Єврейське слово, яке перекладається як «повитуха», є дієприкметником жіночого роду, що походить від дієслова йала́д (озн. «народжувати»), і стосується жінки, яка допомагає під час пологів. (Див. НАРОДЖЕННЯ.) Повитуха не лише приймає пологи, але й перерізає немовляті, що народилось, пуповину і миє його. У давнину повитухи також натирали новонароджених сіллю та сповивали їх (Єз 16:4).

Повитухою могла бути близька подруга породіллі, її родичка або сусідка старшого віку. Однак мало хто з жінок займався цим професійно, оскільки робота повитухи вимагала відповідних знань, умінь і досвіду, особливо якщо пологи були важкими. Такими були пологи Рахілі, коли вона народжувала Веніямина. Перед тим як Рахіль померла, повитуха сказала їй, що в неї народиться син (Бт 35:16—19). Тамара теж народжувала близнюків Переца і Зераха в сильних муках. Повитуха уважно стежила за тим, хто з них народиться першим, і, коли Зерах витягнув ручку, відразу обв’язала її червоною ниткою. Однак він сховав її, і першим народився його брат, спричинивши в Тамари розрив промежини (Бт 38:27—30).

Під час єгипетського рабства повитухи-ізраїльтянки опинились у дуже складній і небезпечній ситуації. Фараон викликав до себе двох повитух, яких звали Шіфра і Пуа, і наказав їм вбивати всіх єврейських новонароджених хлопчиків. Можливо, ці жінки наглядали за роботою інших повитух і повинні були передавати їм накази царя. «Але повитухи боялися правдивого Бога, тому не слухались єгипетського царя і залишали хлопчиків живими». Тоді фараон покликав їх і запитав, чому вони це роблять. Шіфра і Пуа вдали, що нічого не можуть вдіяти, сказавши, що єврейки «сильні і народжують ще до того, як прийде повитуха» (Вх 1:15—19). Оскільки вони боялися Єгови і відмовились вбивати немовлят, він поблагословив і винагородив їх, давши їм сім’ї (Вх 1:20, 21).