Лікар і вірний товариш апостола Павла. Автор Євангелія від Луки і книги Дії апостолів. З цих книг добре видно, що Лука був освіченою людиною. Медичні терміни, які в них вживаються, свідчать про його фах лікаря (Лк 4:38; Дії 28:8).

Лука не називає себе очевидцем подій з Ісусового життя, які описав у своєму Євангелії (Лк 1:2). Тож він, очевидно, став учнем Христа вже після П’ятидесятниці 33 р. н. е.

У книзі Дії Лука згадує про себе непрямо, вживаючи займенники «ми», «нас» тощо (Дії 16:10—17; 20:5—21:18; 27:1—28:16). Він був з Павлом у Троаді під час його другої місіонерської подорожі і супроводжував його до Філіпп. Можливо, він залишався в цьому місті доти, доки Павло не повернувся туди під час третьої місіонерської подорожі. В кінці тієї подорожі Лука супроводжував Павла до Юдеї (Дії 21:7, 8, 15) і, мабуть, у Кесарії, де Павло приблизно два роки провів у в’язниці, написав своє Євангеліє (бл. 56—58 рр. н. е.). Він також супроводжував Павла до Рима, де мав відбутися суд (Дії 27:1; 28:16). Скоріш за все, саме там приблизно 61 р. н. е. він завершив написання книги Дії, оскільки в ній описано період з 33 р. н. е. до кінця дворічного ув’язнення Павла в Римі, але не сказано, чим закінчився розгляд апеляції, поданої до цезаря.

Коли Павло писав з Рима християнам у Колоссах (бл. 60—61 р. н. е.), то передав їм вітання від Луки, якого назвав «улюбленим лікарем» (Кл 4:14). Пишучи з Рима лист Филимону (бл. 60—61 р. н. е.), Павло також передав вітання від Луки як від одного зі своїх «співпрацівників» (Флм 24). Лука підтримував Павла і був поряд з ним незадовго до його мученицької смерті, про що свідчать Павлові слова: «Тільки Лука залишився зі мною» (2Тм 4:11).

Деякі люди вважають, що Лука не був євреєм, і як основний аргумент наводять слова з Колоссян 4:11, 14. На їхню думку, оскільки Павло спочатку згадує «обрізаних» (Кл 4:11) і лише потім Луку (Кл 4:14), значить, він не належав до групи обрізаних, а отже, не був євреєм. Але цей погляд не є обґрунтованим. У Римлян 3:1, 2 сказано, що Бог довірив натхнені слова юдеям. А Лука — один із тих, кому були довірені ці слова.

Святе Письмо не дає підстав ототожнити Луку з Луцієм, згаданим у Дії 13:1, чи «родичем» Павла з тим самим іменем, про якого йдеться в Римлян 16:21.