Після того як ізраїльтяни завоювали Ханаан, кожна родина отримала ділянку землі, і межі такої ділянки були позначені розпізнавальними, або межовими, знаками. У Біблії не говориться, що саме служило цими знаками. Це могли бути стовпи, камені чи навіть борозни. Виразом «межовий знак» перекладається єврейське слово ґеву́л, котре також означає «територія» і «кордон» (Бт 10:19; Вх 13:7, прим.). Принаймні деякі межові знаки в Палестині мали розпізнавальні написи. На території Єгипту й Месопотамії трапляються межові знаки, або камені, з майстерно зробленими написами. Наприклад, у Ніппурі знайдено межовий камінь Навуходоносора I, прикрашений гравіруванням.

Закон Єгови забороняв пересувати межові знаки (Пв 19:14; див. також Пр 22:28). Той, хто пересував «межовий знак свого ближнього», був проклятий (Пв 27:17). Оскільки землевласники, як правило, жили з урожаю своєї землі, пересунути межовий знак означало б частково позбавити іншу людину засобів для існування. У давні часи такий учинок вважався крадіжкою (Йв 24:2). Однак безпринципні люди йшли на такий злочин, і за днів Осії князі Юди порівнювалися до тих, хто пересуває межу (Ос 5:10).

Єгова піклується вдовами й сиротами. Приміром, у Біблії говориться, що він «зруйнує дім пихатого, а межу вдови збереже» (Пр 15:25). У Прислів’я 23:10, 11 міститься попередження: «Не пересувай давнього межового знака і на поле сиріт не зазіхай. Їхній Захисник сильний, і за їхню справу він буде судитися з тобою».