсти «жир баранів» (Пв 32:14, прим.). Це образний вислів, який означає «найкраще з отари» або «найліпші вівці», як сказано в головному тексті «Перекладу нового світу». (Див. також СмП, JB.) На те, що цей вислів є метафорою, вказують інші вислови з цього вірша, а саме «нирковий жир пшениці» та «кров винограду». Так само зі слів Неемії: «Ідіть, їжте жирне» — не слід робити висновок, що народ буквально їв жир (Не 8:10, прим.). Під словом «жирне» мається на увазі ситна їжа, не жилаве чи сухе м’ясо, а соковиті, ароматні страви, приготовлені на рослинній олії. В інших перекладах цей уривок звучить як «їжте найліпші страви» (СмП) або «їжте делікатеси» (Мо).

Закон Мойсея не забороняв відгодовувати овець чи биків, яких мали споживати в їжу. Наприклад, у Біблії є згадка про «відгодоване теля», яке зарı́зали для блудного сина (Лк 15:23). Соломону до столу подавали «відгодованих биків» і «відгодованих зозуль» (1Цр 4:23). В 1 Самуїла 28:24 вживається єврейське слово еґел-марбе́к, перекладене як «відгодоване теля». Слова ме́ах і мерı́ означають «відгодована худоба» (Іс 5:17; Єз 39:18). Але слід зазначити, що тварин відгодовували не для того, щоб отримати жир чи нутряне сало, а щоб вони були м’ясистими, не худими. (Пор. Бт 41:18, 19.)

Інші єврейські слова. Деякі єврейські слова, які вказують на щось жирне, походять від кореневого дієслова шаме́н. Це дієслово означає «розтовстіти» (Пв 32:15; Єр 5:28), але також може передавати думку про те, що хтось або щось є міцним і здоровим. Слово шаме́н вживається в Ісаї 6:10, де сказано: «Зроби серце тих людей огрубілим», тобто несприйнятливим, що немовби огорнуте жиром. У Суддів 3:29 говориться, що деякі моавітяни «були міцними [шаме́н, букв. «жирними»] й хоробрими». Споріднене слово ше́мен зазвичай перекладається як «олія».

Дієслово даше́н, яке буквально означає «розтовстіти», також може вказувати на процвітання, родючість і достаток (те саме можна сказати і про споріднений з ним іменник де́шен). Єгова пообіцяв ізраїльтянам привести їх у «край, що тече молоком і медом. Там вони будуть їсти досита і добре заживуть [ведаше́н, букв. «розжиріють»]» (Пв 31:20). У Біблії говориться, що старанна і щедра людина, яка надіється на Єгову, «буде зроблена жирною», тобто процвітатиме (Пр 11:25; 13:4; 28:25, прим.). Згідно з Прислів’я 15:30 (прим.), добра новина «робить кістки жирними», наповнює їх кістковим мозком, іншими словами, вона додає сил усьому організму. Іменник де́шен теж передає думку про достаток. Наприклад, у Псалмі 36:8 говориться, що сини людські «досхочу п’ють найліпше [мідде́шен]», що є у Божому домі. (Пор. Єр 31:14.)

Іменник де́шен багато перекладачів передають як «попіл», коли йдеться про те, що залишалося після спалювання жертви на жертовнику при святому наметі (Лв 1:16; 4:12; 6:10, 11, Ог., Гижа, Філ.). Однак деякі фахівці вважають, що «попіл» не повністю передає значення слова, вжитого в мові оригіналу. На їхню думку, це слово показує, що розтоплений жир тварин, яких приносили в жертву, капав на вугілля і просочував його. Тому в «Перекладі нового світу» вказаний ще один можливий варіант перекладу — «жирний попіл»». (Див. прим. у вищенаведених віршах.)

Ще одне слово, барı́, передає думку про щось добірне або когось відгодованого чи повного. Воно перекладається як «вишуканий» (Ав 1:16) або, коли йдеться про тварин, людей чи колоски,— «відгодований», «товстий», «повний» (Бт 41:2, 7; Сд 3:17; Єз 34:3, 20).