Велика водойма з солоною або прісною водою, менша за розміром, ніж океан, і частково або повністю оточена сушею. У Біблії слово «море» також може стосуватися сукупності всіх вод на землі (на противагу суходолу). Вода покриває понад 70 відсотків земної поверхні.

Єгова — Творець і Володар морів. У Біблії неодноразово підкреслюється, що моря створені Єговою; він відділив їх від суші у третій день творення (Бт 1:9, 10, 13; Не 9:6; Дії 4:24; 14:15; Об 14:7). Також Біблія каже, що Єгова за допомогою своєї сили може керувати морями (Йв 26:12; Пс 65:7; 89:9; Єр 31:35). Коли Ісус, Божий Син, був на землі, Єгова дав йому владу повелівати морем, і воно слухалося його (Мт 8:23—27; Мр 4:36—41; Ів 6:17—20). Бог тримає моря під контролем за допомогою берегів і припливів та відпливів, які не дають їм виходити за встановлені межі і загороджують їх, немов ворота (Йв 38:8—11; Пс 33:7; Пр 8:29; Єр 5:22; див. ПІСОК). Цей факт, а також роль моря в кругообігу води (Ек 1:7; Ам 5:8) роблять його дивовижним творінням Єгови (Пс 104:24, 25). Поетичною мовою про море сказано, що воно вихваляє свого Творця (Пс 96:11; 98:7).

Моря в ізраїльському краю. З усіх морів Ізраїлю найбільше значення мало «Велике [Середземне] море», яке ще називали «західним морем» або просто «морем» (ІсН 1:4; Пв 11:24; Чс 34:5). Також на території краю було Червоне, або Єгипетське, море (Вх 10:19; Іс 11:15); Солоне (Мертве) море, відоме як «море Арави» або «східне море» (Пв 3:17; Єз 47:18); Галілейське (Кіннеретське, або Тиберіадське) море (Мт 4:18; Чс 34:11; Ів 6:1; див. ВЕЛИКЕ МОРЕ; ГАЛІЛЕЙСЬКЕ МОРЕ; СОЛОНЕ МОРЕ; ЧЕРВОНЕ МОРЕ). Зрозуміти, яка саме водойма мається на увазі під словом «море», нерідко допомагає контекст (Вх 14:2 [пор. Вх 13:18]; Мр 2:13 [пор. Мр 2:1]). Деколи єврейське слово, перекладене як «море», стосується річок (Єр 51:36, де йдеться про Євфрат; Іс 19:5, де йдеться про Ніл).

Безодня. Згідно з одним словником, грецьке слово а́біссос, яке означає «дуже або надзвичайно глибокий» і часто перекладається як «безодня», інколи стосується моря або вживається тоді, коли щось порівнюється до моря з огляду на його величезну, здавалося б невимірну, глибину (Parkhurst J. A Greek and English Lexicon to the New Testament. London, 1845. P. 2; Рм 10:6, 7; пор. Пв 30:12, 13). В Об’явлення 11:7 згадується символічний «дикий звір, що виходить з безодні», а в Об’явлення 13:1 про того самого звіра говориться, що він виходить з «моря» (Див. БЕЗОДНЯ.)

Походження морських істот. У книзі Буття сказано, що першими живими істотами на Землі були морські та летючі створіння: «Бог сказав: “Нехай во́ди закишать живими створіннями, а над землею в небесному просторі хай літають летючі створіння”. Тож Бог створив величезні морські створіння і всі живі створіння, які закишіли у водах,— усі за їхнім родом, а також усі летючі створіння за їхнім родом. І побачив Бог, що це добре. Тоді Бог поблагословив їх, кажучи: “Плодіться, розмножуйтесь і наповнюйте моря́. І хай на землі розмножуються летючі створіння”. І був вечір, і був ранок — це день п’ятий» (Бт 1:20—23).

Слова: «Нехай во́ди закишать» — не означають, що з Божої волі в морі сама по собі зародилася первісна форма життя, яка потім еволюціонувала в різні види тварин. Бо далі Біблія каже, що Бог створив морських істот «за їхнім родом». Крім того, в розповіді про шостий день і створення наземних тварин говориться: «Нехай на землі з’являться живі створіння за їхнім родом». Бог не наказав морю дати життя істотам, які мали б жити на суші, і не зробив так, щоб вони поступово еволюціонували та вийшли на сушу. Натомість «Бог створив» представників кожного роду вже пристосованими до життя у своєму середовищі (Бт 1:24, 25).

Переносне значення. Обіцяний край мав займати територію «від Червоного моря до філістимського [Середземного] моря, від пустелі до Ріки [Євфрату]». Однак про володіння Месіанського Царя сказано, що вони будуть простягатися «від моря до моря і від Ріки аж до кінців землі». Очевидно, йдеться про те, що вони займатимуть цілу планету (Вх 23:31; Зх 9:9, 10; пор. Дн 2:34, 35, 44, 45). Це видно з того, як Матвій та Іван застосували пророцтво Захарія, в якому цитується Псалом 72:8 (Мт 21:4—9; Ів 12:12—16).

Завойовники Вавилону. Єремія прирівняв шум, який створювали завойовники Вавилону, до шуму «бурхливого моря» (Єр 50:42). Передрікши, що на Вавилон рине «море», він, очевидно, мав на увазі навалу мідо-перського війська (Єр 51:42; пор. Дн 9:26).

Людство, відчужене від Бога. Грішників — людей, відчужених від Бога,— пророк Ісая порівнює «до розбурханого моря, яке не може заспокоїтись, і води якого викидають водорості й мул» (Іс 57:20). В Об’явлення 17:1, 15 говориться, що «води», на яких «сидить» Вавилон Великий,— «це народи, натовпи, нації та мови». Про Божу «жінку», Сіон, Ісая сказав: «До тебе попливуть скарби моря, прийдуть до тебе багатства народів» (Іс 59:20; 60:1, 5). Очевидно, мова йде про те, що з-поміж маси людей, які населяють землю, багато хто прийде до символічної «жінки» Бога.

Даниїл побачив у видінні чотирьох «звірів», які вийшли «з моря», і пояснив, що вони символізують царів та царства (Дн 7:2, 3, 17, 23). Іван розповідає про «дикого звіра, що виходив з моря», яке представляє величезну частину людства — тих, хто відчужений від Бога; згадка про образні діадеми і престол наводить на думку, що цей звір символізує якусь політичну організацію (Об 13:1, 2). У видінні Іван також бачив час, коли буде «нове небо та нова земля» і коли зникне «море», тобто розбурхані маси людей, відчужених від Бога (Об 21:1).

Люди, яким бракує віри. Людину, якій бракує віри і яка молиться до Бога, маючи сумніви, учень Яків порівнює до «морської хвилі, яку вітер носить і кидає в різні боки». Вона не бачить і не цінує таких чудових рис Бога, як щедрість і віддана любов. Яків пише: «Така людина не повинна сподіватися, що отримає щось від Єгови; вона нерішуча й нестійка на всіх своїх дорогах» (Як 1:5—8).

Розпусні люди. Юда, брат Якова, попереджає своїх одновірців про серйозну небезпеку з боку деяких неправедних людей, які прокралися у збір, щоб поширювати моральне зіпсуття. Він називає їх «бурхливими морськими хвилями, що піняться своїм соромом» (Юд 4—13). Юда, можливо маючи на увазі слова з Ісаї 57:20, за допомогою яскравого образу описує, з якою зухвалістю ці люди порушують Божі закони і як, потураючи своїм похотям, вони виходять за рамки, встановлені Богом. Щодо слів з Юди 13 в одній праці сказано: «Вони виставляють напоказ мул і бруд своєї нестриманості... Вони піняться своїми ганебними справами і демонструють їх перед усіма, а інші звинувачують Церкву в ганебних вчинках цих людей» (Cook F. C. The Bible Commentary). В іншій праці говориться: «Все, що від них походить, таке ж порожнє і марне, як морська піна, і в результаті вони лише ганьблять себе» (Barnes A. Notes on the New Testament. 1974; пор. опис таких людей в 2Пт 2:10—22).