Здатність людського мозку сприймати інформацію, обдумувати її і робити висновки. Цим словом передано кілька споріднених грецьких слів, які описують різні грані роботи мозку, наприклад здатність мислити і розуміти, інтелект, розумові здібності, мислення, думки, наміри, погляди, пам’ять, психічний стан, склад розуму, або умонастрій. Іноді в тих уривках Біблії, де одні перекладачі вживають слово «розум», інші використовують якийсь із наведених вище, вужчих, термінів. Словом «розум» деякі переклади Єврейських Писань передають єврейські слова, що буквально означають «серце», «душа» і «дух». (Пор. Пв 4:39, Турк.; 2Цр 9:15, Ro; Єз 20:32, НС, Гижа; див. СЕРЦЕ.)

«Обновлюйте силу, яка керує вашим мисленням». Недосконалі люди мають вроджену схильність до неправильного мислення. Біблія називає його «плотським мисленням» (Кл 2:18). Християнам нагадується, що колись вони були ворогами Бога, бо їхні думки зосереджувались на лихих учинках (Кл 1:21).

«Плотська» людина, на відміну від «духовної», схильна думати про матеріальне. Її мисленням керує сила, що сформована під впливом спадковості, знань і життєвого досвіду. Ця сила спонукує людину обдумувати будь-яку інформацію з матеріального, плотського, погляду. Тому Біблія наказує християнам: «Обновлюйте силу, яка керує вашим мисленням», іншими словами, їм треба «мислити по-новому» (Еф 4:23; див. також прим.). Досліджуючи Боже Слово правди і піддаючись дії Божого духу, людина може змінити силу, що керує її мисленням, і скерувати думки у правильному напрямку. Завдяки цьому вона буде схильна обдумувати будь-яку інформацію з духовного погляду (1Кр 2:13—15). Така людина здобуває «розум Христа», а Христос завжди мав духовний склад розуму, ним завжди керувала правильна сила (1Кр 2:16; Рм 15:5).

Щоб мати Боже схвалення, самих лише знань і розумових здібностей недостатньо. Самі по собі вони не обновлюють розум людини і не спонукують її роздумувати про Божу волю (Рм 12:2). Єгова говорить: «Мудрість мудреців погублю і розум розумних відкину» (1Кр 1:19). Без допомоги Божого духу неможливо здобути справжнє розуміння (Пр 4:5—7; 1Кр 2:11), мудрість і здатність тверезо мислити (Еф 1:8, прим.; 1:9).

Закон розуму. Те, що керує цим оновленим мисленням, апостол Павло називає законом розуму. Цей закон спонукує розум дотримуватися «Божого закону» і отримувати від нього насолоду. Але «закон гріха», який діє в грішному тілі, воює проти закону розуму, через що християнин постійно відчуває внутрішній конфлікт. Чи може він здобути перемогу? Так, завдяки «Богові через Ісуса Христа, нашого Господа!» Бог, виявляючи до людей незаслужену доброту, на підставі Христової викупної жертви прощає гріхи їхньої плоті, а також дає їм свій святий дух. Отже, християнин перебуває в іншому становищі, ніж нехристиянин, як про це написав апостол Павло: «Своїм розумом я є рабом Божого закону, а тілом — закону гріха» (Рм 7:21—25; Гл 5:16, 17).

Але як розум перемагає в цій боротьбі? Апостол Павло пояснює: «Ті, хто живе, керуючись бажаннями плоті, зосереджують свої думки на плотському, а ті, хто живе, керуючись духом,— на духовному. Тож зосередженість на плотському означає смерть, а зосередженість на духовному — життя і мир. Якщо хтось зосереджує думки на плотському, він стає Божим ворогом, бо [грішна, недосконала] плоть не підкоряється Божому закону і, по суті, не може йому підкорятися... І якщо дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то він — той, хто воскресив Христа Ісуса з мертвих,— оживить і ваші смертні тіла своїм духом, який перебуває у вас» (Рм 8:5—11).

Любити розумом. Єгова передрік, що укладе зі своїми служителями нову угоду і за допомогою святого духу запише свої закони в їхніх розумах і серцях (Єв 8:10; 10:16). Завдяки цьому вони зможуть дотримуватися заповіді, на котрій тримався цілий Закон та Пророки: «Люби Єгову, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею і всім своїм розумом... Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт 22:37—40; Лк 10:27, 28). Людина має любити Бога всім серцем (всіма бажаннями, почуттями та емоціями), всією душею (усім своїм життям і єством) і всім розумом (використовуючи всі свої розумові здібності). Слова «всім своїм розумом» вказують на те, що, виявляючи любов до Бога, потрібно не лише залучати свої почуття, емоції та сили, але й використовувати свої розумові здібності, для того щоб пізнавати Бога і Христа (Ів 17:3), здобувати розуміння (Мр 12:33; Еф 3:18), служити Богу і виконувати його волю, а також звіщати добру новину. Біблія радить Божим служителям: «Постійно зосереджуйтесь на тому, що вгорі» (Кл 3:2), «Підготуйте свої розуми до діяльності, у всьому залишайтесь тверезими» (1Пт 1:13). Апостол Петро вважав за потрібне пробуджувати у християнах «здатність ясно мислити» (2Пт 3:1, 2). Він настійно радив їм твердо пам’ятати про день Єгови (2Пт 3:11, 12).

Павло також наголосив на необхідності послуговуватися розумом, коли говорив про чудотворні дари духу, які християни отримували в першому столітті. Він сказав, що якби молився мовою, яку не може перекласти, то його розум був би «безплідним». І якби він співав хвалебні пісні незрозумілою мовою, то яку користь мали б слухачі? Тому Павло вважав, що ліпше сказати «п’ять зрозумілих слів [«п’ять слів своїм розумом», прим.]», щоб навчити інших, ніж десять тисяч слів іншою мовою. Він заохотив братів мати мислення як у дорослих (1Кр 14:13—20).

Служителям Єгови наказано: «Майте цілковиту єдність у своїх думках і поглядах» (1Кр 1:10; Флп 2:2; 1Пт 3:8). Звичайно, мова йде про єдність у важливих питаннях, які стосуються правдивого поклоніння, а не про особисті вподобання чи несуттєві питання, які залагоджуються, коли християни стають духовно зрілішими (Рм 14:2—6, 17). Їм дуже важливо уникати сварок і бути «однодумними» (2Кр 13:11; Флп 4:2).

Християни повинні докладати зусиль, щоб краще пізнавати Бога — пізнавати в тій мірі, в якій він відкриває свої думки, або «розум» (Рм 11:33, 34; 16:25, 26). Їм потрібно розвивати такий самий спосіб мислення, як в Ісуса Христа, який був смиренним і покірливим; тоді вони матимуть «розум Христа» (1Кр 2:15, 16). Петро радить: «Оскільки Христос, будучи в тілі, зазнав страждань, ви теж озбройтеся таким умонастроєм» (1Пт 4:1).

Притуплений розум, зіпсуте мислення. Оскільки ізраїльтяни, що перебували біля гори Сінай, не прихилилися до Єгови всім своїм серцем, їхні розуми були притуплені; те саме можна сказати про тих, хто продовжував дотримуватися Закону після того, як Бог через Ісуса його скасував (2Кр 3:13, 14). Ті люди не розуміли, що Закон вказував саме на Ісуса (Кл 2:17). Тим, хто не хотів мати точне знання про Бога, а поклонявся створінню, Бог «дозволив... керуватися перекрученим розумом»; їхній розум огорнула темрява, їхні вчинки були марні та непристойні (Рм 1:28; Еф 4:17, 18). Люди із зіпсованим розумом чинили опір правді ще за часу Мойсея. Пізніше такі люди протистояли правдивому християнству; деякі з них навіть заявляли, що є християнами, але насправді сіяли у зборах розбрат (2Тм 3:8; Флп 3:18, 19; 1Тм 6:4, 5). Оскільки розум і сумління таких людей опоганені, для них ніщо не є чистим; своїми пустими розмовами ці «базіки» намагаються звести правдивих християн і зробити їх рабами людських поглядів (Тит 1:10—16). З огляду на це всім християнам, а особливо тим, хто посідає відповідальне становище, вкрай необхідно мати здоровий глузд (Рм 12:3; 1Тм 3:2, прим.; Тит 2:6; 1Пт 4:7).

Диявол, «бог цього світу», засліпив розуми невіруючих, щоб вони не побачили сяйва доброї новини про Христа (2Кр 4:4). Християнам теж треба стерегтися, щоб цей запеклий Божий ворог не спокусив їх своїми хитрощами і щоб вони не піддалися зіпсуттю у своєму мисленні та «не втратили щирості й чистоти, які [мають] виявляти перед Христом» (2Кр 11:3). Крім того, їм слід бути однодумними, поступливими та постійно молитися; тоді Божий мир, «який неможливо збагнути розумом», завдяки Христу Ісусу берегтиме їхню здатність мислити (Флп 4:2, 5—7).

Зцілити, відкрити розум. Ісус повернув здоровий глузд чоловіку, опанованому демонами, і так показав, що може зціляти навіть тих, хто через вплив демонів став психічно хворим (Мр 5:15; Лк 8:35).

Ісус може відкрити розум тим, хто має віру, щоб вони зрозуміли Писання (Лк 24:45). Сором’язливу людину або того, хто не вважає себе інтелектуалом, можуть підбадьорити такі слова апостола Івана: «Ми знаємо, що Син Божий прийшов і дав нам проникливість [букв. «здатність розуміти; розумові здібності»], щоб ми пізнали правдивого Бога» (1Ів 5:20, прим.).

Членам коринфського збору здавалося, що Павло не мав здорового глузду, бо він робив щось непритаманне християнам — хвалився своїм апостольством. Але Павло переконав їх, що він «при своєму розумі», і пояснив, що був змушений хвалитися, оскільки коринфяни прислуха́лись до фальшивих апостолів і сходили з правильного шляху. Павло хотів, щоб вони повернулись до Бога і міцно трималися правди (2Кр 5:13; 11:16—21; 12:11, 12, 19—21; 13:10).