(євр. пе́ред [мул]; пірда́ [мулиця]).

Гібрид осла і кобили. Будовою тулуба мул нагадує коня, але має, подібно до осла, масивну голову з короткою мордою, довгі вуха, коротку гриву, невеликі копита і хвіст, що закінчується довгою китицею. Мул (Equus asinus mulus) поєднує в собі найкращі риси обох батьків: від осла в нього витривалість і впевнена хода, а від коня — сила, енергійність і сміливість. Ця тварина живе значно довше, ніж кінь, стійкіша до хвороб і більш терпелива, коли носить тягарі. Лошак — гібрид жеребця та ослиці — менший за мула і не такий сильний та гарний. І самці, і самиці мула, як правило, безплідні.

Цих тварин дарували Соломону царі, які приходили послухати його мудрості (1Цр 10:24, 25; 2Хр 9:23, 24). Також мулів могли постачати купці, наприклад фінікійські (Єз 27:8, 9, 14). У часи Давида на мулах їздили знатні особи. За наказом Давида на його мулі до Гіхону везли Соломона, щоб помазати на царя (2См 13:29; 18:9; 1Цр 1:33, 34, 38, 39).

Мулів цінували як в’ючних тварин (2Цр 5:17; 1Хр 12:40). Через пророка Ісаю Єгова сказав, що серед тварин, на яких його розпорошений народ повертатиметься до Єрусалима, будуть і мули (Іс 66:20). Тому цікаво, що на сповнення цих слів ізраїльтяни, які верталися з вавилонського вигнання, мали, окрім інших в’ючних тварин, 245 мулів (Езд 2:66; Не 7:68).

Біблія радить людині не бути схожою на нерозумного коня або мула, «чию норовливість треба приборкувати вуздечкою чи поводом» (Пс 32:9).