Одна з провідних релігійних сект юдаїзму в I ст. н. е., тісно пов’язана зі священством (Дії 5:17). Садукеї не вірили у воскресіння та існування ангелів (Дії 23:8).

Точно не відомо, коли утворилася ця релігійна секта. Перша історична згадка про садукеїв міститься в працях Йосифа Флавія. З них видно, що в другій половині II ст. до н. е. садукеї протистояли фарисеям (Иудейские древности. XIII. 10. 6). Йосиф Флавій також повідомляє про деякі вірування садукеїв (щоправда, існують сумніви в тому, чи вся подана ним інформація достовірна). За його словами, садукеї, на відміну від фарисеїв, не вірили в долю і вважали, що події, які стаються у житті людини,— це наслідки її власних учинків (Иудейские древности. XIII. 5. 9). Вони відкидали численні усні традиції, яких дотримувалися фарисеї, а також їхнє вірування у безсмертя душі та нагороду або покарання після смерті. Садукеї любили посперечатися, а в стосунках між собою були суворі та грубі. Йосиф Флавій говорить, що їхні вчення подобалися заможним людям (Иудейские древности. XIII. 10. 6; XVIII. 1. 4; Иудейская война. II. 8. 14).

Як сказав Іван Хреститель, садукеї мали приносити плоди, що свідчать про каяття, адже вони, як і фарисеї, порушували Божий закон (Мт 3:7, 8). Ісус Христос прирівняв їхні згубні вчення до закваски (Мт 16:6, 11, 12).

Про релігійні вчення садукеїв у Дії 23:8 сказано: «Садукеї говорять, що немає ні воскресіння, ні ангелів, ні духів, а фарисеї визнають, що все це існує». Своїм запитанням про воскресіння і левіратний шлюб декотрі із садукеїв намагалися загнати Ісуса в глухий кут, але він змусив їх замовчати. Спираючись на писання Мойсея, які садукеї нібито визнавали, Ісус спростував їхнє вчення про те, що воскресіння немає (Мт 22:23—34; Мр 12:18—27; Лк 20:27—40). Пізніше апостол Павло спричинив поділення в Синедріоні, верховному юдейському суді. Він викликав суперечку між фарисеями і садукеями, скориставшись тим, що між цими двома сектами були релігійні розбіжності (Дії 23:6—10).

Але, незважаючи на розбіжності в поглядах, садукеї і фарисеї об’єднали свої зусилля в протидії Ісусу. Вони спільно намагалися випробувати його, вимагаючи показати їм якийсь знак (Мт 16:1). З Біблії видно, що вина за Ісусову смерть великою мірою лежала саме на садукеях. Деякі садукеї були членами Синедріону — суду, який змовився проти Ісуса і зрештою засудив його на страту. До складу Синедріону входив Кайяфа, який був садукеєм і первосвящеником, а також, очевидно, інші впливові священики (Мт 26:59—66; Ів 11:47—53; Дії 5:17, 21). Тож коли в Грецьких Писаннях розповідається про дії старших священиків, то можна зробити висновок, що серед них були садукеї (Мт 21:45, 46; 26:3, 4, 62—64; 28:11, 12; Ів 7:32). Скоріш за все, садукеї найактивніше протидіяли поширенню християнства після смерті і воскресіння Ісуса (Дії 4:1—23; 5:17—42; 9:14).