Сарра (озн. «вельможна»), Сара (можливо, озн. «сварлива»).

Сестра по батькові і дружина Авраама; мати Ісака (Бт 11:29; 20:12; Іс 51:2). Спочатку її звали Сарою (Бт 17:15). Вона була на 10 років молодша від Авраама (Бт 17:17) і вийшла за нього заміж ще в халдейському місті Ур (Бт 11:28, 29). Сарра була безплідною, доки її здатність народжувати не була чудом відновлена (це сталося після того, як в неї припинилися менструації) (Бт 18:11; Рм 4:19; Єв 11:11).

Коли Сарра покинула Ур разом з Авраамом і оселилась в Харані, їй було за 60. У віці 65 років вона разом з чоловіком вирушила з Харана в ханаанський край (Бт 12:4, 5). Деякий час вони жили в Сихемі і в гористій місцевості на Сх. від Бетеля, а також в інших місцях. Коли ж настав голод, вони були змушені піти в Єгипет (Бт 12:6—10).

Сарра, хоча й немолода, була дуже вродлива. Тому Авраам попросив її всюди, куди вони підуть, казати, що він її брат, бо інакше його могли вбити, а її забрати (Бт 20:13). В Єгипті це призвело до того, що фараон, почувши, як Сарру вихваляють його князі, забрав її у свій дім. Але Бог втрутився і не дозволив фараону збезчестити її. Після того фараон повернув Сарру Авраамові і сказав їм піти з його краю. Він також наказав своїм слугам супроводжувати Авраама, щоб з ним і його майном нічого не сталося (Бт 12:11—20).

Слід зазначити, що в одному стародавньому папірусі розповідається про фараона, який наказав озброєним чоловікам силоміць привести до нього привабливу жінку, а її чоловіка вбити. Тож Авраам небезпідставно боявся, що його можуть вбити через Сарру. Намагаючись в чужому краї врятувати честь дружини, Авраам лише втратив би своє життя, тож він зробив те, що на його погляд видавалося найбезпечнішим. Варто пам’ятати, що Авраам був власником своєї дружини, а Сарра з радістю підкорялася Єгові та Аврааму. Вчинок Авраама жодного разу не засуджується в Писаннях.

Через 10 років після приходу в Ханаан 75-річна Сарра попросила Авраама вступити в інтимні стосунки з її служницею-єгиптянкою Агар, щоб та народила для Сарри дитину (Бт 16:1—3). Труднощі, які виникли в результаті цього, показали, що план Сарри не узгоджувався з тим, як Єгова збирався виконати дану Аврааму обіцянку про «потомство» (Бт 15:1—16). Коли Агар зрозуміла, що вагітна, то почала зневажати свою господиню. Сарра поскаржилася Аврааму, і він дозволив їй робити зі своєю служницею все, що вона вважає за потрібне. Зазнавши приниження від Сарри, Агар втекла від неї, але потім послухалась Божого наказу і повернулася. Невдовзі вона народила Ізмаїла (Бт 16:4—16).

Приблизно через 13 років після народження Ізмаїла Єгова наказав Аврааму обрізати всіх осіб чоловічої статі в його домі; також Бог дав йому вказівку називати дружину не Сара, а Сарра, що означає «вельможна». Бог сказав про Сарру: «Я поблагословлю її: вона народить тобі сина і стане матір’ю багатьох народів та царів» (Бт 17:9—27). Невдовзі після цього три ангели прийшли у Мамре, і один з них підтвердив, що Сарра народить сина. Випадково почувши цю розмову, «вона засміялась у своєму серці: “Хіба я ще зможу мати таку радість, коли сама постаріла і постарів мій пан?”» Їй докорили за сміх, і вона, злякавшись, почала заперечувати, що сміялася (Бт 18:1—15; Рм 9:9). Оскільки Сарру згадано в Євреїв 11:11 як приклад віри, її сміх, очевидно, не був виявом повного недовір’я, а лише вказував на те, що думка про народження сина в такому похилому віці видавалася їй смішною. Сарра навіть у серці визнавала Авраама своїм паном, і це свідчило про її послух і підкорення чоловікові як голові сім’ї. У цьому вона подала чудовий приклад християнським дружинам (1Пт 3:5, 6).

Сарра та її чоловік оселилися в Герарі. Як і раніше, Авраам видавав Сарру за свою сестру. Тож цар Герару, Авімелех, взяв її до себе. Але Єгова знову втрутився і не дозволив, щоб Сарру збезчестили. Повернувши Сарру Аврааму, Авімелех дав йому худобу, а також слуг і служниць, можливо, щоб компенсувати те, що на деякий час позбавив його дружини. Крім того, він дав Аврааму 1000 срібняків (прибл. 2200 дол.). Ці гроші були доказом того, що Сарра невинна і що з неї знято ганьбу (Бт 20).

У віці 90 років Сарра народила Ісака. Вона вигукнула: «Бог дав мені радісний сміх. Тепер кожен, хто почує про це, буде сміятися зі мною». Очевидно, цей сміх мав бути викликаний радістю і подивом з приводу народження дитини. Сарра годувала сина грудьми близько п’яти років. Коли Ісака зрештою відлучили від грудей, Авраам влаштував великий бенкет. Саме тоді Сарра помітила, що син Агар Ізмаїл, якому тоді було приблизно 19 років, «насміхається» з Ісака: граючись зі своїм братом, він глузує з нього. Мабуть, Сарра хвилювалась за майбутнє свого сина Ісака, тому попросила Авраама прогнати Агар та Ізмаїла. Авраам зробив це, після того як Бог запевнив його, що такий крок буде правильний (Бут. 21:1—14).

Приблизно через 32 роки Сарра померла у віці 127 років, і Авраам поховав її «в печері на полі Махпела» (Бут. 23:1, 19, 20).

Символічне значення її ролі. У Листі до галатів апостол Павло написав, що Авраамова дружина Сарра символізує «вишній Єрусалим», який є матір’ю помазаних духом християн, духовного «потомства» Авраама. «Вишній Єрусалим» — це символічна жінка Бога. Подібно до Сарри, вона ніколи не перебувала в рабстві, тому її діти також вільні. Щоб люди могли стати вільними дітьми «вишнього Єрусалима» і мати таку свободу, як ця символічна жінка, потрібно, щоб Божий Син визволив їх з рабства гріха (Гал. 4:22—31; 5:1). Ісус Христос сказав буквальним нащадкам Авраама: «Щиру правду кажу вам: кожен, хто чинить гріх, є рабом гріха. До того ж раб залишається в домі не назавжди, а син — назавжди. Отже, якщо Син вас визволить, то ви будете справді вільними» (Ів. 8:34—36; див. АГАР; ВІЛЬНА ЖІНКА).