Йова, книга

ВІДТВОРИТИ

Йова, книга

Єврейські і ранньохристиянські вчені вважають, що цю книгу написав Мойсей. Її поетичні уривки і стиль мови вказують на те, що вона була написана єврейською. Частини цієї книги, написані прозою, багато в чому нагадують П’ятикнижжя, і це теж свідчить про авторство Мойсея. Про випробування Йова він міг дізнатися в Мідіяні, де жив 40 років, а про те, чим закінчились його страждання, міг почути в 1473 р. до н. е., коли ізраїльтяни проходили повз Уц на шляху до Обіцяного краю.

Композиція. Книга Йова особлива тим, що більшу її частину становить напружена розмова між правдивим служителем Бога і трьома чоловіками, які стверджували, що служать Богу, але, намагаючись виправити Йова, висловлювали хибні погляди. Вони помилково вважали, що це Бог карає Йова за якийсь важкий прихований гріх. Наполягаючи на цьому у своїх звинуваченнях, вони, по суті, переслідували його (Йв 19:1—5, 22). Розмова складалася з трьох частин. У перших двох брали участь усі четверо чоловіків, а в останній — усі, крім Цофара, який не мав що відповісти Йову. Після цього їх усіх виправив Елігу, який говорив від імені Єгови, і зрештою сам Єгова.

Тож очевидно, що, читаючи або цитуючи книгу Йова, слід пам’ятати, що аргументи, наведені Еліфазом, Білдадом і Цофаром, неправильні. Іноді ці троє приятелів Йова говорили правду, але контекст і застосування їхніх слів були невідповідними. Сатана використав таку ж тактику проти Ісуса Христа, коли «взяв його до святого міста, поставив на мурі храму і сказав: “Якщо ти Божий син, кинься додолу, адже написано: “Він накаже своїм ангелам” і “вони понесуть тебе на руках, щоб не вдарився ти ногою об камінь”. Проте Ісус відповів: “А ще написано: “Не випробовуй Єгову, Бога твого”» (Мт 4:5—7).

Приятелі Йова казали, що Бог карає неправедних. Це правда (2Пт 2:9). Але вони дійшли висновку, що всі страждання, які зносить людина, є наслідком її гріхів і карою від Бога. Ці чоловіки стверджували, що страждання свідчать про серйозний гріх. Вони говорили неправду про Бога (Йв 42:7). З їхніх слів випливало, що він немилосердний, а це було справжнім наклепом. Вони заявляли, що непорочність людини не має для Бога жодного значення і що він не довіряє своїм служителям, навіть ангелам. Це не узгоджується з багатьма біблійними віршами, з яких видно, що Бог любить своїх служителів. Те, що він довіряє своїм вірним поклонникам, стало очевидним у його розмові з Сатаною. Єгова звернув увагу на Йова і виявив свою цілковиту впевненість у його вірності, дозволивши Дияволу випробувати його. Однак слід зазначити, що Єгова оберіг Йовове життя (Йв 2:6). Про ставлення Бога до Йова учень Яків сказав: «Єгова дуже ніжний у виявленні почуттів та милосердний» (Як 5:11).

Важливість. Книга Йова разом з Буття 3:1—6 та іншими біблійними віршами допомагає краще зрозуміти важливе спірне питання, що стосується правомірності верховної влади Єгови, і те, як з ним пов’язана непорочність його земних служителів. Йов нічого не знав про спірне питання, все ж він не дозволив трьом своїм товаришам змусити його сумніватися у своїй непорочності (Йв 27:5). Він не розумів, за що на нього навалилося стільки бід, оскільки не був затятим грішником. Йов занадто зосередився на тому, щоб виправдати себе, а постійні звинувачення трьох його приятелів ще більше спонукували його до цього. Він також був неправий, коли вимагав від Бога пояснень, чому так страждає, і не усвідомлював, що жодна людина не має права питати Єгову: «Навіщо ти мене зробив таким?» (Рм 9:20). Незважаючи на це, Єгова милосердно відповів Йову через свого служителя Елігу, а потім особисто з-посеред бурі. Отже, книга Йова допомагає зрозуміти, наскільки неправильно виправдовувати себе перед Богом (Йв 40:8).

Достовірність і цінність. Про Йова згадує Єзекіїль, а також Яків (Єз 14:14, 20; Як 5:11). Крім того, вагомим аргументом на користь канонічності книги є той факт, що євреї вважали її частиною натхнених Єврейських Писань, хоча Йов і не був ізраїльтянином.

Мабуть, найпереконливіший доказ достовірності книги — це те, що вона узгоджується з рештою Біблії. З неї також можна багато дізнатися про вірування і звичаї в патріархальному суспільстві. До того ж, порівнюючи уривки з цієї книги з іншими біблійними уривками, дослідники Божого Слова можуть краще зрозуміти наміри Єгови. Між твердженнями цієї та інших біблійних книг існує чимало паралелей, і деякі з них наводяться в супровідній таблиці.

[Рамка]

ОГЛЯД КНИГИ ЙОВА

Розповідь про те, як Сатана випробовував непорочність Йова

Ймовірно, її написав Мойсей, коли ізраїльтяни подорожували пустелею, хоча Йов, скоріш за все, зазнав випробувань за кілька років до народження Мойсея

Щасливе життя Йова закінчується, коли Єгова дозволяє Сатані випробувати його (1:1—2:10)

Сатана твердить, що Йов праведний лише задля власної вигоди

В один день Йов втрачає всі свої стада й отари і гинуть десятеро його дітей, але він залишається непорочним

Після цього його вражає огидна, болісна хвороба, однак він відмовляється проклясти Бога і залишається вірним йому

Еліфаз, Білдад і Цофар, троє Йовових приятелів, домовившись, ідуть «поспівчувати» йому (2:11—3:26)

Вони мовчки сидять коло нього сім днів

Йов порушує мовчанку, проклинаючи день свого народження

Він запитує, навіщо Бог дозволяє йому жити

Троє горе-утішителів ведуть з Йовом довгу розмову (4:1—31:40)

Вони твердять, що Йов страждає через власні гріхи, і переконують, що саме через його провини Бог поводиться з ним як з ворогом

Вони намагаються довести це Йову, використовуючи хибні доводи, наклепи, перекази і видіння, які нібито бачили

Троє приятелів заохочують Йова зізнатися у гріхах і виправитися; тоді, за їхніми словами, він знову матиме достаток і буде насолоджуватися щасливим життям

Йов наполягає на тому, що він праведний; він не розуміє, чому Єгова допускає його страждання, але відкидає нещирі поради своїх приятелів, і вони замовкають

У заключних словах Йов порівнює минулі дні, коли його шанували, з теперішніми, сповненими болю і приниження; він наголошує, що з усіх сил намагався уникати гріха

Молодий Елігу, який слухав розмову, виправляє Йова і його приятелів (32:1—37:24)

Елігу показує Йову, що він неправий, бо виправдовує себе, а не Бога, і докоряє трьом його приятелям за те, що вони не змогли правильно відповісти Йову

Елігу наголошує на тому, що Єгова справедливий, безсторонній, величний і всемогутній

Єгова відповідає Йову з-посеред бурі (38:1—42:6)

Єгова запитує Йова, де він був, коли створювалась земля, і чи він розуміє чудеса природи; так Бог показує Йову, наскільки людина незначна в порівнянні з ним, величним Творцем

Потім Бог питає, чи Йов має право докоряти йому

Йов визнає, що говорив про те, чого не розумів, і кається «в поросі й попелі»

Йовові випробування закінчуються, він отримує нагороду за свою непорочність (42:7—17)

Єгова виявляє незадоволення Еліфазом, Білдадом і Цофаром, бо вони говорили неправду; він наказує їм принести жертву і попросити Йова помолитися за них

Йов видужує, після того як молиться за своїх приятелів

Єгова благословляє Йова і дає йому вдвічі більше стад і отар, також у нього народжується ще десятеро дітей, семеро синів і троє дочок

[Таблиця]

Книга Йова

Твердження

Вірші з інших біблійних книг

3:17—19

Мертві нічого не знають, вони заснули смертним сном

Ек 9:5, 10; Ів 11:11—14; 1Кр 15:20

10:4

Бог судить не так, як людина

1См 16:7