Огорожа з каменю чи цегли, що служить перешкодою або позначає межі; вертикальна частина будівлі, яка підтримує перекриття і розділяє приміщення на частини. Відколи люди почали зводити будинки й міста, вони будували стіни різної форми та для різних цілей і використовували при цьому різноманітні матеріали. Розміри й міцність споруди великою мірою залежали від конструкції стін і від того, з яких матеріалів їх будували.

Стіни Давидового палацу були з тесаного каміння (1Хр 14:1, прим.). Зовнішні стіни храму Соломона теж збудували з каменів, обтесаних у каменоломнях, і деякі стіни зсередини обшили кедровими дошками (1Цр 6:2, 7, 15). Цю внутрішню дерев’яну обшивку майстерно прикрасили різьбленими зображеннями і покрили золотом (1Цр 6:29; 1Хр 29:4; 2Хр 3:4, 7). Стіни палацу Валтасара були поштукатурені зсередини (Дн 5:5). У будинках простих людей стіни зазвичай були з невипаленої цегли чи нетесаного каміння, або ж це могла бути дерев’яна конструкція, покрита штукатуркою. Іноді стіни білили (Дії 23:3).

Міські мури. У стародавні часи навколо великих міст люди зводили мури, щоб захиститися від загарбників (1Цр 4:13; Іс 25:12). Жителі малих «залежних... міст» (Чс 21:25), розташованих поблизу міста з мурами, при загрозі нападу теж рятувалися в ньому. Коли в Мойсеєвому законі йшлося про права власників будинків, то робилась різниця між будинками в містах з мурами і без них (Лв 25:29—31). Мури були перепоною, яка не давала ворогам увійти в місто; крім того, стоячи на мурі, оборонці перешкоджали нападникам зробити підкоп чи проломити мур, наприклад стінобитними таранами (2См 11:20—24; 20:15; Пс 55:10; Псн 5:7; Іс 62:6; Єз 4:1, 2; 26:9). У свою чергу вороги іноді зводили облогові мури, за якими вони ховалися, беручи місто штурмом (2Цр 25:1; Єр 52:4; Єз 4:2, 3; 21:22; див. УКРІПЛЕННЯ).

Інші стіни і мури. Кам’яні стіни часто будували, щоб обгородити виноградник чи поле або спорудити кошару — загороду для домашніх тварин (Чс 22:23—25; Пр 24:30, 31; Іс 5:5; Мих 2:12; Ав 3:17). Також за допомогою стін формували уступи на терасах (Йв 24:11). Такі стіни будували з нетесаного каміння, яке іноді скріпляли глиною або розчином; вони стояли порівняно довго.

Символічне значення. У Біблії стіни і мури деколи згадуються в переносному значенні й символізують захист і безпеку (1См 25:16; Пр 18:11; 25:28) або ж відокремлення (Бт 49:22; Єз 13:10). Павло використав слово «стіна» в останньому із цих значень, пишучи до ефесян: «Він [Христос] є нашим миром; він той, хто поєднав дві групи в одне ціле і зруйнував стіну, яка їх розділяла» (Еф 2:14). Павлові було відомо про стіну на подвір’ї Єрусалимського храму, на якій був застережливий напис про те, що жоден язичник під страхом смерті не повинен за неї заходити. Скоріш за все, Павло згадав про неї в переносному значенні. Він не стверджував, що ця буквальна стіна була зруйнована, адже, коли він писав Листа до ефесян (60—61 р. н. е.), вона все ще стояла. Натомість апостол мав на увазі Закон-угоду, яка століттями, немов стіна, розділяла євреїв і язичників. Приблизно за 30 років до написання Листа до ефесян смерть Христа усунула цю символічну стіну.

Єремії було сказано, що для своїх противників він буде наче «укріплений мідний мур» (Єр 1:18, 19; 15:20). В іншому прикладі говорилось, що Божий народ, який живе немов у місті без мурів і здається беззахисним, почувається спокійно й безпечно завдяки невидимій підтримці Бога (Єз 38:11). Місто буде неприступним, якщо Єгова є його «вогняним муром» (Зх 2:4, 5) або якщо його муром є спасіння, яке дає Єгова, а не огорожа з каменю й цегли (Іс 26:1). «Святе місто, Новий Єрусалим, що сходив з неба» був оточений «міцним і високим муром» з яшми, який мав заввишки 144 лікті (64 м). Фундамент цього муру складався з 12 дорогоцінних каменів, на яких були викарбувані імена 12 апостолів (Об 21:2, 12, 14, 17—19).