1. Один із тих, хто в 537 р. до н. е. повернувся в Єрусалим та Юду після 70-річного вавилонського вигнання (Езд 2:1, 2). Мордехай був відомим ізраїльським провідником, який допомагав Зоровавелю. Його ім’я згадується на початку родоводу перших переселенців, які повернулися в Юду (Не 7:5—7).

2. «Син Яіра, сина Шім’ї, сина веніяминівця Кіша» (Ес 2:5), старший двоюрідний брат і опікун Естер (Ес 2:7). Цей Мордехай згадується лише в біблійній книзі Естер, яку, очевидно, саме він і написав. Ця книга розповідає про його роль у подіях, які відбулися в Перській імперії на початку V ст. до н. е.

Деякі дослідники сумніваються в достовірності книги Естер і в тому, що Мордехай був реальною людиною. Вони вважають, що, якби він існував, йому мало б бути щонайменше 120 років, а його сестрі — 20 років. Їхні висновки ґрунтуються на неправильному розумінні слів з Естер 2:5, 6, які, на їхню думку, вказують на те, що Мордехай пішов у вигнання разом з царем Єхонією. Однак у цих біблійному уривку розповідається не про життя Мордехая, а про його походження. Кіш, мабуть, був прадідом Мордехая або навіть ще давнішим предком, «який пішов у вигнання». Існує також думка (і вона не суперечить Біблії), що, хоча Мордехай народився у вигнанні, його ім’я згадали серед тих, кого в 617 р. до н. е. забрали в полон, виходячи з того, що він «був у стегнах» своїх прабатьків. (Пор. Євр 7:9, 10, прим.)

Віддано служить царю. Мордехай, хоча й належав до юдейських вигнанців, служив при дворі царя. Він дізнався, що цар Ахашверош позбавив царицю Вашті її титулу і що з усієї імперії почали приводити вродливих незайманих дівчат, щоб цар вибрав з них ту, яка замінить Вашті. Серед них була двоюрідна сестра Мордехая, Естер, «гарна станом і дуже приваблива». За його порадою вона нічого не згадувала про своє єврейське походження (Ес 2:7, 8). Естер стала царицею. Якось, коли Мордехай «сидів біля царської брами», виконуючи свої обов’язки, він дізнався, що два царські придворні, Бігтан і Тереш, змовилися вбити царя Ахашвероша. Мордехай розповів про це Естер, щоб та попередила царя. Про цей вчинок було записано «у літопис тих днів» (Ес 2:21—23).

Не вклоняється Гаману. Після тих подій Ахашверош призначив агагівця Гамана першим міністром і наказав, щоб усі при царській брамі низько йому вклонялися. Однак Мордехай цього не робив, пояснюючи це тим, що він юдей (Ес 3:1—4). Пояснення Мордехая свідчить, що це рішення торкалось його взаємин з Єговою — Богом, якому він був присвячений. Він усвідомлював, що вклонитися до землі перед Гаманом — це щось більше, ніж просто виявити пошану тому, хто має вище становище, адже в Ізраїлі колись було звичним падати до ніг високопоставленої особи (2См 14:4; 18:28; 1Цр 1:16). У Мордехая була вагома причина не вклонятися Гаману, який, імовірно, був амаликитянином. Єгова прямо сказав, що «воюватиме з цим народом з покоління в покоління» (Вх 17:16; див. ГАМАН). Тож Мордехай діяв не з політичних міркувань; він хотів залишитися відданим Богу.

Гаман сильно розлютився, особливо коли дізнався, що Мордехай був юдеєм. Він настільки його зненавидів, що не міг насолоджуватися своїм становищем і владою, поки Мордехай сидів при брамі і не вклонявся перед ним. Але йому було мало помститися лише Мордехаю. Він спонукав царя видати указ знищити весь Мордехаїв народ у цілій Перській імперії (Ес 3:5—12).

Сприяє порятунку ізраїльтян. Коли вийшов указ вигубити всіх юдеїв, Мордехай сказав Естер, що вона стала царицею не випадково, а для того, щоб врятувати свій народ. Він пояснив Естер, що на ній лежить важливий обов’язок, і звелів їй просити в царя ласки й допомоги. Хоча Естер наражала своє життя на небезпеку, вона погодилась піти до царя (Ес 4:7—5:2).

Однієї ночі цар Ахашверош не міг заснути і наказав принести державний літопис. Це сталося з волі Бога. У найсприятливіший для юдеїв час цар пригадав про відданий вчинок Мордехая. Він довідався, що Мордехаю не віддячили за те, що він розкрив підступний план Бігтана і Тереша. Тож цар вирішив вшанувати свого відданого слугу і наказав Гаманові підготувати та провести публічну церемонію на честь Мордехая. Це сильно принизило Гамана (Ес 6:1—12).

Естер викрила Гамана, який звів наклеп на євреїв і плів інтриги, що могли завдати шкоди цареві. Ахашверош розлютився і звелів повісити Гамана на 22-метровому стовпі, який той приготував для Мордехая (Ес 7:1—10).

Тепер Мордехай став першим міністром замість Гамана й отримав царський перстень з печаткою, яким запечатували державні документи. Дім Гамана цар Ахашверош віддав Естер, і головним у ньому вона призначила Мордехая. Від імені царя він видав указ, який давав юдеям право виступити на захист свого життя. Для них це був день визволення і радості. Багато мешканців Перської імперії ставали юдеями. 13 адара, коли царські укази мали бути виконані, юдеї були готові захищатися. Царські урядовці стали на їхній бік з огляду на високе становище Мордехая. В Сузах битва продовжувалась і наступного дня. У цілій імперії було вигублено понад 75 000 ворогів, у тому числі 10 синів Гамана (Ес 8:1—9:18). Мордехай наказав юдеям (і Естер затвердила цей наказ) щороку 14 і 15 адара відзначати «дні Пуриму»; вони мали бенкетувати, пригощати одне одного і давати подарунки бідним. Юдеї погодилися відзначати це свято і передали цю постанову своїм нащадкам і всім, хто до них приєднався. Мордехай, який був другою особою в імперії, користувався повагою Божого народу і турбувався про його добробут (Ес 9:19—22, 27—32; 10:2, 3).

Чоловік, який мав глибоку віру. Мордехай мав таку ж міцну віру, як і Божі служителі, яких апостол Павло згадав в 11-му розділі Євреїв. Хоча ім’я Мордехая в тому переліку не наводиться, він виявляв неабияку мужність, рішучість, непорочність і відданість Богові та його народові. Він дотримувався принципу, який пізніше висловив Ісус: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Мт 22:21). Мордехай і Естер походили з племені Веніямина, про якого патріарх Яків передрік: «Веніямин роздиратиме здобич, як вовк. Вранці він їстиме те, що вполював, а ввечері ділитиме здобич» (Бт 49:27). Діяльність цих двох вихідців з племені Веніямина припала на «вечір» ізраїльського народу — коли на троні вже не сиділи ізраїльські царі, а ізраїльтяни перебували під владою язичницького народу. Можливо, Мордехай та Естер удостоїлися честі знищити останнього ненависного амаликитянина. Мордехай дбав про свій народ, і це свідчить про його міцну віру в те, що в Ізраїлі з’явиться Потомок Авраама, через якого всі народи землі здобудуть для себе благословення (Бт 12:2; 22:18).