НЕЗАДОВГО до своєї смерті у 33 р. н. е. Ісус сказав про Єрусалим: «Ти вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе!» Мешканці цього міста наслідували своїх прабатьків і відкинули Божого Сина (Мт 23:37).

Ісус передрік, що невдовзі мало статися з Єрусалимом: «Прийдуть дні, коли вороги зведуть навколо тебе укріплення із частоколу» (Лк 19:41—44). Він також сказав: «Коли побачите, що Єрусалим оточений військовими таборами... Тоді нехай ті, що в Юдеї, втікають у гори» (Лк 21:20, 21).

У 66 р. н. е. юдеї зчинили повстання і римські війська на чолі з Цестієм Галлом виступили проти Єрусалима. Але, як зазначив Йосиф Флавій, «Цестій раптом наказав солдатам відступити... і несподівано покинув місто». Це дозволило християнам утекти з Єрусалима. Невдовзі римські війська повернулись. На цей раз їх очолював Тит. Вони звели довкола міста «укріплення із частоколу» — огорожу завдовжки 7,2 км. Після приблизно 5-місячної облоги місто було зруйновано, а храм перетворився на руїни. Через три роки, в 73 р. н. е., римські війська захопили останню юдейську фортецю — Масаду, яка височіла на горі.

Знищення Єрусалима показує, наскільки важливо зважати на біблійні пророцтва.