Так зазвичай перекладають єврейське слово от і грецьке семе́йон. Вони стосуються предмета, дії, ситуації або незвичного явища, які вказують на щось чи є передвістям чогось. Знак (ознака) може служити доказом достовірності чого-небудь, підтверджувати чиїсь повноваження, застерігати від небезпеки або скеровувати на мудрий шлях.

З багатьох знаків від Єгови, на які орієнтуються люди, першими в Біблії згадуються небесні світила — сонце й місяць (Бт 1:14). Вони служать для вимірювання часу і є видимими знаками, які свідчать про існування Бога і про його риси (Пс 19:1—4; Рм 1:19, 20). В Єремії 10:2 говориться, що народи лякалися небесних знаків: очевидно, вони займалися астрологією і шукали прикмет, спостерігаючи за світилами та зірками.

Мета. Єгова давав знаки на підтвердження правдивості й надійності своїх слів (Єр 44:29; 1См 2:31—34; 10:7, 9; 2Цр 20:8—11). Знаки доводили, що Бог підтримує Мойсея та інших своїх служителів (Вх 3:11, 12, прим.; пор. Сд 6:17, 20—22), одного з апостолів (2Кр 12:12) і християнський збір (1Кр 14:22).

А втім, як видно з прикладу Івана Хрестителя, Божа підтримка не завжди підтверджувалася знаками або чудами (Ів 10:41; Мт 11:9—11). Показати знак міг і фальшивий пророк, але його можна було викрити за допомогою критеріїв, даних Єговою (Пв 13:1—5; 18:20—22; Іс 44:25; Мр 13:22; 2Фс 2:9; Об 13:13, 14; 19:20).

Деякі знаки служили нагадуванням (Бт 9:12—14; 17:11; Рм 4:11). Суботи і Пасха були для юдеїв знаками, або пам’ятними днями (Вх 13:3—9; 31:13; Єз 20:12, 20). Існували також розпізнавальні знаки — буквальні та символічні (Чс 2:2; Вх 12:13).

Знак як елемент ворожіння. Іноді під знаком мається на увазі прикмета — те, що, як вважається, допомагає передбачити майбутнє; ситуація або подія, яка нібито передвіщає щось добре чи погане. В таких випадках вживається єврейське слово на́хаш (Бт 30:27; Чс 24:1). Вишукування прикмет — різновид ворожіння — прямо заборонялося Законом, який Бог дав Ізраїлю (Лв 19:26; Пв 18:10). Але відступники, як-от юдейський цар Манасія, шукали прикмет (2Цр 17:17; 21:6). Оскільки Біблія засуджує це заняття, богобоязливий Йосип, скоріш за все, просто схитрував, сказавши, що використовує срібну чашу для тлумачення знаків (Бт 44:5, 15). Таким чином Йосип представив себе не як служителя Єгови, а як управителя краю, де панує фальшиве поклоніння. Це допомогло йому не видати, що він якось пов’язаний зі своїми братами, і приховати від них, ким він є насправді. (Див. ВОРОЖІННЯ.)

Знак, якого вимагали від Ісуса. Протягом свого служіння Ісус показував чимало знаків, завдяки яким багато людей повірило в нього (Ів 2:23). Але ті, в кого було черстве серце, не повірили, навіть побачивши знаки (Лк 2:34; Ів 11:47, 53; 12:37; пор. Чс 14:11, 22). Релігійні провідники двічі просили Ісуса показати їм знак з неба. Імовірно, вони хотіли, аби він довів, що є Месією, показавши знак, передречений у Даниїла 7:13, 14, де описується, як «син людський» з’являється з небесними хмарами й отримує царську владу. Але тоді ще не настав визначений Богом час для сповнення цього пророцтва; крім того, Христос не став би робити щось напоказ лише для того, щоб задовольнити чиюсь примху (Мт 12:38; 16:1). Ісус сказав тим людям, що вони не отримають жодного знаку, крім «знаку, даного через пророка Йону» (Мт 12:39—41; 16:4). Приблизно три дні Йона пробув у череві велетенської риби, а потім проповідував у Ніневії, столиці Ассирії. Тож він став «знаком» для цього міста. Сучасники Ісуса отримали «знак, даний через пророка Йону», коли Ісус провів три неповних дні в могилі, а тоді воскрес, про що пізніше свідчили його учні. Ісус був знаком для того покоління, але більшість юдеїв усе одно не повірили в нього (Лк 11:30; 1Кр 1:22).

Ознака Христової присутності. Незадовго до смерті Ісуса апостоли запитали його: «Яка буде ознака твоєї присутності та закінчення цього віку?» (Мт 24:3; Мр 13:4; Лк 21:7). Це запитання суттєво відрізнялося від прохання релігійних провідників показати їм знак. Ті люди на власні очі бачили Ісуса і його діла, але не визнали його Месією і майбутнім Царем (Ів 19:15). Одного разу вони вимагали знак, «щоб випробувати Ісуса» (Лк 11:16); дехто, мабуть, просто хотів задовольнити свою цікавість, як було у випадку Ірода (Лк 23:8). Натомість учні, які спитали про ознаку присутності Христа, визнавали його Месією та Царем (Мт 16:16). Раніше Ісус говорив, що Царство «прийде не так, що всі відразу його помітять» (Лк 17:20). Тому апостоли не хотіли бути сліпими, як юдейські релігійні провідники, і пропустити повз увагу присутність Ісуса тоді, коли його Царство прийде (хоча вони помилково вважали, що Царство буде встановлене на землі; Дії 1:6). Вони не просили, щоб Ісус у ту ж мить показав якийсь надприродний знак, а прагнули дізнатися, за якою ознакою можна буде розпізнати його присутність.

Ісус описав «ознаку», що складалася з різних подій, як-от війн, землетрусів, переслідування християн і проповідування про Царство (Мт 24:4—14, 32, 33). Питаючи про «ознаку», учні хотіли більше дізнатися про знищення Єрусалима та його храму (Лк 21:5—7), і у відповідь Ісус дав пророцтва, які стосувалися Єрусалима та Юдеї і сповнилися за їхнього часу (Лк 21:20; Мт 24:15). Але його слова також торкалися встановлення Божого Царства і того, як це вплине на ціле людство (Лк 21:31, 35).

«Знак Сина людського». Під час тієї ж розмови Ісус сказав учням: «Потім з’явиться на небі знак Сина людського, і всі племена землі будуть з горя бити себе в груди і побачать Сина людського, який прийде на небесних хмарах із силою та великою славою» (Мт 24:30; Лк 21:27). Перед цим він згадав пророка Даниїла (Мт 24:15; Дн 9:27; 11:31). З Ісусових слів видно, що він посилався на Даниїла 7:13, 14, де описується видіння, в якому «із небесними хмарами йшов хтось подібний на сина людського»; він підійшов до «Давнього днями» й отримав «царство [яке] не буде знищене». Отже, «знак Сина людського» пов’язаний з часом, коли Ісус вже царюватиме. Вислів «Син людський» і пророцтво з Даниїла 7:13, 14 Ісус застосував до себе (Мт 26:63, 64; Мр 14:61, 62).

Приблизно в 96 р. н. е., через 26 років після знищення Єрусалима, апостол Іван написав про події, які мали відбутися в майбутньому. У видінні йому було відкрито, що Ісус Христос «прийде з хмарами, і його побачить кожне око, в тому числі й ті, хто його проколов» (Об 1:1, 7). Тож і ці слова, які мали сповнитися після 96 р. н. е., і слова про «знак Сина людського» стосуються Ісуса, який прийде з хмарами і якого побачать всі люди. (Див. ХМАРА.) Варто зазначити, що, хоча грецьке дієслово гора́о («бачити»), вжите в Матвія 24:30 і Об’явлення 1:7, буквально означає «бачити предмет; дивитися», воно також може вживатись у переносному значенні й означати «бачити очима розуму; розуміти; усвідомлювати» (Liddell H., Scott R. A Greek-English Lexicon / revised by Jones H. Oxford, 1968. Р. 1245. Col. 1).

Щоб дізнатися про різницю між «чудами», «передвістями» і «знаками», див. ПЕРЕДВІСТЯ; ЧУДА.

Знаки на людях і тваринах. Серед неізраїльтян було прийнято ставити на тваринах і рабах тавро — знак, що вказував, кому вони належать. Людям цей знак ставили на видимій частині тіла, скажімо на чолі. Язичники деколи носили на чолі знак божества, якому поклонялися. Однак у законі, який Єгова дав ізраїльтянам, заборонялося спотворювати своє тіло татуюванням. Цей наказ запобігав ідолопоклонству і навчав належної поваги до Божого творива (Лв 19:28; див. ТАВРО).

Переносне значення. У Біблії знаки, які ставляться на людях, згадуються також у переносному значенні. Єзекіїль у видінні побачив, як чоловік з писарським приладдям отримав наказ пройти по Єрусалиму і поставити «знак [євр. тав] на чола тим людям, які зітхають і стогнуть через усю гидоту, що чиниться там». Те, що ці люди зітхають і стогнуть, показує, що вони є праведними служителями Єгови і тому заслуговують на спасіння у час виконання Божого вироку. Про це і свідчить символічний знак на їхніх чолах (Єз 9; пор. Єз 9:4, NW, прим.; 2Пт 2:6—8).

А от в Івановому видінні людей, які прийняли на чоло або на руку знак дикого звіра, чекало знищення. Знак на їхніх чолах ясно показував, що вони поклоняються дикому звірові і є його рабами. У видінні ці люди зображені як Божі противники, оскільки дикий звір отримав владу від дракона, Сатани Диявола. Знак на руці у свою чергу вказував на те, що вони активно підтримують дикого звіра, адже руками людина виконує якусь роботу (Об 13:1, 2, 16—18; 14:9, 10; 16:1, 2; 20:4).

Див. також МЕЖОВИЙ ЗНАК.