(грец. гедı́осмон).

Трав’яниста рослина із сильним ароматом. Біблія згадує про м’яту лише у зв’язку з книжниками й фарисеями, які скрупульозно давали десятину з цієї рослини, але нехтували важливішими вимогами Закону (Мт 23:23; Лк 11:42). У Палестині та Сирії росте кілька різновидів м’яти, найпоширеніша з них — м’ята довголиста (Mentha longifolia). Очевидно, грецьке слово гедı́осмон (букв. «духмяний») стосувалося не якогось конкретного, а різних відомих на той час видів м’яти.

Стебло м’яти чотиригранне, листки ростуть попарно, один напроти другого. Її блідо-фіолетові або рожеві квітки зібрані в кільця довкола стебла чи в колосоподібні суцвіття на кінцях гілок. Листки та стебла м’яти містять ефірну олію, тому вона з давніх часів використовується в медицині і кулінарії.