(від кореня, що озн. «сонце»).

Один з видатних ізраїльських суддів; син Маноаха, данівця із Цори. До народження Самсона його матері з’явився ангел і повідомив, що вона народить сина, який від самого народження буде назореєм і який «рятуватиме Ізраїль від руки філістимлян» (Сд 13:1—5, 24; 16:17). Оскільки Самсон мав воювати з філістимлянами, йому, безумовно, доводилося б торкатися трупів людей, вбитих у боях. Тому на нього не поширювався закон, який забороняв назореям наближатися до померлих (Чс 6:2—9). Варто також зазначити, що цей закон стосувався людей, які склали обітницю назорейства добровільно. Самсон же мав дотримуватись лише тих вимог, які ангел Єгови передав його матері.

Коли Самсон подорослішав, він попросив своїх батьків взяти йому одну філістимлянку з Тімни за дружину. Це узгоджувалося з керівництвом Божого духу, адже так у Самсона з’явилася б нагода виступити проти філістимлян (Сд 13:25—14:4). Коли Самсон наблизився до Тімни, йому назустріч вийшов лев. Сповнившись силою завдяки духу Єгови, Самсон голими руками роздер лева навпіл. Після цього він прийшов у Тімну, де порозмовляв з жінкою, з якою хотів одружитися (Сд 14:5—7).

Пізніше Самсон зі своїми батьками знову пішов до Тімни, щоб забрати наречену у свій дім. По дорозі він завернув, щоб подивитися на мертвого лева, і побачив, що в ньому був бджолиний рій та мед. Самсон з’їв трохи меду, а коли наздогнав батьків, то пригостив і їх. Під час весільного бенкету він загадав 30 філістимським дружбам загадку про цього лева і мед. Події, які розгорнулися згодом, дали Самсону нагоду вбити 30 філістимлян в Ашкелоні (Сд 14:8—19).

Коли батько Самсонової нареченої віддав її іншому чоловікові і не дозволив Самсону з нею побачитись, в нього з’явилася ще одна нагода виступити проти філістимлян. З допомогою 300 лисиць він підпалив філістимські поля, виноградники й оливкові гаї. Розлючені філістимляни спалили Самсонову наречену та її батька, адже через його ставлення до Самсона вони зазнали збитків. Так вони дали Самсону ще одну підставу для помсти, і «він перебив чимало» з них (Сд 14:20—15:8).

Щоб помститися Самсону, філістимляни прийшли до Лехі. Там, біля печери в скелі Етам, 3000 наляканих чоловіків з племені Юди вмовили Самсона здатися, зв’язали його двома новими мотузками і відвели до філістимлян. Побачивши його, вони переможно закричали. «Тоді Самсон завдяки духу Єгови сповнився силою, і мотузки, якими його зв’язали, стали наче лляні нитки, обпалені вогнем, і пута спали з його рук». Знайшовши свіжу ослячу щелепу, він вбив нею 1000 чоловіків. Самсон визнав, що здобув цю перемогу завдяки Єгові. У відповідь на його прохання Єгова чудом дав воду, аби він втамував свою спрагу (Сд 15:9—19).

Через якийсь час Самсон пішов до Гази. Там він побачив повію та ввійшов до її дому. Дізнавшись про це, філістимляни цілу ніч чатували на нього, аби вранці вбити його. Але опівночі Самсон встав, пішов до міської брами, вирвав її разом із засувом та двома бічними стовпами і відніс «на вершину гори, що напроти Хеврона» (Сд 16:1—3; див. ГАЗА № 1). Це було великим приниженням для філістимлян, оскільки Газа залишилась беззахисною перед ворогами. Те, що Самсон зміг це зробити, свідчило, що він не втратив підтримки Єгови. Тож очевидно, що він ввійшов до дому повії не для того, щоб мати з нею статеві стосунки. Ось як вірш із Суддів 16:1 прокоментував біблеїст Паулюс Кассель: «Самсон прийшов у Газу не до повії, адже тут сказано, що він пішов туди і там побачив [повію]. Але коли він вирішив переночувати [в Газі], йому, ворогу філістимлян, не залишалось нічого іншого, як зупинитися в [повії]... Ця розповідь нічим не відрізняється від розповіді про перебування розвідників у домі Рахав. Слова “побачив повію” вказують лише на те, що, побачивши таку жінку, Самсон зрозумів, де зможе переночувати» (Lange J. P. Commentary on the Holy Scriptures / translated and edited by P. Schaff. 1976. P. 212). Також у Біблії говориться, що Самсон «пролежав до півночі», а не «пролежав з нею до півночі».

Пішовши у вороже місто, Самсон виявив неабияку мужність. Можливо, він вирушив до Гази, бо шукав нагоди виступити проти філістимлян, як це було й тоді, коли він хотів знайти собі дружину серед цього народу (Сд 14:4). Тож Самсон, очевидно, збирався використати будь-який вияв ворожості до себе як нагоду зашкодити філістимлянам.

Зраджений Делілою. Після цього Самсон закохався в Делілу. (Див. ДЕЛІЛА.) З корисливих спонук вона намагалась вивідати секрет його сили. Тричі він давав їй неправдиву відповідь. Але вона не переставала докучати йому. Тож зрештою він зізнався, що має таку силу, оскільки є назореєм від народження. Деліла одразу покликала філістимлян, щоб видати Самсона й отримати винагороду. Поки він спав у неї на колінах, йому за її наказом обстригли волосся. Прокинувшись, Самсон вже не мав духу Єгови, адже допустив ситуацію, через яку втратив своє назорейство. Джерелом його сили було не саме волосся, а те, що́ воно символізувало,— особливі стосунки з Єговою як назорея. Коли ці стосунки припинилися, Самсон вже нічим не відрізнявся від інших людей. Тому філістимляни змогли осліпити його, закувати в мідяні кайдани і примусити молоти зерно у в’язниці (Сд 16:4—21).

Поки Самсон знемагав у в’язниці, філістимляни зібралися, щоб принести жертву своєму богу Дагону, адже вірили, що він допоміг їм ув’язнити Самсона. В домі, де поклонялися Дагону, зібрався великий натовп людей, у тому числі всі філістимські правителі. Лише на даху було близько 3000 чоловіків і жінок. Коли вони розвеселилися, то наказали привести Самсона,— чиє волосся вже почало густо відростати,— щоб той їх порозважав. Прийшовши, він попросив хлопчика, котрий його супроводжував, допомогти йому торкнутися колон, які підтримували дім. Тоді Самсон звернувся до Єгови: «Благаю, згадай мене і дай сили, ще хоч раз! Боже, дозволь помститися філістимлянам хоча б за одне з моїх очей!» (Сд 16:22—28). Можливо, він просив про помсту хоча б за одне з його очей, бо визнавав, що втратив зір частково з власної вини. Або ж він думав, що, як представник Єгови, не може брати всю помсту на себе.

Самсон вперся у дві колони, які підтримували дім, «з усіх сил наліг» на них, і дім рухнув. У результаті загинув він сам, а разом з ним дуже багато філістимлян — більше, ніж він убив за ціле своє життя. Родичі поховали його «між Цорою й Ештаолом в гробниці його батька Маноаха». Тож Самсон, який 20 років судив Ізраїль, помер вірним Єгові. Тому його ім’я по праву записане серед тих, хто завдяки вірі одержували велику силу (Сд 15:20; 16:29—31; Єв 11:32—34).