(можливо, озн. «відпочинок; потіха»).

Син Ламеха, десятий у родоводі від Адама по лінії Сифа. Народився в 2970 р. до н. е., через 126 років після смерті Адама. Ламех назвав його Ноєм, сказавши: «Він принесе нам полегшення від нашого труда, від виснажливої праці на землі, яку Єгова прокляв» (Бт 5:28—31).

Бездоганний серед своїх сучасників. Світ, у якому жив Ной, був дуже зіпсутим. У ті часи ангели, які не зберегли свого початкового становища і покинули своє місце проживання, почали одружуватися з жінками. В них народжувались діти, які «мали славу серед людей» і наповнили землю насиллям (Бт 6:1—4; Юд 6). Це призвело до того, що «всі нахили думок» у серцях людей були «постійно лихі» і «земля зіпсувалась; всі люди спотворили свої шляхи на землі» (Бт 6:5, 11, 12). Але Ной не дозволив, щоб беззаконня його зіпсувало. Біблія каже, що він був «чоловіком праведним і бездоганним серед своїх сучасників. Він ходив з правдивим Богом» (Бт 6:8, 9). Ноя названо бездоганним, тому що, на відміну від безбожних людей того часу, він робив те, що від нього вимагав Бог. (Пор. Бт 6:22; див. ДОСКОНАЛІСТЬ.)

Єгова вирішує знищити зіпсутий світ. Єгова визначив, скільки часу існуватиме той безбожний світ, проголосивши свій присуд: «Мій дух не терпітиме людині повіки, бо вона тільки плоть. Тому їй залишилось 120 років» (Бт 6:3). Приблизно через 20 років після цього (2470 р. до н. е.) народився перший син Ноя, ймовірно Яфет. Ще через два роки, як видно з Біблії, народився його другий син, Сим. Коли ж народився Хам, невідомо. Але всі троє синів Ноя були вже дорослими й одруженими, коли він отримав від Бога завдання побудувати ковчег. Тож можна припустити, що від того моменту до Потопу лишалося всього 40—50 років (Бт 6:13—18). З допомогою сім’ї Ной, з яким Єгова уклав угоду (Бт 6:18), почав будувати ковчег і, як «проповідник праведності», попереджав своїх безбожних сучасників про неминуче знищення (2Пт 2:5).

Порятунок під час Потопу. Люди не вірили, що Бог знищить той зіпсутий світ. А Ной мав міцну віру, тому, виявляючи цілковиту слухняність, «зробив... усе, як наказав йому Бог. Саме так він і зробив» (Бт 6:22). За таку непохитну віру в Єгову апостол Павло в Листі до євреїв зарахував Ноя до тих, хто належав до «великої хмари свідків». Він написав: «Завдяки вірі Ной, отримавши попередження від Бога про те, чого ще ніхто не бачив, виявив побожний страх і збудував ковчег для порятунку своїх домашніх. Цією вірою він засудив світ і став спадкоємцем праведності, що походить від віри» (Єв 11:7; 12:1).

За сім днів до того, як почав лити дощ, Єгова наказав Ною зібрати в ковчезі тварин. Сьомого дня того тижня «Ной ввійшов у ковчег, а з ним — його сини, його дружина і його невістки... Після того Єгова зачинив за Ноєм двері». Того ж дня «прийшов Потоп та знищив усіх», хто не ввійшов у ковчег (Бт 7:1—16; Лк 17:27).

У ковчезі був збережений людський рід і тваринний світ. Разом з Ноєм і його сім’єю Єгова зберіг чисте поклоніння, розповідь про створення світу, літочислення від часу створення перших людей, а також первісну мову (яку пізніше назвали єврейською). У ковчезі Ной вів бортовий журнал, в якому робив точні записи про важливі події (Бт 7:11, 12, 24; 8:2—6, 10, 12—14).

Благословення після Потопу й угода, на знак якої було дано веселку. Приблизно через рік ковчег зупинився на горах Арарат і Ной та його сім’я вийшли на очищену землю. На знак вдячності за віддану любов, милосердя і захист Єгови Ной збудував жертовник і склав на ньому в жертву кількох «з усіх чистих тварин і чистих летючих створінь». Єгова прийняв цю жертву і виявив Ною, що більше ніколи не прокляне землю і не знищить усього живого, як зробив це під час Потопу. Він пообіцяв: «Відтепер на землі ніколи не припиниться сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч» (Бт 8:18—22).

Єгова благословив врятованих у Потопі і наказав їм: «Народжуйте дітей, розмножуйтесь і наповнюйте землю». Тоді, дбаючи про їхнє благополуччя, він дав їм нові закони: 1) дозволив їсти м’ясо тварин, 2) заборонив споживати кров, оскільки вона символізує життя, і 3) запровадив смертну кару, яку могли здійснювати лише ті, хто був наділений владою. Ці закони мали стосуватися всього людства — усіх нащадків Ноєвих синів (Бт 1:28; 9:1—7; 10:32).

Після цього Єгова сказав: «Я укладаю угоду з вами, вашим потомством і з кожним живим створінням, що з вами: з птахами, тваринами й усіма живими створіннями, які з вами... Отже, я укладаю з вами угоду: потоп більше ніколи не знищить усього живого і більше ніколи потоп не зруйнує землі». Знаком цієї угоди, тобто нагадуванням про неї, до сьогодні є веселка (Бт 9:8—17; Іс 54:9).

П’яніє від вина. Після Потопу Ной прожив ще 350 років. У цей період його життя стався прикрий випадок, про який Біблія розповідає чесно і відверто: «Ной став рільником і насадив виноградник. Одного разу, випивши вина, він сп’янів і роздягнувся догола у своєму наметі» (Бт 9:20, 21). Але це не означає, що він був п’яницею. Біблія згадує про цей випадок, тому що він був передумовою ситуації, яка мала великий вплив на світову історію. Ной не мав нічого спільного з безбожними людьми, які у дні до Потопу «пили», очевидно влаштовуючи п’яні гулянки. Пияцтво притупило їхні почуття і, безсумнівно, посприяло тому, що вони не звертали уваги на Божі попередження, «поки не прийшов Потоп та не змів їх усіх» (Мт 24:38, 39; Лк 17:27).

Поки Ной спав у наметі, Хам і, можливо, його син Ханаан, якимось чином виявили неповагу до нього. Біблія говорить, що «Ной, витверезившись, прокинувся і дізнався, що зробив його наймолодший син». Прийнято вважати, що під «наймолодшим сином» мається на увазі Хам. Однак іноді в Біблії сином називають онука. У такому випадку тут мова йде про Ханаана. Так чи інакше, Хам, батько Ханаана, пішов до своїх братів і розповів їм про те, що сталося з Ноєм, замість того щоб прикрити його наготу, як це зробили вони. Дізнавшись про це, Ной прокляв Ханаана і благословив Симового Бога, Єгову (Бт 9:20—27).

Бунт Німрода. Ной був першим патріархом після Потопу (Бт 10:1—32). Однак ще за його життя знову з’явилась фальшива релігія. Під проводом Німрода люди вирішили побудувати «вежу, яка б сягала до неба», тому що не хотіли «розпороши[тися] по цілій землі». Цим вони порушили наказ Бога наповнювати землю і збунтувались проти Ноя, Божого пророка. Ной помер приблизно за два роки до народження Авраама. Тож він побачив, як Єгова покарав будівельників Вавилонської вежі і розпорошив їх по всій землі, змішавши їхню мову. Але оскільки Ной і Сим не брали участі в будівництві, вони продовжили говорити первісною мовою, яку Бог дав Адаму (Бт 9:1, 28, 29; 11:1—9).

Пророчий образ. Божого служителя Ноя згадували пророки Ісая і Єзекіїль, а також Ісус Христос та апостоли Петро і Павло. Ісус порівнював дні Ноя з часом «присутності Сина людського», а Петро — з прийдешнім «днем суду й знищення безбожних людей». Врятувавши Ноя і його сім’ю під час знищення злого світу, Єгова показав «безбожним приклад того, що станеться» (2Пт 3:5—7; 2:5, 6; Іс 54:9; Єз 14:14, 20; Мт 24:37—39; Єв 11:7; 1Пт 3:20, 21).