(євр. куссе́мет).

Різновид пшениці невисокої якості, зерно якої важко відділяється від полови. У давнину полбу (Triticum spelta) вирощували в Єгипті (Вх 9:32), де, за свідченням грецького історика Геродота (Історії. II. 36, 77), з неї пекли хліб. (Див. Єз 4:9.) Ізраїльтяни, очевидно, сіяли полбу на межі свого поля, створюючи щось на зразок огорожі (Іс 28:25).