СТАРОДАВНІЙ Єрусалим відрізнявся від усіх інших міст: це було єдине місто на землі, яке Єгова вибрав для свого імені (1Цр 11:36). Також Єрусалим був центром чистого поклоніння Єгові. Там стояв його храм, і тому це місто по праву називалося «місцем [Божого] відпочинку» (Пс 132:13, 14; 135:21). Крім того, в Єрусалимі був «трон Єгови», на якому сиділи царі з роду Давида; вони були представниками Бога, адже забезпечували виконання його законів (1Хр 29:23).

На противагу Єрусалиму, стародавній Вавилон був центром фальшивого поклоніння; звідти воно поширилось по цілій землі. Тому той факт, що саме вавилонянам Єгова дозволив знищити невірний Єрусалим, має особливе значення. Вони підкорили собі місто у 620 р. до н. е. (2Цр 24:1). Через три роки, у 617 р. до н. е., вони переселили у Вавилон багатьох мешканців Єрусалима — знатних людей, воїнів і майстрів — та забрали чимало здобичі (2Хр 36:5—10). Згодом місто і храм зруйнували, а тисячі юдеїв забрали в полон (2Хр 36:17—20).

Це сталось у 607 р. до н. е., і з погляду біблійних пророцтв ця дата є дуже важливою. Вона послідовно вживається в цій енциклопедії, хоча багато коментаторів Біблії називають іншу дату. Ми вважаємо біблійну хронологію більш достовірною, ніж висновки вчених, які ґрунтуються на фрагментарних історичних даних, взятих з клинописних табличок.