(скорочена форма імені Йосифія, що озн. «нехай Яг додасть [збільшить]; Яг додав [збільшив]»).

1. Перший з двох синів Якова, яких народила Рахіль, його улюблена дружина (Бт 35:24). Народивши сина, Рахіль, яка раніше була безплідною, вигукнула: «Бог зняв з мене ганьбу!» Вона дала хлопчику ім’я Йосип, сказавши: «Єгова додав мені ще одного сина», тобто ще одного, крім Дана і Нефталима, яких вона прийняла як власних синів, хоча їх народила її служниця Білга (Бт 30:3—8, 22—24). Очевидно, Якову на той час був 91 рік. (Пор. Бт 41:46, 47, 53, 54; 45:11; 47:9.)

Приблизно через шість років Яків з усіма своїми домашніми покинув Паддан-Арам, щоб повернутися до ханаанського краю (Бт 31:17, 18, 41). Коли Яків дізнався, що йому назустріч вийшов його брат Ісав разом з 400 чоловіками, то поділив своїх дітей, дружин і наложниць на групи. Рахіль і Йосип йшли позаду, де було найбезпечніше (Бт 33:1—3), тож вони вклонилися Ісаву останніми (Бт 33:4—7).

Після того Йосип разом з рідними жив у Суккоті, потім у Сихемі (Бт 33:17—19), а тоді в Бетелі (Бт 35:1, 5, 6). Згодом, по дорозі з Бетеля до Ефрата (Віфлеєма), Йосипова мати Рахіль померла, народжуючи Веніямина (Бт 35:16—19).

Ненависть з боку єдинокровних братів. Коли Йосипу було 17 років, він пас овець разом з синами Якова від Білги і Зілпи. Хоча Йосип був молодшим за них, він не брав участі в їхніх поганих ділах, а вважав своїм обов’язком розповісти про все батькові (Бт 37:2).

Яків любив Йосипа більше від усіх інших синів, тому що Йосип народився йому на старість. Він міг відчувати таку прив’язаність до сина ще й тому, що той тримався доброго. Батько наказав зробити для Йосипа особливий одяг (можливо, такий, який носили знатні особи). Через це єдинокровні брати зненавиділи Йосипа. Їхня ненависть зросла ще більше, коли Йосип розповів сон, з якого стало зрозуміло, що він пануватиме над ними. Другий сон Йосипа вказував на те, що йому вклоняться не лише брати, але й батько і мати (не Рахіль, бо на той час вона вже померла; можливо, йдеться про домашніх Якова або про його головну дружину). Почувши розповідь про цей сон, батько докорив Йосипові, а брати почали заздрити йому ще більше. Те, що Йосип розповів про свої сни, не означало, що він вивищувався над іншими. Він лише ділився тим, що йому відкривав Бог. Яків, мабуть, зрозумів, що сни його сина мають пророче значення, адже «зберіг ті слова у своєму серці» (Бт 37:3—11).

Якось, коли вся сім’я жила у Хевроні, Яків попросив Йосипа піти до своїх братів в околиці Сихема, щоб дізнатися, чи все добре з ними й отарою. Для Йосипа це було не найприємніше завдання, адже брати вороже ставилися до нього. Все ж він без вагань відповів: «Добре, я готовий»,— і пішов з долини Хеврон до Сихема. Там Йосип зустрів чоловіка, який сказав, що брати пішли в Дотан. Тож Йосип вирушив туди. Брати ще здалека побачили його і почали змовлятися: «Дивіться, он іде той сновидець! Убиймо його та киньмо в яму для води... Тоді побачимо, чи сповняться його сни» (Бт 37:12—20). Але найстарший брат, Рувим, хотів перешкодити цьому жорстокому наміру і почав вмовляти братів кинути Йосипа в порожню яму, без води. Коли Йосип прийшов до них, вони здерли з нього його гарне вбрання і зробили те, що запропонував Рувим. Згодом вони побачили ізмаїлівців, які йшли з караваном, і, коли Рувима не було поряд, Юда переконав братів не вбивати Йосипа, а продати його цим мандрівним купцям (Бт 37:21—27).

Проданий у рабство. Хоча Йосип просив братів змилосердитися над ним, вони продали його за 20 срібняків (Бт 37:28; 42:21). Потім вони обманом змусили Якова повірити, що Йосипа роздер лютий звір. Старенький Яків сильно горював через втрату сина, і ніщо не могло його потішити (Бт 37:31—35).

Купці привели Йосипа в Єгипет і продали Потіфару, начальнику охоронців фараона (Бт 37:28, 36; 39:1). Те, що єгиптянин Потіфар купив Йосипа, не було чимось незвичним, адже, як підтверджують стародавні папіруси, в Єгипті дуже цінували рабів-арамейців, а Йосип був наполовину арамейцем (Бт 29:10; 31:20).

Йосип раніше старанно допомагав своєму батькові, тож не дивно, що він здобув репутацію працьовитого і надійного раба. Завдяки благословенню Єгови він у всьому мав успіх. Зрештою Потіфар призначив його над усім своїм домом. Тож Йосип став управителем; єгипетські документи підтверджують, що у великих домах впливових єгиптян була така посада (Бт 39:2—6).

Не піддається спокусі. За цей час Йосип став надзвичайно вродливим молодим чоловіком. Тож ним дуже захопилась дружина Потіфара. Вона неодноразово вмовляла його мати з нею інтимні стосунки. Але Йосип, якому з дитинства прищепили праведність, відмовлявся. Він сказав: «Як же я можу зробити таке велике зло і згрішити проти Бога?!» Однак це не вирішило проблеми. Згідно з археологічними знахідками, єгипетські доми були побудовані так, що потрапити до комор можна було лише через головну частину будинку. Якщо дім Потіфара мав саме таке планування, то Йосип ніяк не міг уникнути зустрічей з Потіфаровою дружиною (Бт 39:6—10).

Зрештою дружина Потіфара дочекалась зручної нагоди. Коли нікого не було в домі і Йосип виконував свою роботу, вона схопила його за одяг і сказала: «Лягай зі мною!» Але він залишив одяг в її руках і втік. Тоді вона сильно закричала і представила все так, ніби Йосип схиляв її до розпусти. Вона розповіла про це своєму чоловікові, і Потіфар, розгнівавшись, кинув Йосипа до в’язниці, де тримали царських в’язнів (Бт 39:11—20).

У в’язниці. Очевидно, спершу з Йосипом у в’язниці обходилися жорстоко. «Закували йому ноги в кайдани, на його шиї були ланцюги» (Пс 105:17, 18). Однак згодом начальник в’язниці доручив Йосипу наглядати над іншими в’язнями, адже він поводився зразково у цих важких обставинах і Єгова його благословляв. Йосип знову показав себе вмілим керівником, адже добре стежив за виконанням усіх робіт (Бт 39:21—23).

Згодом у ту саму в’язницю посадили двох слуг фараона — головного чашника і головного пекаря, а Йосипу доручили дбати про них. Через деякий час обом чоловікам приснилися сни, які Йосип їм розтлумачив, пояснивши, що це тлумачення від Бога. Сон чашника означав, що через три дні його випустять і повернуть на попереднє місце. Тож Йосип попросив замовити за нього слово перед фараоном, щоб його звільнили. Він розповів, що його викрали з «землі євреїв» і вкинули до в’язниці, хоча він не зробив нічого поганого. Мабуть, для того щоб не виставляти своїх рідних у поганому світлі, Йосип вирішив не розповідати, як він опинився в Єгипті. Потім він розтлумачив сон пекаря, згідно з яким через три дні його мали стратити. Обидва сни сповнилися через три дні під час святкування дня народження фараона. Це, безсумнівно, зміцнило віру Йосипа в те, що його сни теж збудуться, і допомогло йому залишатись витривалим. Відколи брати продали його в рабство, минуло приблизно 11 років (Бт 40:1—22; пор. Бт 37:2; 41:1, 46).

Перед фараоном. Чашник, повернувшись на свою посаду, зовсім забув про Йосипа (Бт 40:23). Проте коли минуло два роки, фараону приснилися два сни, які жоден з єгипетських мудреців та жерців-магів не міг розтлумачити. Тоді чашник розповів фараону про Йосипа, і той відразу послав за ним. Перш ніж з’явитися перед фараоном, Йосип, дотримуючись звичаїв Єгипту, поголився і перевдягнувся. Він, як і раніше, наголосив, що тлумачення снів походить від Бога, а не від нього. Потім він пояснив, що обидва сни фараона вказують на сім років великого достатку, після яких прийдуть сім років голоду. Крім того, Йосип порадив, як підготуватись до майбутнього голоду (Бт 41:1—36).

Другий після фараона правитель Єгипту. Фараон побачив у 30-літньому Йосипі дуже мудрого чоловіка і вирішив, що він зможе керувати справами в краю як у час достатку, так і в час голоду. Він призначив Йосипа другим після себе правителем Єгипту і на знак цього дав йому свій перстень з печаткою, одяг з тонкого лляного полотна та золоте намисто (Бт 41:37—44, 46; пор. Пс 105:17, 20—22). Єгипетські написи та настінні зображення підтверджують, що саме так проводилася церемонія призначення на посаду. Крім того, в давньоєгипетських літописах згадуються кілька ханаанців, які отримали у Єгипті високі посади. Вони також показують, що Йосип був не єдиним, кому дали нове ім’я (його назвали Цафенат-Панеахом). За дружину фараон дав Йосипу Асенат, дочку Потіфери (з єгип., озн. «той, кого дав Ра»), який був священиком Она (Бт 41:45).

Готуючись до управління державними справами, Йосип їздив по всьому єгипетському краю. Згодом, у роки достатку, він почав заготовляти великі запаси їжі. Ще перед тим як настав голод, його дружина Асенат народила йому двох синів, Манасію і Єфрема (Бт 41:46—52).

Брати приходять купувати їжу. Зрештою настав голод. Оскільки він поширився далеко за межі Єгипту, люди з довколишніх країв приходили до Йосипа купувати харчі. Прийшли і його десять єдинокровних братів. Вони вклонились Йосипу до землі і цим частково сповнили два його давні сни (Бт 41:53—42:7). Брати не впізнали його, тому що він був у царському одязі і говорив з ними через перекладача (Бт 42:8, 23). Йосип зробив вигляд, що не знає їх, і звинуватив у шпигунстві. Вони пояснили, що доводяться один одному братами, що їхній наймолодший брат залишився з батьком удома, а ще одного вже немає. Але Йосип наполягав, що вони шпигуни, і ув’язнив їх. На третій день Йосип сказав їм: «Я боюсь Бога. Тому зробіть, що я скажу, і не помрете. Якщо ви люди добропорядні, то нехай один з вас залишиться тут у в’язниці, а інші хай візьмуть зерна і повертаються до своїх сімей, щоб вони не голодували. Потім приведіть до мене наймолодшого брата. Тоді я повірю вам, і ви не помрете» (Бт 42:9—20).

Такі події змусили Йосипових братів думати, що це Бог карає їх за те, що багато років тому вони продали свого брата в рабство. Про цю провину вони говорили в присутності Йосипа, якого далі не впізнавали. Їхня розмова свідчила про каяття, і Йосип був настільки зворушений, що відійшов від них і заплакав. Повернувшись, він наказав зв’язати Симеона і утримувати його у в’язниці, поки вони не приведуть до нього наймолодшого брата (Бт 42:21—24).

Брати приходять з Веніямином. Удома дев’ятеро братів розповіли своєму батькові Якову, що сталося в Єгипті. А коли вони побачили, що кожному з них повернули гроші, якими вони розплатилися за зерно, то дуже злякались. Яків впав у відчай. Але він таки дозволив взяти свого наймолодшого сина до Єгипту, оскільки в краю лютував голод. До того ж Юда запевнив, що з Веніямином нічого не станеться і він повернеться (Бт 42:29—43:14).

Коли брати прибули до Єгипту, Симеона відпустили і, на їхнє велике здивування, їх усіх запросили на обід у дім відповідального за харчові запаси — Йосипа. Трохи згодом Йосип вийшов до них. Брати піднесли йому подарунок, вклонились до землі і, відповівши на всі його запитання про батька, ще раз вклонилися. Побачивши Веніямина — свого брата і по батькові, і по матері, Йосип сповнився такими сильними почуттями, що мусив вийти і дати волю сльозам. Взявши себе в руки, він повернувся і наказав подавати на стіл. Одинадцятьох братів посадили за окремим столом, причому відповідно до їхнього віку, а Веніямину давали їжі вп’ятеро більше, ніж іншим. Імовірно, таким чином Йосип хотів перевірити, чи не затаюють брати заздрості до Веніямина. Але жодних ознак цього не було (Бт 43:15—34).

Як і попереднього разу, Йосип знову сказав покласти в сумку кожного гроші (Бт 42:25), а в сумку Веніямина — ще й свою срібну чашу. Коли брати вирушили в дорогу, Йосип наказав наздогнати їх і звинуватити в крадіжці срібної чаші. Можливо, для того щоб підкреслити, наскільки серйозний злочин вони нібито вчинили і якою цінною для Йосипа є ця чаша, управитель його дому мав сказати: «Хіба не з цієї чаші п’є мій пан? Хіба не її він бере, щоб вміло тлумачити знаки?» (Бт 44:1—5). Звісно ж, усе це було інсценовано, тому немає підстав вважати, що Йосип справді тлумачив знаки за допомогою срібної чаші. Очевидно, він хотів, щоб брати сприймали його як управителя краю, в якому не поклоняються правдивому Богові.

Можна лише уявити, як злякалися брати, коли чашу знайшли в сумці Веніямина! Вони роздерли на собі одяг, повернулися в дім Йосипа та впали йому до ніг. Йосип сказав, що всі, крім Веніямина, можуть повертатись додому. Але вони не хотіли йти, чим показали, що вже не є тими заздрісними людьми, які приблизно 22 роки тому продали в рабство власного брата. Юда розпачливо описав їхню ситуацію і попросився стати рабом замість Веніямина, пояснивши, що, коли вони повернуться без наймолодшого брата, їхній батько помре від горя (Бт 44:6—34).

Йосип відкривається своїм братам. Благання Юди так зворушили Йосипа, що він більше не міг приховувати свої почуття. Він попросив, щоб усі сторонні вийшли, а тоді розповів братам, ким є насправді. Хоча брати колись повелися з ним вкрай несправедливо, він не тримав на них зла. Йосип сказав: «Не тривожтесь і не звинувачуйте один одного за те, що продали мене. Це Бог послав мене перед вами, щоб врятувати ваше життя. Тепер тільки другий рік голоду в краю, а попереду ще п’ять років, коли не будуть ні орати поле, ні збирати врожай. Бог послав мене перед вами, щоб зберегти для вас останок на землі і щоб дати вам величний порятунок. Отже, не ви послали мене сюди, а правдивий Бог» (Бт 45:1—8). Без сумніву, Йосип щиро простив своїх братів, адже зі слізьми на очах він обіймав і цілував їх усіх (Бт 45:14, 15).

Після цього Йосип за розпорядженням фараона дав братам вози, щоб перевезти Якова і всіх його домашніх до Єгипту. Крім того, він дав їм подарунки та харчів на дорогу. Прощаючись з братами, Йосип попросив їх: «Не сваріться в дорозі» (Бт 45:16—24).

Батько Йосипа прибуває до Єгипту. Спершу Яків не міг повірити, що його син Йосип живий. Але коли 130-літнього Якова зрештою переконали в цьому, він вигукнув: «Я мушу поїхати і побачити його перед смертю!» Прямуючи з родиною до Єгипту, Яків зупинився в Беер-Шеві і там отримав видіння, в якому Бог запевнив його, що схвалює це переселення. Також Єгова сказав йому: «Йосип своєю рукою закриє тобі очі». Оскільки за звичаєм очі покійному батькові закривав первісток, цими словами Єгова показав, що право первородства отримає Йосип (Бт 45:25—46:4).

Яків послав Юду повідомити Йосипа, що вони вже недалеко. Почувши про це, Йосип наказав приготувати колісницю і поїхав в Гошен, щоб зустрітися з батьком. Потім Йосип разом з п’ятьма братами пішов до фараона. За його вказівкою брати сказали фараону, що є пастухами овець, і попросили дозволу оселитися як чужинці в землі Гошен. Фараон задовольнив це прохання, і Йосип, познайомивши його зі своїм батьком, поселив Якова і його домашніх у найліпших землях того краю (Бт 46:28—47:11). Йосип використав упередженість єгиптян до пастухів, щоб захистити своїх рідних, і цим виявив любов та мудрість. Він подбав, щоб єгиптяни не справляли згубного впливу на домашніх Якова і не ріднилися з ними. У Єгипті Яків і його родина залежали від Йосипа (Бт 47:12). Всі вони, по суті, схилилися перед ним, другою людиною в країні, і так дивовижним чином виконалися Йосипові пророчі сни.

Наслідки голоду для єгиптян. Оскільки голод не припинявся, єгиптяни поступово віддали всі свої гроші та худобу взамін на їжу. Зрештою вони продали свої землі та самих себе в рабство фараону. Тоді Йосип переселив їх у міста, найімовірніше для того, щоб було легше розподіляти зерно. А втім, це переселення, очевидно, було тимчасовим заходом. Єгиптяни отримали вказівку засівати зерно, тож вони мали повернутися на свої поля, і відповідно, до своїх колишніх домівок. Коли єгиптяни знову стали збирати врожай, Йосип зобов’язав їх віддавати фараону п’яту частину врожаю за користування землею. Однак це не стосувалося єгипетських священиків (Бт 47:13—26).

Яків благословляє Йосипових синів. Приблизно через 12 років після закінчення голоду Йосип привів до Якова двох своїх синів, Манасію і Єфрема. Саме тоді Яків дав зрозуміти, що право первородства належатиме Йосипу і прирівняв Єфрема й Манасію до власних синів. Тож від Йосипа мало вийти два племені, на кожне з яких чекав окремий спадок. Благословляючи онуків, Яків поклав праву руку на голову молодшого, Єфрема, хоч Йосипу це і не сподобалося. Віддавши перевагу Єфрему, Яків пророче показав, що молодший брат стане більшим від старшого (Бт 47:28, 29; 48:1—22; див. також Пв 21:17; ІсН 14:4; 1Хр 5:1).

Яків благословляє Йосипа та інших синів. Перед смертю Яків покликав всіх своїх синів і благословив кожного з них. Він порівняв Йосипа до «паростка дерева, яке приносить плоди». «Деревом, яке приносить плоди» був сам Яків, а Йосип став однією з його основних гілок (Бт 49:22). Також Яків сказав, що, хоча на Йосипа нападали лучники, які таїли на нього злобу, його лук був «міцно натягнений і його руки [були] сильні та спритні» (Бт 49:23, 24). Ці слова могли стосуватися безпосередньо Йосипа. Затаївши злобу, його єдинокровні брати, образно кажучи, стріляли в нього, щоб убити. Але у відповідь Йосип виявляв до них милосердя і віддану любов; цими рисами, наче стрілами, він знищив їхню ворожість. Озлобленим лучникам не вдалося ані вбити Йосипа, ані послабити його відданість до праведних норм Бога, ані згасити його любов до братів.

Проте слова Якова могли пророче стосуватися і двох племен, які пішли від Йосипових синів (Єфрема і Манасії), та їхніх майбутніх війн. (Пор. Пв 33:13, 17; Сд 1:23—25, 35.) Цікаво, що з Єфремового племені походив Ісус Навин (Гошея; Єгошуа), який був наступником Мойсея і очолював битви з ханаанцями (Чс 13:8, 16, прим.; ІсН 1:1—6). Ще одним нащадком Йосипа був манасіївець Гедеон, який з допомогою Єгови переміг мідіянітян (Сд 6:13—15; 8:22). А Їфтах, який, очевидно, теж походив з племені Манасії, підкорив аммонітян (Сд 11:1, 32, 33; пор. Сд 12:4; Чс 26:29).

На Йосипі сповнилися й інші деталі пророчого благословення Якова. Замість того щоб мститися, Йосип подбав про всю родину Якова (якого також звали Ізраїлем), тож він був немов пастир і наріжний камінь Ізраїля. Сам Єгова покерував справами так, щоб Йосип виконав цю роль, тому можна сказати, що він походив «від могутнього Бога Яковового». Йосип, будучи даром від Бога, мав його підтримку. Він був разом зі Всемогутнім у тому розумінні, що стояв на боці Єгови, і за це Єгова його благословляв (Бт 49:24, 25).

Благословення чекали і на два племені, які мали піти від Йосипа через Єфрема і Манасію. Яків сказав Йосипу, що Всемогутній «дасть йому благословення неба вгорі, глибин внизу та поблагословить його численним потомством» (Бт 49:25). Це було гарантією того, що Йосипові нащадки стануть численними і їм не бракуватиме води з неба і підземних джерел. (Пор. Пв 33:13—16; ІсН 17:14—18.)

Благословення, передречені Яковом для його улюбленого сина Йосипа, мали стати окрасою для двох племен Йосипових нащадків. Ці благословення мали бути прекраснішими, ніж ліси та джерела, які є благословенням і красою вічних гір та віковічних пагорбів. Вони мали завжди залишатися на голові Йосипа і його нащадків, подібно як завжди існують гори та пагорби (Бт 49:26; Пв 33:16).

Йосип був «відокремлений від своїх братів», тому що Бог вибрав його для особливої ролі (Бт 49:26). Він вирізнявся чудовими рисами, організаторськими здібностями та вмінням керувати. Тож недаремно такі особливі благословення зійшли саме на його «тім’я».

Благословивши своїх синів, Яків помер. Тоді Йосип припав до батька і почав його цілувати. Оскільки Яків заповів поховати його в печері Махпела, Йосип наказав єгипетським лікарям забальзамувати батькове тіло, щоб приготувати до перевезення в Ханаан (Бт 49:29—50:13).

Ставлення до братів. Повернувшись до Єгипту після похорону батька, Йосипові єдинокровні брати, і далі відчуваючи докори сумління, почали боятися, що Йосип їм помститься. Вони попросили в нього прощення. Йосип розплакався і став їх потішати та заспокоювати, кажучи: «Не бійтесь! Хіба ж я Бог? Ви хотіли завдати мені кривди, але Бог задумав обернути все на добро і багатьом врятувати життя, що він і робить сьогодні. Тому не бійтеся. Я дбатиму, щоб ви і ваші діти мали що їсти» (Бт 50:14—21).

Смерть. Після смерті батька Йосип прожив ще приблизно 54 роки і помер у віці 110 років. Він навіть побачив кількох правнуків. Йосип вірив, що колись ізраїльтяни вийдуть з Єгипту, тому перед смертю попросив, щоб вони забрали з собою до Ханаану його кістки. Коли Йосип помер, його забальзамували і поклали в труну (Бт 50:22—26; ІсН 24:32; Єв 11:22).

Ім’я Йосипа набуває особливого значення. Йосип займав особливе становище серед синів Якова, тому доречно, що його іменем іноді називаються всі племена Ізраїля (Пс 80:1) або племена, які увійшли до північного царства (Пс 78:67; Ам 5:6, 15; 6:6). Його ім’я також згадується в біблійних пророцтвах. У пророчому видінні Єзекіїля сказано, що Йосип отримає у спадок два наділи землі (Єз 47:13); у місті «Єгова там» одна з брам буде названа брамою Йосипа (Єз 48:32, 35); коли говориться про об’єднання народу Єгови, то згадується, що Йосип очолює одну частину народу, а Юда — іншу (Єз 37:15—26). Згідно з пророцтвом Овдія, «нащадки Йосипа» братимуть участь у знищенні «нащадків Ісава» (Ов 18), а пророцтво Захарія говорить, що Єгова врятує «нащадків Йосипа» (Зх 10:6). У переліку племен духовного Ізраїля плем’я Йосипа згадується замість племені Єфрема (Об 7:8).

Оскільки Йосипа згадано серед племен, перелічених в Об’явлення 7:8, можна зробити висновок, що передсмертне пророцтво Якова стосується і духовного Ізраїля. Могутній Бог Якова, Єгова, послав Ісуса Христа — Доброго пастиря, який віддав своє життя за «овець» (Ів 10:11—16). Ісус Христос також є наріжним каменем у фундаменті Божого храму, який складається з духовних ізраїльтян (Еф 2:20—22; 1Пт 2:4—6). Саме цей Пастир і Наріжний камінь є разом зі Всемогутнім Богом (Ів 1:1—3; Дії 7:56; Єв 10:12; пор. Бт 49:24, 25).

Паралелі між Йосипом і Христом. Між життям Йосипа і життям Ісуса Христа існує чимало паралелей. Йосипа, подібно як Ісуса, батько любив найбільше з усіх. (Пор. Мт 3:17; Єв 1:1—6.) Рідні брати ставились до Йосипа вороже. Ісуса теж не прийняли «свої», тобто євреї (Ів 1:11), і навіть рідні брати спершу не вірили в нього (Ів 7:5). Як Йосип охоче послухався батька і пішов відвідати своїх братів, так Ісус охоче прийшов на землю (Флп 2:5—8). Страждання, яких зазнав Йосип, виконавши це доручення, подібні до страждань, які зніс Ісус, особливо коли його зневажали і зрештою стратили на стовпі мук (Мт 27:27—46). Так само як брати продали Йосипа мідіянським купцям (ізмаїлівцям), євреї видали Ісуса римлянам, щоб ті його стратили (Ів 18:35). Як Йосип, так і Ісус через страждання були очищені та підготовлені до особливого завдання — спасіння людей (Пс 105:17—19; Єв 5:7—10). Йосип, отримавши високе становище відповідального за харчові запаси в Єгипті, врятував життя багатьом; подібно Ісус був звеличений і став Спасителем для євреїв та неєвреїв (Ів 3:16, 17; Дії 5:31). Брати Йосипа заподіяли йому зло, але Бог використав цю ситуацію, щоб врятувати їх від голоду; подібно смерть Ісуса стала основою для спасіння людства (Ів 6:51; 1Кр 1:18).

2. Батько іссахарівця Їгала — розвідника, посланого Мойсеєм з пустелі Паран (Чс 13:2, 3, 7).

3. Левіт із «синів Асафа», який під час правління Давида був за допомогою жеребка обраний служити в першій з 24 груп музикантів (1Хр 25:1, 2, 9).

4. «Син Йонама», предок Ісуса Христа по лінії його матері Марії (Лк 3:30). Він був нащадком Давида і жив у період до знищення Єрусалима вавилонянами.

5. Один з чоловіків, які, прислухавшись до заохочення Ездри, випровадили своїх дружин-чужинок і народжених від них синів (Езд 10:10—12, 42, 44).

6. Священик з роду Шеванії, який жив за часу первосвященика Йоякіма, намісника Неемії та священика Ездри (Не 12:12, 14, 26).

7. «Син Маттатія» і предок Ісуса Христа по материнській лінії (Лк 3:24, 25). Жив через багато років після вавилонської неволі.

8. Син Якова; названий батько Ісуса Христа, чоловік Марії. Згодом у нього народилися доньки і принаймні четверо синів — Яків, Йосип, Симон і Юда (Мт 1:16; 13:55, 56; Лк 4:22; Ів 1:45; 6:42). Його також названо «сином Ілія» (Лк 3:23), який, очевидно, був його тестем. Йосип був праведним чоловіком, завжди слухався Божих вказівок, ретельно дотримувався Мойсеєвого закону та підкорявся наказам цезаря.

Йосип жив у Назареті. Він займався теслярством і, мабуть, був незаможним (Мт 13:55; Лк 2:4; пор. Лк 2:24 з Лв 12:8). Він заручився з незайманою дівчиною Марією (Лк 1:26, 27), але, перш ніж вони одружились, Марія завагітніла завдяки святому духу. Йосип не хотів стягнути на неї осуд, тому вирішив таємно розлучитися з нею. (Див. РОЗЛУЧЕННЯ.) Проте після того, як йому уві сні з’явився ангел Єгови і все пояснив, Йосип взяв Марію до себе додому як законну дружину. Все ж він стримувався від інтимних стосунків з нею, поки вона не народила сина, зачатого завдяки чуду (Мт 1:18—21, 24, 25).

Послухавшись постанови Цезаря Августа, згідно з якою кожен мав пройти перепис у своєму місті, Йосип, як нащадок царя Давида, разом з Марією вирушив в Юдею до міста Віфлеєм. Там Марія народила Ісуса і поклала в ясла, оскільки в заїзді вже не було місць. У ту ніч пастухи, яким ангел повідомив про народження дитини, прийшли подивитися на немовля. Приблизно через 40 днів Йосип і Марія, як вимагав Мойсеїв закон, принесли Ісуса до храму в Єрусалим і склали там жертву. Вони були здивовані, почувши пророчі слова старенького Симеона про величні діла, які виконає Ісус (Лк 2:1—33; пор. Лв 12:2—4, 6—8).

Якось, очевидно коли минув деякий час і сім’я вже жила в будинку у Віфлеємі, до Марії та її маленького сина прийшло кілька астрологів зі Сходу. (З Луки 2:39 може скластися враження, ніби, відвідавши храм, Йосип і Марія відразу повернулися до Назарета. Все ж слід пам’ятати, що оповідь, подана в Луки, дуже стисла.) Через цей візит Ісус міг втратити життя, але в ситуацію втрутився Бог. У сні він попередив Йосипа, що Ірод шукає дитину і хоче вбити її. Тож Йосип, послухавшись вказівок Єгови, втік з сім’єю до Єгипту (Мт 2:1—15).

Після смерті Ірода ангел Єгови знову з’явився Йосипу уві сні та сказав: «Встань, візьми дитину та її матір і йди до ізраїльського краю». А втім, почувши, що замість Ірода править його син Архелай, Йосип побоявся повертатись в Юдею; тоді «він отримав у сні застереження від Бога і пішов у Галілею. Там він оселився в місті Назареті» (Мт 2:19—23).

Щороку Йосип разом з усією сім’єю ходив до Єрусалима на святкування Пасхи. Одного разу, провівши в дорозі з Єрусалима до Назарета цілий день, Йосип і Марія помітили, що з ними немає 12-літнього Ісуса. Вони стали розшукувати його і зрештою знайшли в Єрусалимському храмі: там Ісус слухав вчителів і ставив їм запитання (Лк 2:41—50).

Біблія не описує, як саме Йосип виховував Ісуса. Але він, безсумнівно, сприяв тому, щоб Ісус «набував мудрості» (Лк 2:51, 52). Також Йосип учив сина теслярської справи, адже Ісуса знали і як «сина теслі» (Мт 13:55), і як «теслю» (Мр 6:3).

Про смерть Йосипа в Біблії не повідомляється. Але схоже, що він помер раніше, ніж Ісус. Якби він дожив до Пасхи 33 р. н. е., то Ісус, прибитий до стовпа мук, навряд чи просив би апостола Івана подбати про Марію (Ів 19:26, 27).

9. Єдиноутробний брат Ісуса Христа (Мт 13:55; Мр 6:3). Так само як інші єдиноутробні брати Ісуса, Йосип спершу не вірив у нього (Ів 7:5). Однак пізніше Ісусові брати — в тому числі, безперечно, і Йосип — стали віруючими. У Біблії згадується, що після Ісусового вознесіння вони були разом з апостолами та іншими учнями. Тож, коли в горішній кімнаті в Єрусалимі зібралося приблизно 120 учнів і замість невірного Юди Іскаріота за допомогою жеребка вибрали Маттія, серед цих учнів були також брати Ісуса. Схоже, що пізніше, в день П’ятидесятниці 33 р. н. е., Божий дух отримала та сама група приблизно зі 120 учнів (Дії 1:9—2:4).

10. Багатий чоловік з юдейського міста Ариматеї, шанований член юдейського Синедріону. Йосип був добрим і праведним чоловіком, який чекав Божого Царства, але через страх перед юдеями, які не вірили в Ісуса, приховував, що є учнем Христа. Однак він не віддав свого голосу на підтримку несправедливих дій Синедріону проти Ісуса Христа. Пізніше він відважився попросити в Пилата дозволу забрати Ісусове тіло і разом з Никодимом підготував його до поховання й поклав у нову висічену в скелі гробницю. Ця гробниця належала Йосипу і розташовувалася в саду неподалік від місця страти Ісуса (Мт 27:57—60; Мр 15:43—46; Лк 23:50—53; Ів 19:38—42).

11. Один з двох учнів (другим був Маттій), з яких перед П’ятидесятницею 33 р. н. е. вибирали того, хто виконуватиме обов’язки наглядача замість невірного Юди Іскаріота. Йосип, котрого також звали Варсаввою (можливо, це родове ім’я або просто друге ім’я) і Юстом, був очевидцем служіння і чудес Ісуса Христа, а також його воскресіння. Однак жеребок випав не на Йосипа, а на Маттія, і саме його «долучили до 11 апостолів» (Дії 1:15—2:1).

12. Левіт, родом з Кіпру. Його ще називали Варнавою (Дії 4:36, 37). Він тісно співпрацював з апостолом Павлом. (Див. ВАРНАВА.)