(озн. «витягнений», тобто врятований з води).

«Божий чоловік», провідник ізраїльського народу, посередник Закон-угоди, пророк, суддя, воєначальник, історик і письменник (Езд 3:2). Мойсей народився в Єгипті 1593 р. до н. е. Він був сином Амрама, внуком Кегата і правнуком Левія. Його мати Йохевед була сестрою Кегата. (Але пор. ЙОХЕВЕД.) Мойсей мав брата Аарона, старшого за нього на три роки, а також сестру Міріам, яка була найстаршою серед них (Вх 6:16, 18, 20; 2:7).

Життя в Єгипті. Мойсей народився в той час, коли фараон наказав убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків, і був надзвичайно гарною дитиною. Тож протягом трьох місяців мати переховувала його, а тоді поклала в кошик з папірусу, який поставила в очереті на березі річки Ніл. Там малюка знайшла дочка фараона. Завдяки винахідливості Мойсеєвої матері і сестри фараонова дочка найняла його матір, щоб та якийсь час годувала і виховувала хлопчика. Згодом вона забрала його до себе і всиновила. Оскільки Мойсей виростав у домі фараона, його «навчили всієї мудрості єгиптян» і він став «сильний у слові та ділі». Це, безумовно, означає, що він мав виняткові розумові та фізичні здібності (Вх 2:1—10; Дії 7:20—22).

Незважаючи на те що в Єгипті Мойсей мав видатне становище і перед ним відкривалися чудові перспективи, його серце було з Божим поневоленим народом. Він сподівався, що з його допомогою Бог звільнить свій народ. Коли йому було 40, він на власні очі побачив, як важко працюють його брати-євреї, і помітив, що один єгиптянин б’є єврея. Заступаючись за нього, Мойсей убив єгиптянина та закопав його в пісок. Власне тоді Мойсей прийняв найважливіше рішення у своєму житті. Біблія каже: «Завдяки вірі Мойсей, коли виріс, відмовився називатись сином фараонової дочки. Він хотів радше зазнавати знущань з Божим народом, ніж отримувати тимчасове задоволення від гріха». Так Мойсей відмовився від слави й багатства, які міг би мати в домі могутнього фараона (Єв 11:24, 25).

Мойсей вважав, що прийшов час дати євреям порятунок, але вони не оцінили його зусиль. Коли ж фараон довідався про те, що він убив єгиптянина, йому довелося тікати з Єгипту (Вх 2:11—15; Дії 7:23—29).

Сорок років у краю Мідіян. Мойсей знайшов притулок у далекому краю Мідіян, куди йому довелось добиратися через пустелю. Там, біля колодязя, Мойсей знову сміливо заступився за тих, кого кривдили. Коли пастухи відігнали від води сімох дочок Їтра та їхню отару, він прийшов їм на допомогу і напоїв тварин. Після цього Мойсея радо прийняли в домі Їтра, який найняв його пасти свою отару. Згодом Мойсей одружився на одній з дочок Їтра, Ціппорі, і вона народила йому двох синів, Гершома та Еліезера (Вх 2:16—22; 18:2—4).

Підготовка до майбутнього служіння. Хоча Бог мав намір звільнити євреїв, послуговуючись Мойсеєм, час, який він визначив для цього, ще не прийшов. Крім того, сам Мойсей ще не був готовий очолити Божий народ. Йому знадобилося цілих 40 років, щоб стати гідним провідником. Він мав повнішою мірою розвинути такі риси, як терпеливість, сумирність, смирення, лагідність, самовладання і вміння чекати на Єгову. Мойсеєві потрібно було ще багато чого навчитися, щоб у майбутньому гідно зносити різні прикрощі, розчарування і труднощі та спокійно, стійко і з любов’ю вирішувати безліч проблем, з якими він мав зіткнутися як провідник численного народу. Щоправда, завдяки всебічній освіті і вихованню, яке Мойсей отримав при дворі фараона, він розвинув належне почуття власної гідності, впевненість у собі й самовладання, а також організаційні вміння і задатки лідера. А в Мідіяні, де Мойсей був простим пастухом, він зміг набути чудові риси, які в майбутньому стали для нього набагато важливіші. Подібно й Давид пройшов ґрунтовну підготовку, і то вже після того, як Самуїл помазав його на царя. Ісус Христос теж був перевірений і випробуваний, щоб стати досконалим Царем і Первосвящеником на віки. Про Христа сказано, що він «навчився слухняності зі своїх страждань. Після того як його було приведено до досконалості, він став відповідальним за вічне спасіння всіх слухняних йому» (Єв 5:8, 9).

Стає визволителем. Під кінець 40-річного перебування в краю Мідіян Мойсей, пасучи овець свого тестя Їтра біля гори Хорив, побачив терновий кущ, який горів, але не згоряв. Коли Мойсей підійшов ближче, щоб роздивитися це диво, до нього з полум’я заговорив ангел Єгови. Він сказав, що настав визначений Богом час звільнити ізраїльтян з рабства, і наказав йому йти до фараона в ім’я Єгови, яке пам’ятатимуть з покоління в покоління (Вх 3:1—15). Так Бог призначив Мойсея своїм пророком і представником. Тож тепер його можна було назвати помазанцем, тобто месією або «Христом» (Єв 11:26, прим.). Через ангела Єгова виявив, завдяки яким трьом чудам він зможе переконати старійшин Ізраїля, що діє від його імені. Це перша згадка в Біблії про те, що людина отримала силу виконувати чуда (Вх 4:1—9).

Не відкинутий попри свою нерішучість. Але Мойсей, виявляючи нерішучість, почав казати, що не вміє гарно промовляти. Цей чоловік дуже змінився і вже не нагадував Мойсея, який 40 років тому вирішив взяти справу у свої руки і стати визволителем Ізраїля. Мойсей продовжував переконувати Єгову, що він невідповідна людина для цього завдання, і зрештою взагалі від нього відмовився. Хоча це ви́кликало в Бога гнів, він не відкинув Мойсея, а сказав, що його брат Аарон говоритиме замість нього. Тож Мойсей, представник Бога, став «Богом» для Аарона, який у свою чергу мав стати представником і речником Мойсея. Схоже, що під час їхніх подальших зустрічей зі старійшинами Ізраїля та з фараоном Бог давав вказівки і накази Мойсею, той передавав їх Аарону, і тоді вже Аарон промовляв замість Мойсея перед фараоном (наступником того фараона, від якого Мойсей втік 40 роками раніше) (Вх 2:23; 4:10—17). Пізніше Єгова назвав Аарона «пророком» Мойсея, маючи на увазі, що той буде отримувати вказівки від Мойсея, подібно як Мойсей, Божий пророк, отримує вказівки від Бога. Також Єгова сказав, що Мойсей стане «Богом для фараона», тобто матиме над ним владу і йому вже не треба буде боятися єгипетського правителя (Вх 7:1, 2).

Бог докорив Мойсею за те, що він не хотів братися за це грандіозне завдання, однак не вибрав на роль визволителя ізраїльського народу когось іншого. Хоча на той час Мойсеєві було вже 80 років, він відмовлявся від цього доручення не через свій похилий вік, адже навіть у 120 він ще мав світлий розум і багато сили (Пв 34:7). Впродовж 40-річного перебування в Мідіяні Мойсей мав достатньо часу для роздумів і зрозумів, наскільки неправильно було звільняти євреїв тоді, коли йому здавалося це доречним. Тому тепер, після стількох років скромного життя пастуха, він почувався дуже невпевнено і, без сумніву, був вражений, отримавши таке складне завдання.

Біблія говорить: «Мойсей же був найсумирнішою людиною на землі» (Чс 12:3). Тому він розумів, що, як і всі інші, має недоліки та слабкості. Мойсей не вважав себе непереможним вождем ізраїльтян. І він не боявся фараона. Мойсей був нерішучим, тому що добре усвідомлював свої обмеження.

Перед єгипетським фараоном. Тепер Мойсей і Аарон стали ключовими фігурами у «битві богів». Кидаючи виклик Єгові, фараон скликав усіх своїх жерців-магів, головними з яких, очевидно, були Янній та Ямврій (2Тм 3:8). Вони мали довести, що єгипетські боги сильніші за Єгову. Уже перше чудо, яке Аарон здійснив перед фараоном за вказівкою Мойсея, показало, що Єгова сильніший, але серце фараона стало ще впертішим (Вх 7:8—13). Пізніше, після третьої кари, навіть жерці були змушені визнати: «Це рука Божа!» Коли ж під час однієї з наступних кар Бог вразив єгиптян чиряками, то жерці, вкриті ними, взагалі не змогли з’явитися перед фараоном, щоб протистояти Мойсею (Вх 8:16—19; 9:10—12).

Різна реакція на кари. Мойсей та Аарон попереджали про кожну з десяти кар. Усі їхні слова справджувались, і це доводило, що Мойсей дійсно був представником Єгови. Про ім’я Єгови говорили по цілому Єгипті, і воно виклика́ло в людей різну реакцію. Серця ізраїльтян і деяких єгиптян ставали м’якшими, а серце фараона, його радників і прибічників — впертішим (Вх 9:16; 11:10; 12:29—39). Єгиптяни знали: те, що відбувається, викликане не гнівом їхніх богів, а тим, що цих богів судить Єгова. Після дев’яти кар Мойсей став «дуже великою людиною в єгипетському краю — як в очах фараонових слуг, так і в очах усього народу» (Вх 11:3).

Ізраїльтяни теж змінили своє ставлення до Мойсея. Спочатку завдяки чудам, які здійснив Мойсей, вони повірили, що його послав Єгова. Але коли фараон наказав зробити умови їхньої праці ще важчими, ізраїльтяни стали нарікати на Мойсея, і він, знеохотившись, звернувся до Бога (Вх 4:29—31; 5:19—23). Тоді Всевишній Бог Єгова зміцнив його, сказавши, що тепер виконає обіцянку, дану Аврааму, Ісаку і Якову: повністю розкриє значення свого імені, коли визволить Ізраїль і зробить його великим народом в обіцяному краю (Вх 6:1—8). Навіть після того ізраїльтяни не хотіли слухати Мойсея. Однак дев’ята кара переконала їх твердо стати по його боці і підкоритися його вказівкам. Тому після десятої кари Мойсей зміг організувати цілий народ і вивести його «в бойовому порядку» (Вх 13:18).

Розмови з фараоном вимагали мужності й віри. Мойсей і Аарон могли виконати своє завдання лише завдяки силі від Єгови і дії його духу. Уявіть собі двір фараона, правителя наймогутнішої держави того часу. Довкола небачена розкіш. Пихатий фараон, якого вважають богом, перебуває в оточенні своїх радників, воєначальників, вартових і рабів. Також присутні релігійні провідники — жерці-маги, які є головними противниками Мойсея. Після фараона вони найвпливовіші особи в царстві. Вся ця помпезність має переконати кожного, хто потрапляє сюди, в могутності фараона і єгипетських богів. Мойсей і Аарон приходять до фараона не один раз, а багато. І з кожним разом серце фараона стає все запеклішим, оскільки йому ніяк не хочеться відпустити на волю єврейських рабів, що вже стільки років працюють на нього. Зрештою, коли Мойсей і Аарон проголошують восьму кару, фараон проганяє їх від себе. А після дев’ятої погрожує покарати їх смертю, якщо вони ще раз з’являться йому на очі (Вх 10:11, 28).

З уваги на все це стає більш зрозуміло, чому Мойсей так часто просив у Єгови сили і підтримки. Але слід зазначити, що він завжди робив усе точно так, як наказував Єгова. Він не упустив жодного зі слів, які Єгова сказав передати фараону. Приклад Мойсея зміцнював ізраїльтян, тож під час десятої кари вони «зробили все так, як Єгова наказав Мойсею та Аарону. Саме так вони й зробили» (Вх 12:50). Мойсей є прикладом виняткової віри і для християн. Апостол Павло написав про нього: «Завдяки вірі він покинув Єгипет, але не зі страху перед гнівом царя, адже залишався стійким, немов бачив Невидимого» (Єв 11:27).

Перед десятою карою Мойсей започаткував святкування Пасхи (Вх 12:1—16). Коло Червоного моря ізраїльтяни, за якими гналося єгипетське військо, знову почали нарікати на Мойсея, адже їм здавалося, що вони потрапили в пастку і їх чекає неминуча смерть. Тоді він спробував заспокоїти ізраїльтян, запевнивши у тому, що Єгова стане на їхній захист і своєю могутньою рукою знищить вороже військо єгиптян. Цим Мойсей показав, що мав міцну віру в Єгову і був надійним провідником. Очевидно, в цей складний момент він звернувся до Єгови по допомогу, адже Єгова спитав його: «Чому ти кличеш мене?» Тоді Бог наказав Мойсею підняти свою палицю, простягнути її над морем і розділити його (Вх 14:10—18). Через багато століть після того, як ізраїльтяни перейшли Червоне море, апостол Павло написав: «Наші прабатьки всі були під хмарою і всі перейшли море. Всі вони охрестилися в Мойсея, коли під хмарою пройшли через море» (1Кр 10:1, 2). Їх охрестив Єгова. Щоб не потрапити в руки жорстоких переслідувачів, вони мали об’єднатися з Мойсеєм, підкорившись його головуванню, і йти за ним, своїм провідником, серединою моря. Так цілий ізраїльський збір, образно кажучи, занурився в Мойсея, їхнього провідника та визволителя.

Посередник Закон-угоди. Третього місяця після виходу з Єгипту Єгова перед усім Ізраїлем показав, якою великою владою і відповідальністю він наділив свого служителя Мойсея і які близькі стосунки з ним він має. На очах усього народу, який зібрався біля підніжжя гори Хорив, Єгова покликав Мойсея на гору, де говорив з ним через ангела. Іншого разу Мойсей пережив щось неймовірне. Мабуть, нічого подібного, що вселяло б такий трепет і таку глибоку пошану, не бачила жодна інша людина, яка жила до приходу Ісуса Христа. Високо на горі, перебуваючи на самоті, Мойсей побачив видіння Божої слави. Єгова прикрив його своєю «рукою» і дозволив йому побачити себе «зі спини», очевидно, побачити відблиск своєї слави. Після цього Єгова говорив з ним, так би мовити, особисто (Вх 19:1—3; 33:18—23; 34:4—6).

Єгова сказав Мойсею: «Але мого лиця ти не побачиш, бо людина не може побачити мене і залишитись живою» (Вх 33:20). Через багато століть апостол Іван написав: «Ніхто з людей ніколи не бачив Бога» (Ів 1:18). Християнський мученик Степан сказав євреям: «Мойсей був разом з нашими прабатьками посеред збору в пустелі, чув ангела, який розмовляв з ним біля гори Сінай» (Дії 7:38). Отже, на горі Єгову представляв ангел. Все ж слава Єгови, яку відображав ангел, була настільки великою, що обличчя Мойсея почало сяяти й ізраїльтяни не могли дивитися на нього (Вх 34:29—35; 2Кр 3:7, 13).

Бог призначив Мойсея посередником Закон-угоди, укладеної з Ізраїлем. Такого особливого становища і таких близьких стосунків з Богом не мала жодна людина, крім Ісуса Христа, Посередника нової угоди. Кров’ю принесених у жертву тварин Мойсей покропив книгу угоди, яка представляла Єгову як одну сторону угоди, а також покропив народ (очевидно, старійшин, які представляли всіх ізраїльтян) як іншу сторону угоди. Мойсей прочитав книгу угоди народу, і народ відповів: «Ми обов’язково зробимо все, що Єгова сказав, і будемо його слухатись» (Вх 24:3—8; Єв 9:19). Як посередник, Мойсей мав чудову можливість наглядати за спорудженням святого намету і за виготовленням приладдя намету за зразком, який дав йому Бог. Крім того, він удостоївся честі провести церемонію посвячення священиків і помазав святий намет, а також первосвященика Аарона олією, яка мала особливий склад. Потім він наглядав за першою офіційною церемонією принесення жертв, яку виконали щойно посвячені священики (Вх 25—29; Лв 8, 9).

Гідний посередник. Мойсей піднімався на гору Хорив кілька разів і двічі залишався там упродовж 40 днів і ночей (Вх 24:18; 34:28). Під час свого першого довгого перебування на горі Мойсей отримав дві кам’яні таблиці, які були «написані Божою рукою» і містили «Десять заповідей» — основні вказівки Закон-угоди (Вх 31:18; Пв 4:13). Тоді він довів, що гідний бути посередником між Єговою та Ізраїлем і провідником цього великого народу, який, можливо, налічував понад три мільйони осіб. Коли Мойсей був на горі, Єгова сказав йому, що народ почав поклонятися ідолу, і промовив: «Залиш мене, і я в гніві їх винищу, а тебе зроблю великим народом». З відповіді Мойсея стало очевидно, що найважливішим для нього було освячення імені Єгови і що він був цілковито безкорисливим та не шукав собі слави. Мойсей нічого не просив для себе, а радше думав про Боже ім’я, що було прославлене завдяки чуду біля Червоного моря, і про обіцянку, яку Єгова дав Аврааму, Ісаку та Якову. Єгова прислухався до його благань і не знищив народ. Ця ситуація показала, що Єгова був задоволений тим, як Мойсей виконував доручену йому роль посередника. Як сказано в Біблії, «Єгова змінив своє рішення і не завдав своєму народу лиха, про яке говорив» (Вх 32:7—14).

Мойсей, як представник Бога, виявив свою ревність до чистого поклоніння, коли спустився з гори. Побачивши людей, які веселились і танцювали довкола ідола, він кинув таблиці додолу й розбив їх. Після цього він вигукнув: «Хто за Єгову?» Коло нього зібралися всі левіти, і він наказав їм убити тих, хто поклонявся ідолу. В результаті загинуло близько 3000 чоловіків. Тоді Мойсей повернувся до Єгови і, визнавши серйозний гріх народу, став благати: «Якби ти тільки простив їхній гріх... Якщо ж ні, то, прошу, зітри мене з книги, яку ти написав». Бог не розсердився на Мойсея за його прохання. Натомість він сказав: «Хто згрішив проти мене, того і зітру з книги» (Вх 32:19—33).

Будучи посередником угоди, Мойсей часто відстоював чисте поклоніння та оголошував вироки тим, хто виявляв непослух. Також він не раз заступався за народ або окремих людей, коли Єгова хотів їх знищити (Чс 12; 14:11—21; 16:20—22, 43—50; 21:7; Пв 9:18—20).

Безкорисливість, смирення і сумирність. Мойсей найбільше турбувався про освячення імені Єгови та добробут його народу. Тому він не прагнув ні слави, ні особливого становища. Коли дух Єгови зійшов на двох чоловіків у таборі і вони почали поводитись як пророки, Ісус Навин, слуга Мойсея, хотів спинити їх, бо, очевидно, думав, що це применшить славу і владу його пана. Але Мойсей відповів: «Ти що, боїшся за мене? Не варто. Я б хотів, щоб весь народ Єгови отримав дух Єгови і щоб усі були пророками!» (Чс 11:24—29).

Хоча Мойсей був провідником Ізраїля і його призначив сам Єгова, він охоче приймав поради інших, особливо коли вони приносили користь всьому народу. Невдовзі після того, як ізраїльтяни вийшли з Єгипту, до Мойсея прийшов його тесть Їтро і привів з собою його синів і дружину. Їтро помітив, що Мойсей дуже втомлювався, вирішуючи проблеми всіх, хто до нього приходив. Тому він дав мудру пораду, щоб Мойсей поділився своєю відповідальністю з іншими і так полегшив свій тягар. Мойсей послухався поради, поділив народ на тисячі, сотні, півсотні й десятки і над кожною групою призначив начальників, які мали судити людей. Сам він розглядав лише складні справи. Варте уваги, що Мойсей, пояснюючи Їтру, як він виконує своє завдання, сказав: «Якщо між людьми виникає якась суперечка, вони приходять до мене, і я розсуджую їх та кажу їм про рішення правдивого Бога і про його закони». Як видно зі слів Мойсея, він усвідомлював, що має вирішувати справи не на власний розсуд, а керуючись рішеннями Єгови, і що на ньому лежить відповідальність навчати народ слухатися Божих законів (Вх 18:5—7, 13—27).

Мойсей неодноразово наголошував, що справжнім провідником є не він, а Єгова. Коли ізраїльтяни почали скаржитися на їжу, він сказав: «Ви нарікаєте не на нас [Мойсея і Аарона], а на Єгову» (Вх 16:3, 6—8). Одного разу на Мойсея стали нарікати Міріам і Аарон. Тим вони показали, що заздрять Мойсею і ставлять під сумнів його владу. Можливо, причиною було те, що Міріам сприйняла його дружину як свою суперницю. З біблійної оповіді видно, що їхні нарікання були гідними осуду, адже в ній сказано, що Мойсей «був найсумирнішою людиною на землі». Він, очевидно, не став захищати себе, а смиренно все зносив. Але Єгова розгнівався на Аарона й Міріам, оскільки сприйняв їхні слова як особисту образу. Він взяв справу у свої руки і суворо покарав Міріам. Тоді Мойсей, який любив свою сестру, вступився за неї. Він почав благати Єгову: «О Боже, прошу тебе! Прошу тебе, зціли її!» (Чс 12:1—15).

Послух і вміння чекати на Єгову. Мойсей покладався на Єгову. Хоча закон, даний ізраїльтянам, називався Законом Мойсея, сам Мойсей визнавав, що його встановив Бог. Коли Мойсей судив людей, то керувався не власними знаннями і досвідом. Якщо в якійсь справі не було прецеденту або він не знав, як застосувати закон, то звертався до Єгови (Лв 24:10—16, 23; Чс 15:32—36; 27:1—11). Він чітко дотримувався всіх вказівок. Мойсей особисто наглядав за тим, як виконуються складні роботи, пов’язані з будівництвом намету, виготовленням його приладдя й одягу священиків. Біблія говорить: «Мойсей зробив усе так, як Єгова наказав, саме так він і зробив» (Вх 40:16; пор. Чс 17:11). В багатьох інших місцях сказано, що все було зроблено «так, як Єгова наказав Мойсею» (Вх 39:1, 5, 21, 29, 31, 42; 40:19, 21, 23, 25, 27, 29). І пожиток від цього мають також християни, адже, за словами апостола Павла, все це було «відображенням і тінню того, що в небі» (Єв 8:5).

Серйозна помилка Мойсея. Коли ізраїльтяни стояли табором в Кадеші, Мойсей вчинив серйозну помилку. Очевидно, це сталося в останній рік їхньої мандрівки. Детальний розгляд тодішніх подій допомагає зрозуміти, що Мойсей не лише займав високе становище серед ізраїльтян, але й ніс великий тягар відповідальності перед Єговою як провідник і посередник між ним і народом. Через брак води люди розізлились і почали сваритися з Мойсеєм, звинувачуючи його в тому, що він вивів їх з Єгипту і привів у пустелю. До цього Мойсей терпеливо зносив цих впертих і непокірних ізраїльтян, переживав з ними всі труднощі, заступався за них, коли вони грішили, але в цей момент він на якусь мить втратив свою сумирність. Розгнівані й роздратовані, Мойсей і Аарон стали перед народом, як і наказав Єгова. Але замість того, щоб прославити його, вони звернули всю увагу на себе, і Мойсей необдумано сказав: «Послухайте, бунтарі! Хочете, щоб ми вивели вам воду з цієї скелі?» Тоді він вдарив по скелі, і Єгова зробив так, що з неї ринула вода, якої було достатньо для людей та їхньої худоби. Але те, як повелися Мойсей і Аарон, не сподобалось Богові. Вони не зробили найважливішого — не звеличили його імені. У тій ситуації вони «були невірні» Єгові і Мойсей «говорив необдумано». Пізніше Єгова постановив: «Ви не виявили віри в мене і не освятили мене на очах ізраїльтян, тому не введете цей збір у край, який я дам їм» (Чс 20:1—13; Пв 32:50—52; Пс 106:32, 33).

Письменник біблійних книг. Мойсей написав П’ятикнижжя, тобто перші п’ять книг Біблії: Буття, Вихід, Левіт, Числа і Повторення Закону. Євреї завжди визнавали його письменником цієї частини Біблії, яку вони ще називають Торою або Законом. Ісус та письменники Грецьких Писань неодноразово згадували, що Закон дав Мойсей. Також прийнято вважати, що саме Мойсей написав книгу Йова та Псалом 90 і, можливо, 91 (Мт 8:4; Лк 16:29; 24:27; Рм 10:5; 1Кр 9:9; 2Кр 3:15; Єв 10:28).

Смерть і поховання. Коли ізраїльтяни стояли табором біля гори Гор, що на кордоні з Едомом, у віці 123 років помер Аарон. Це сталося п’ятого місяця 40-го року після їхнього виходу з Єгипту. Мойсей пішов з Аароном на гору, зняв з нього священицький одяг і надягнув його на Елеазара, Ааронового наступника і старшого з його синів, які залишились живими (Чс 20:22—29; 33:37—39). Приблизно через шість місяців після цього ізраїльтяни прибули на рівнини Моаву. Там Мойсей виголосив перед народом кілька промов, у яких пояснив Закон. Він додав до нього вказівки, необхідні для народу, який після багатьох років кочового життя мав оселитися у своєму краю. Навесні 1473 р. до н. е., 12-го місяця 40-го року, Мойсей оголосив народу, що Єгова обрав його наступником Ісуса Навина. Після цього Мойсей призначив Ісуса Навина провідником і заохотив його бути мужнім (Пв 31:1—3, 23). Зрештою, передавши народу слова пісні і поблагословивши його, Мойсей за наказом Єгови піднявся на гору Нево, щоб звідти подивитися на Обіцяний край. Після цього він помер (Пв 32:48—51; 34:1—6).

На той момент Мойсею було 120 років. Біблія зазначає, що до кінця свого життя він залишався фізично міцним: «Його зір не ослаб, і сила не зменшилась». Єгова поховав його в місці, яке нікому не відоме (Пв 34:5—7). Мабуть, це було зроблено для того, щоб ізраїльтяни не втягнулися в пастку ідолопоклонства і не перетворили його могилу на святиню. Очевидно, що Диявол хотів використати Мойсеєве тіло для таких цілей, оскільки Юда, учень і єдиноутробний брат Ісуса Христа, написав: «Коли архангел Михаїл сперечався з Дияволом про Мойсеєве тіло і не погоджувався з ним, він не наважився засудити його образливими словами, а сказав: “Нехай Єгова докорить тобі”» (Юд 9). Перед тим як ізраїльтяни під проводом Ісуса Навина перейшли Йордан і увійшли в Ханаан, вони 30 днів оплакували Мойсея (Пв 34:8).

Пророк, з яким Єгова говорив «лице в лице». Коли Міріам і Аарон поставили під сумнів Мойсеєву владу, Єгова сказав їм: «Якби серед вас з’явився пророк Єгови, я виявився б йому у видінні, я говорив би до нього у сні. Але з Мойсеєм, моїм слугою, все по-іншому. Я довірив йому весь свій дім. Я говорю з ним лице в лице, говорю прямо, а не загадками, і він бачить образ Єгови. Як ви не побоялись нарікати на Мойсея, мого слугу?» (Чс 12:6—8). В кінці книги Повторення Закону про особливе становище Мойсея перед Єговою сказано: «В Ізраїлі більше ніколи не було такого пророка, як Мойсей, з яким Єгова говорив лице в лице. Він здійснив усі знаки й чуда, задля яких Єгова послав його в Єгипет, щоб покарати фараона, всіх його слуг і цілий край. Також на очах усього Ізраїля Мойсей показав могутню руку і силу, яка вселяє страх» (Пв 34:10—12).

З вищенаведених слів Єгови видно, що Мойсей, хоча й ніколи буквально не бачив його, мав з ним більш особисті й близькі взаємини, ніж будь-хто з пророків до Ісуса Христа. Слова Єгови: «Я говорю з ним лице в лице» — виявляють, що Мойсей особисто розмовляв з Богом (через ангелів, які мають до нього доступ; Мт 18:10) (Чс 12:8). Як посередник між Богом та Ізраїлем, він міг майже постійно спілкуватися з Єговою, в будь-який момент звернутися до нього з проблемою, що торкалась цілого народу, і отримати від нього відповідь. Єгова «довірив йому весь свій дім» — він послуговувався ним як особистим представником, щоб організувати свій народ (Чс 12:7; Єв 3:2, 5). Наступні пророки лише продовжували будувати на основі, закладеній Мойсеєм.

Те, як Єгова спілкувався з Мойсеєм, було таким вражаючим, що йому здавалося, ніби він на власні очі бачить Бога, а не просто має якесь видіння чи сон, в якому чує його голос, як це зазвичай було у випадку з іншими пророками. Завдяки цьому він почувався так, «немов бачив Невидимого» (Єв 11:27). Очевидно, спілкування з Єговою справляло на Мойсея таке ж сильне враження, як і видіння преображення на Петра. Це видіння було для Петра настільки реальним, що він почав брати в ньому участь — говорити, не усвідомлюючи, що́ говорить (Лк 9:28—36). Апостол Павло теж бачив видіння, яке було для нього надзвичайно реальним, тому пізніше він так описав свої відчуття: «В тілі чи поза тілом, не знаю, це Богу відомо» (2Кр 12:1—4).

Приклад Мойсея і його настанови, без сумніву, дуже допомогли Ісусу Навину, який ще з юності був його помічником (Чс 11:28). Спостерігаючи за своїм паном, він розвинув чудові риси, завдяки яким досягнув неймовірного успіху в завоюванні Обіцяного краю. У багатьох ситуаціях Ісус Навин був надійним помічником Мойсея (Вх 24:13; 33:11; Пв 3:21) і за його життя, очевидно, очолював ізраїльське військо (Вх 17:9, 10).

Прообраз Ісуса Христа. Ісус Христос прямо говорив, що Мойсей писав про нього. Одного разу він сказав своїм противникам: «Якби ви вірили Мойсею, то повірили б і мені, бо він писав про мене» (Ів 5:46). А коли він був зі своїми учнями, то, «почавши від Мойсея та всіх пророків», став «пояснюва[ти] їм те, що говорилося про нього в усіх Писаннях» (Лк 24:27, 44; див. також Ів 1:45).

Пишучи про Ісуса Христа, Мойсей передав такі слова Єгови: «Я дам їм пророка з-посеред їхніх братів, подібного до тебе. Я вкладу свої слова в його уста, і він передасть їм усе, що я накажу» (Пв 18:18, 19). Коли апостол Петро процитував це пророцтво, то показав, що воно стосується саме Ісуса Христа (Дії 3:19—23).

Між Мойсеєм та Ісусом Христом, цими двома великими пророками, існує багато пророчих паралелей. В дитинстві вони уникнули смерті під час масового вбивства дітей, яке здійснювалося за наказом тогочасних правителів (Вх 1:22; 2:1—10; Мт 2:13—18). Єгова покликав з Єгипту Мойсея разом зі своїм «первістком», ізраїльським народом, провідником якого він став. Також Єгова покликав з Єгипту свого первістка Ісуса (Вх 4:22, 23; Ос 11:1; Мт 2:15, 19—21). І Мойсей, і Ісус провели у пості 40 днів в пустельній місцевості (Вх 34:28; Мт 4:1, 2). Обидва прийшли від імені Єгови, і навіть саме Ісусове ім’я означає «Єгова є спасіння» (Вх 3:13—16; Мт 1:21; Ів 5:43). Ісус, так само як Мойсей, «звіща[в] про ім’я Єгови» (Пв 32:3; Ів 17:6, 26). Обидва виявляли виняткову сумирність і смирення (Чс 12:3; Мт 11:28—30). Кожен з них під час свого служіння виконував вражаючі чудеса, які переконливо доводили, що їх послав Бог. Але чуда Ісуса були більшими, оскільки він воскрешав померлих (Вх 14:21—31; Пс 78:12—54; Мт 11:5; Мр 5:38—43; Лк 7:11—15, 18—23).

Мойсей був посередником Закон-угоди, яку Бог уклав з Ізраїлем. Подібно Ісус був Посередником нової угоди між Богом і «народом святим», духовним «Ізраїлем Божим» (1Пт 2:9; Гл 6:16; Вх 19:3—9; Лк 22:20; Єв 8:6; 9:15). Обидва служили суддями, законодавцями і провідниками (Вх 18:13; 32:34; Дн 9:25; Мл 4:4; Мт 23:10; Ів 5:22, 23; 13:34; 15:10). Мойсею був довірений «Божий дім», тобто ізраїльський народ, або збір, і він довів, що був вірним управителем. Ісус теж вірно управляв Божим домом, який сам і «побудував», тобто духовним Ізраїлем, або збором помазаних християн (Чс 12:7; Єв 3:2—6). І навіть у тому, що сталося після смерті Мойсея та Ісуса, є подібність — Єгова зробив так, що їхні тіла зникли (Пв 34:5, 6; Дії 2:31; Юд 9).

Під кінець 40-річного перебування Мойсея в краю Мідіян, коли він пас овець свого тестя біля підніжжя гори Хорив, йому з’явився ангел Бога в полум’ї тернового куща. Єгова доручив йому вивести з Єгипту свій народ (Вх 3:1—15). Так Бог призначив Мойсея своїм пророком і представником, після чого його можна було по праву називати помазанцем, або «Христом». Для того щоб отримати таке особливе завдання, Мойсею треба було відмовитись від «скарбів Єгипту» і погодитись зазнавати ганьби та «знущань з Божим народом». Але для нього «ганьба, яку він зносив як помазанець, була більшим багатством, ніж скарби Єгипту» (Єв 11:24—26).

У цьому теж простежується подібність між життям Мойсея та Ісуса. Коли Ісус народився у Віфлеємі, ангел звістив, що він буде «спасителем — Христом Господом». Він став Христом, або Помазанцем, після хрещення в річці Йордан (Лк 2:10, 11; 3:21—23; 4:16—21). Пізніше він сам говорив, що є «Христом», тобто Месією (Мт 16:16, 17; Мр 14:61, 62; Ів 4:25, 26). Подібно до Мойсея, Ісус зосереджувався на своїй нагороді і не зважав на те, що люди його ганьбили (Флп 2:8, 9; Єв 12:2). Християнський збір охрестився в цього Більшого Мойсея — в Ісуса Христа, передреченого Пророка, Визволителя і Провідника (1Кр 10:1, 2).