Предмет, що одягається на морду тварини і не дає їй кусатися або їсти.

У стародавній Палестині, коли треба було обмолотити багато зерна, часто використовували велику рогату худобу. Спершу розв’язували снопи і розкладали колосся товстим шаром на добре утрамбованому току. Потім одна або декілька тварин топтали збіжжя копитами або ж тягли по ньому молотильну дошку чи інше знаряддя. Мойсеїв закон наказував: «Не зав’язуй рота бику, коли він молотить зерно» (Пв 25:4). Іншими словами, заборонялося мучити тварину, не даючи їй можливості поїсти зерна, на молотіння якого вона витрачала сили. (Пор. Пр 12:10.)

Принцип з Повторення Закону 25:4 можна також застосувати до людей, які виконують якусь працю. Павло сказав Тимофію: «Старійшини, які добре головують, гідні подвійної шани, особливо ті, що наполегливо працюють у слові й навчанні». І, щоб обґрунтувати свою пораду, він згадав закон, який забороняв зав’язувати рота бику, коли той молотив зерно (1Тм 5:17, 18). Пояснюючи коринфянам, що «Господь наказував, аби ті, хто звіщає добру новину, за рахунок неї і жили», апостол процитував Повторення Закону 25:4 і додав: «Хіба це про биків піклується Бог? Чи він все-таки говорить це задля нас? Так, це було написано задля нашого добра, бо і орач, і молотник повинні працювати з надією, що отримають свою частку» (1Кр 9:8—14).

Псалмоспівець Давид, використовуючи образну мову, сказав, що накладе собі на уста «вуздечку [букв. «намордник»]», щоб не грішити (Пс 39:1, прим.).