У мові оригіналу слова, що перекладаються як «розуміння», можуть вказувати як на загальне уявлення про щось, так і на повне й глибоке розуміння суті якогось складного питання, усвідомлення, чому воно важливе і що лежить у його основі. З розумінням тісно пов’язані проникливість і розважливість.

У Єврейських Писаннях поняття «розуміння» найчастіше передається дієсловом бін та іменником біна. Іноді ці слова підкреслюють конкретні грані розуміння (1См 3:8; 2См 12:19; Пс 19:12; Дн 9:2), також вони використовуються, коли йдеться про людину, яка уважно обдумує якесь питання (Пв 32:7; Йв 37:14; Пр 14:15; 23:1; Єр 2:10) або звертає на щось увагу (Йв 31:1; 32:12; Дн 11:37). Професор Р. Дентан пише: «Корінь בין [бін] передусім означає “сприймати органами чуття”, “бачити різницю”, потім — “приділяти увагу” і насамкінець (особливо у похідних основах) — “здобувати розуміння” чи “наділяти розумінням інших”» (The Interpreter’s Dictionary of the Bible / edited by G. Buttrick. 1962. Vol. 4. P. 733). За словами гебраїста Гезеніуса, основним значенням цього кореня є «відділяти, розрізняти... а отже, розпізнавати, помічати, розуміти, для чого потрібна здатність відокремлювати, розрізняти, виділяти» (A Hebrew and English Lexicon of the Old Testament / translated by E. Robinson. 1836. P. 140). Інший іменник, тевуна́, походить від того ж кореня, що й біна́, і, залежно від контексту, може перекладатися як «розважливість» (Пр 3:13; 11:12) чи «розуміння» (Вх 31:3; Пв 32:28).

Як видно зі значення цих єврейських слів, людина, яка має розуміння, бачить суть питання, розрізняє окремі фактори або деталі, що утворюють одне ціле, бачить взаємозв’язок між ними і завдяки цьому усвідомлює сенс або важливість цього питання. Це можна проілюструвати на прикладі мови. Щоб зрозуміти сказане якоюсь мовою, потрібно розрізняти окремі слова, з яких складаються речення, розуміти значення цих слів і те, як вони пов’язані між собою (Пв 28:49). Але одна справа — в загальному розуміти сказане, а зовсім інша — розуміти справжнє значення і суть інформації, мати здатність проаналізувати її, знайти в ній щось корисне і зрозуміти, що від тебе очікується. Якось священик Ездра зачитував Закон перед народом у Єрусалимі, перед «всіма, хто міг зрозуміти [від євр. бін] почуте». І, хоча ці люди були достатньо дорослі й розуміли всі почуті слова, левіти «роз’яснювали народу Закон [навчали Закону, наділяли розумінням (форма слова бін)]... Вони вголос читали книгу, Закон правдивого Бога, та докладно пояснювали його і розтлумачували його зміст, тож вони допомагали народу зрозуміти читане» (Не 8:2, 3, 7, 8).

У Грецьких Писаннях думка про «розуміння», тобто здатність сприйняти, збагнути суть чогось, часто передається дієсловом сінı́емі (букв. «з’єднувати») і спорідненим іменником сı́несіс. Вживаються також слова епı́стамай (озн. «добре знати») і ґіно́ско (озн. «знати»).

Джерело розуміння. Бог Єгова — Джерело розуміння; також він подає найвидатніший приклад у тому, як послуговуватися розумінням. Про це свідчить те, як злагоджено функціонує створений Богом усесвіт: у ньому кожен елемент на своєму місці та виконує відведену йому роль, і немає жодних відхилень чи проблем, які неодмінно виникли б, якби Творець не володів розумінням (Йв 38:36; Пс 136:5—9; Пр 3:19, 20; Єр 10:12, 13). Бог наділив тварин — кожну за її родом — інстинктивним розумінням. Люди витрачають роки, щоб зрозуміти закони аеродинаміки, а сокіл інстинктивно розпізнає потоки повітря і користується ними під час польоту (Йв 39:26). Однак багато граней розуміння, якими володіють люди, недоступні для тварин. (Пор. Пс 32:9.)

Хоча люди вже не одне століття досліджують природні явища та цикли, які діють згідно зі встановленими Богом законами, вони й досі багато чого не розуміють (Йв 36:29; 38:19, 20). Вивчаючи матеріальний усесвіт, люди можуть збагнути лише частину Божих діл — «слабкий шепіт» у порівнянні з «могутнім громом». А що й казати про присуди Бога та спасіння, яке він дає! Його думки занадто глибокі, щоб безбожні люди могли їх осягнути (Йв 26:7—14; Пс 92:5, 6). Роздумуючи про Божу мудрість і розуміння, що очевидні в матеріальному творінні, Йов збагнув своє становище перед Богом. Цей чоловік смиренно визнав, що йому бракувало розуміння (Йв 42:1—6).

Єгова розуміє думки та вчинки всіх людей (1Хр 28:9; Пс 139:1—6) і, якщо вважає за потрібне, звертає особливу увагу (євр. бін) на окремих осіб чи групи людей (Пр 21:12; Пс 5:1, 2). Він точно знає, що здійснить у майбутньому, і ніщо не може стати на заваді виконанню його чіткого наміру. Праведні норми Бога незмінні та непорушні. Тому «немає ні мудрості, ні розважливості, ні ради всупереч Єгові» (Пр 21:30; пор. Іс 29:13, 14; Єр 23:20; 30:24). Єгові не треба ні з ким радитись, аби зрозуміти, як вирішити якесь питання, наприклад, як найкраще допомогти своїм служителям чи як дати їм полегшення в час лиха (Іс 40:10—15, 27—31).

Знання про Єгову й розуміння його волі, доповнені вірою та довір’ям до нього, є основою всього правдивого розуміння, яке можуть мати Божі створіння, наділені інтелектом. «Знання про Найсвятішого дає розуміння», в тому числі розуміння «праведності, справедливості і чесності... усієї дороги добра» (Пр 9:10; 2:6—9; 16:20). Будь-яке важливе питання можна зрозуміти до кінця лише тоді, коли зважити всі факти з погляду Єгови і оцінити їх у світлі його норм, рис та незмінного наміру.

Ті, хто відвертається від Джерела. Людина, яка повертає на дорогу гріха, перестає зважати на Бога, коли приймає рішення і будує плани (Йв 34:27). Її серце не дає їй побачити власні помилки, і вона втрачає проникливість (Пс 36:1—4). Така людина може стверджувати, що поклоняється Богу, але насправді віддавати перевагу людським заповідям, вони для неї вищі за Божі (Іс 29:13, 14). Вона виправдовує свою розгнуздану поведінку, вважаючи її лише «грою» (Пр 10:23); її міркування перекручені, безглузді й пусті; їй здається, що невидимий Бог не бачить її гріха і не знає про нього, начебто він нічого не розуміє (Пс 94:4—10; Іс 29:15, 16; Єр 10:21). Своєю поведінкою та вчинками така людина, по суті, заявляє: «Нема Єгови» (Пс 14:1—3), в її житті немає місця для Бога. Оскільки вона не керується Божими принципами, то її судження хибні; вона не може тверезо оцінити справу, взяти до уваги всі фактори і прийняти правильне рішення (Пр 28:5).

Галузі людського розуміння. Розуміння може стосуватися знань і навичок у технічних галузях, таких, як проектування і будівництво споруд або виготовлення виробів з дерева, металу, каменю чи тканини. Тирянин Хірам був «вмілим майстром, наділеним розумінням» і міг працювати з різноманітними матеріалами (2Хр 2:13, 14; 1Цр 7:13, 14). Розуміння сприяє ефективній праці і допомагає створювати високоякісні вироби.

Хтось може бути «досвідченим [форма слова бін]» у сфері транспортування або в музиці (1Хр 15:22; 25:7, 8; 2Хр 34:12), а хтось розуміється на мовах, писемності чи інших дисциплінах (Дн 1:4, 17, 20). Розуміння такого роду можна здобути завдяки власним зусиллям і вродженим здібностям. Звичайно, Божий дух може додати людині розуміння і зробити її здатною навчати інших своєї справи (Вх 31:2—5; 35:30—35; 36:1; 1Хр 28:19).

Дехто, будучи спостережливим і кмітливим, глибоко розуміє людську природу. Помітивши, що слуги перешіптуються, Давид зрозумів, що його син помер (2См 12:19). Коли Реговоам призначав спадщину своїм синам, то керувався розумінням гріховної природи людей та їхньої схильності до ревнощів і заздрості (2Хр 11:21—23).

Крім того, окремі люди чи групи людей можуть виявляти розважливість у ділових справах, що сприяє їхньому збагаченню; так було у випадку «правителя Тира» (Єз 28:2, 4). Декотрі правителі розуміються на військовій справі і є добрими стратегами (Іс 10:12, 13) та умілими політиками (Дн 8:23). Однак наведені в абзаці вірші показують, що їхнє розуміння часто є вузьким і приносить лише короткочасний успіх.

Отже, Біблія підтверджує, що людина може здобути певне розуміння завдяки власним зусиллям або вродженим здібностям. Але будь-яке «розуміння [грец. сı́несіс]», яким володіють «розумні [грец. сінето́й]» люди цього світу, є безглуздям і марнотою, якщо вони не беруть до уваги Божого наміру (1Кр 1:19, 20, Int). Тому Біблія заохочує перш за все здобувати найважливіше розуміння — духовне, джерелом якого є Бог. Люди користуються земними ресурсами, проникають у глибини землі і моря, досліджують небеса, але власними зусиллями вони ніколи не зможуть збагнути, «де бере свій початок розуміння», і знайти мудрість, яка веде до справжнього успіху, праведності та щастя (Йв 28:1—21, 28). Таке розуміння ліпше, «ніж срібло», і, на відміну від скороминущого багатства і слави цього світу, є запорукою прекрасного майбутнього (Пр 16:16, 22; 23:4, 5; Пс 49:6—8, 14, 20).

Як розуміння пов’язане зі знанням і мудрістю. Хоча розуміння — це щось значно більше, ніж знання, тим не менш, воно ґрунтується на знанні і нерозривно з ним пов’язане. Глибина і цінність розуміння, яким володіє людина, певною мірою залежать від обсягу і якості її знань. Знання — це обізнаність з фактами, а найвагоміші та найістотніші факти — це факти, пов’язані з Богом, його існуванням, його непорушним наміром і дорогами. Розуміння дозволяє людині пов’язати отримане знання з Божим наміром та його нормами і відтак оцінити ці знання. «Серце розумне шукає знання»; воно не задовольняється поверховим уявленням про щось, а прагне бачити повну картину (Пр 15:14). Якщо знання стане «приємним для... душі» людини, то розважливість оберігатиме її від перекрученої інформації та обману (Пр 2:10, 11; 18:15; див. ЗНАННЯ).

У Прислів’я 1:1—6 сказано, що «розумний знаходить мудре керівництво, щоб розуміти прислів’я і загадкові вислови, слова мудрих та їхні загадки». Безперечно, мова йде не про пусті балачки, мета котрих — просто убити час, адже мудра людина не має такої звички. Радше маються на увазі настанови, питання і проблеми, роздуми над якими тренують розум і серце і навчають правильних принципів, завдяки чому в майбутньому людина знатиме, як діяти мудро. (Пор. Пс 49:3, 4.) Знання і розуміння дають «найважливіше» — мудрість, тобто здатність послуговуватися глибоким розумінням і набутими знаннями, щоб успішно вирішувати проблеми (Пр 4:7). Людина з правильними спонуками шукає розуміння не просто з цікавості чи щоб звеличити себе; її мета — діяти мудро, мудрість у неї «перед очима» (Пр 17:24; див. МУДРІСТЬ). Така людина не подібна на деяких сучасників апостола Павла, котрі намагалися повчати інших, але самі були гордими і нічого не розуміли. Вони поводились немудро, бо стали «одержимі дискусіями та суперечками про слова», а це призводило до незгод і багатьох інших проблем (1Тм 6:3—5).

Як здобути справжнє розуміння. Той, хто шукає справжнього розуміння, молиться до Бога: «Дай мені розуміння, щоб я дотримувався твого закону і слухався його від усього серця... щоб я залишився живим» (Пс 119:34, 144, також вірші 27, 73, 125, 169). Такі спонуки правильні. Апостол молився, щоб християни в Колоссах «наповнилися точним знанням про [Божу] волю і мали всю мудрість та духовне розуміння [сіне́сей], щоб... поводитися гідно перед Єговою» (Кл 1:9, 10).

З віком, набувши досвід, людина може розвинути глибше розуміння (Йв 12:12). Однак самі по собі вік і досвід не відіграють вирішальної ролі. Йовові розрадники пишалися розумінням, яке мали вони і їхні літні товариші, але зрештою їм докорив молодший за них Елігу (Йв 15:7—10; 32:6—12). Єгова, «Давній днями» (Дн 7:13), володіє незрівнянно більшим розумінням, ніж усе людство, яке існує лише кілька тисяч років і досі не розуміє навіть того, як була створена планета Земля (Йв 38:4—13, 21). Тож ключем до справжнього розуміння в першу чергу є писане Боже Слово (Пс 119:130).

Дітям і молоді слід прислухатися до повчання своїх старших і досвідченіших батьків, особливо якщо ті є присвяченими служителями Бога (Пр 2:1—5; 3:1—3; 4:1; 5:1). Біблія заохочує: «Подумай [євр. бін] про роки минулих поколінь», адже такі роздуми допомагають здобути розуміння. Про життя минулих поколінь можуть розповісти літні люди (Пв 32:7). Щоб жити і «простува[ти] дорогою розуміння», людині важливо шукати спілкування не з тими, хто недосвідчений, а з мудрими і, так би мовити, харчуватись їхніми порадами і настановами (Пр 9:5, 6, прим.). Слухаючи і спостерігаючи, можна позбутися наївності й легковірності, «навч[ити]ся далекоглядності» і уникнути багатьох гірких помилок (Пр 8:4, 5).

Людина, яка ретельно досліджує і застосовує Боже Слово, може стати проникливішою за своїх вчителів і здобути більше розуміння, ніж у старших чоловіків (Пс 119:99, 100, 130; пор. Лк 2:46, 47). Це можливо завдяки тому, що мудрість і розуміння лежать в основі Божих праведних постанов та присудів. Якби ізраїльтяни їх дотримувалися, довколишні народи побачили б, що Ізраїль — «народ справді мудрий і має розуміння» (Пв 4:5—8; Пс 111:7, 8, 10; пор. 1Цр 2:3). Той, хто володіє розумінням, усвідомлює, що не можна порушувати настанов з Божого Слова, узгоджує з ними свою поведінку і просить Бога допомогти йому в цьому (Пс 119:169). Він дозволяє Божим словам глибоко вкоренитися у серці (Мт 13:19—23), пише їх «на таблицях свого серця» (Пр 3:3—6; 7:1—4) і розвиває ненависть до «всякої стежки неправдивої» (Пс 119:104). Божий Син, будучи на землі, виявляв розуміння саме таким чином і, щоб сповнились Писання, навіть був готовий померти на стовпі мук (Мт 26:51—54).

Потрібні неспішні роздуми. Кваплива людина зазвичай не схильна «роздумувати [форма слова бін] над знанням» (Іс 32:4; пор. Пр 29:20). Той, хто має розуміння, знає, коли треба змовчати (Пр 11:12), не говорить поспішно і залишається спокійним, навіть коли розмова стає напруженою (Пр 14:29; 17:27, 28; 19:11; Йв 32:11, 18; пор. Як 3:13—18). Він роздумує над порадою і намагається зрозуміти її суть (Йв 23:5; Пс 49:3). Така людина ставить запитання, аби зрозуміти, що саме стало причиною успіху чи невдачі, Божого благословення чи прокляття; вона обдумує, якими будуть наслідки того чи іншого рішення (Пс 73:2, 3, 16—18; Єр 2:10—19; пор. Іс 44:14—20). Ізраїльтяни не задумувались на цим у своїх серцях і тому не зрозуміли, «яким буде їхній кінець» (Пв 32:28—30).

Необхідно приймати повчання. Гордість, впертість, свавілля і дух незалежності заважають набувати розуміння (Єр 4:22; Ос 4:14, 16). Той, хто має справжнє розуміння, не вважає, ніби знає все. Тому в Прислів’я 19:25 говориться: «Докоряй розумному, щоб він примножив знання». (Пор. Йв 6:24, 25; Пс 19:12, 13.) По-справжньому розумна людина готова слухати і розуміє причину докору. Вона отримує від докору більше користі, ніж безглуздий від ста ударів (Пр 17:10; пор. Пр 29:19).

Розуміння пророцтв. Натхнені пророцтва можуть збагнути лише ті, хто очистився і смиренно молиться про розуміння (Дн 9:22, 23; 10:12; 12:10). Може бути зрозуміло, якого приблизно часу стосується певне пророцтво. Але щоб повністю збагнути, як саме воно сповниться, іноді потрібно дочекатися його сповнення у призначений Богом час (Дн 8:17; 10:14; 12:8—10; пор. Мр 9:31, 32; Лк 24:44—48). Ті, хто покладається на людей, заперечує владу Бога і не бере до уваги його наміру, не можуть зрозуміти пророцтв. Такі люди не усвідомлюють їхнього значення, аж поки виконання цих пророцтв не обертається їм на лихо (Пс 50:21, 22; Іс 28:19; 46:10—12).