Вимагання або домагання чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства або зловживання владою; оббирання, грабіж. Основне значення грецького слова га́рпакс, перекладеного як «здирник»,— це «грабіжник» (1Кр 5:10, Int, Хом.). У Біблії неодноразово засуджуються люди, які отримують нечесні прибутки, особливо якщо це ті, хто має владу чи відповідальне становище (Вх 18:21; Пр 1:19; 15:27).

Проте за часів, коли Палестина перебувала під пануванням Риму, євреї, які були збирачами податків, нерідко займалися здирством. Зловживаючи своїм становищем, вони наживалися на людях (і, безперечно, збагачували римських можновладців). Імовірно, саме це мав на увазі Ісус, наводячи приклад про самовдоволеного фарисея, який молився поруч зі збирачем податків і хвалився перед Богом, що він не здирник (Лк 18:11). Збирачі податків, які прийшли до Івана Хрестителя і запитали його, що їм робити, отримали від нього таку пораду: «Не вимагайте нічого, крім встановленого податку» (Лк 3:13).

Приймаючи Ісуса в себе вдома, Закхей, головний збирач податків, який був багатим чоловіком, покаявся і вирішив більше не чинити зла. Він сказав: «Тим, на кому нажився [або «нажився, фальшиво звинувативши»], поверну вчетверо більше» (Лк 19:2, 8, прим.; див. ЗВИНУВАЧЕННЯ). Слід зазначити, що в таких випадках людина, яка розкаювалась і визнавала свою провину, за Мойсеєвим законом мала повернути те, що відібрала, і додати до цього лише 20 відсотків (Лв 6:2—5).

У Грецьких Писаннях сказано, що здирники, так само як розпусники, перелюбники, ідолопоклонники, жадібні люди, злодії, п’яниці, лихослови і гомосексуалісти, не ввійдуть у Боже Царство. Апостол Павло у листі до християн з Коринфа написав, що такими раніше були декотрі з них, але Бог обмив їх своїм духом. Християни не могли повністю уникнути стосунків з такими людьми у світі. Проте якщо хтось з таких людей називав себе «братом», потрібно було перестати спілкуватися з ним і вилучити його зі збору (1Кр 5:9—11; 6:9—11).

Випадок з життя апостола Павла допомагає зрозуміти християнський погляд на хабарництво, що є однією з форм здирства. Римський намісник Фелікс два роки не випускав Павла з в’язниці, сподіваючись, що той дасть йому грошей. Павло знав про це, але не дав Феліксу нічого. Згодом Фелікса змінив на його посаді Фест (Дії 24:26, 27).