У вислові «святі збори» (Вх 12:16; Лв 23:2, 3) словом «збори» перекладається єврейське слово мікра́, що означає «скликання; збирання» і походить від кореневого дієслова кара́ (озн. «кликати»). В такому значенні воно вжите в Числа 10:2, де говориться про скликання громади Ізраїля. Також воно вживається в Ісаї 4:5, де згадується про «місце зборів», гору Сіон.

«Святі збори» проводили: 1) кожної суботи (Лв 23:3); 2) у перший і сьомий день Свята прісного хліба в місяці нісані, першому місяці року (березень — квітень) (Чс 28:18, 25; Лв 23:6—8); 3) у Свято тижнів (Свято жнив), пізніше відоме як П’ятидесятниця, яке відбувалося в сівані, третьому місяці (травень — червень) (Лв 23:15—21); 4) у перший і десятий день етаніма (тішрі), сьомого місяця (вересень — жовтень) (десятий день був Днем примирення) (Лв 23:23—27; Чс 29:1, 7); 5) у перший день Свята наметів, яке починалося 15-го етаніма (тішрі), сьомого місяця, а також на наступний день після закінчення цього семиденного свята (Лв 23:33—36).

Особливість «святих зборів» полягала в тому, що люди не повинні були виконувати жодної важкої роботи. Наприклад, про перший і сьомий дні Свята прісного хліба, в які відбувалися «святі збори», Єгова сказав: «У ці дні не виконуйте жодної роботи. Єдине, що можете робити,— це готувати для себе їжу» (Вх 12:15, 16). Під час «святих зборів» священики приносили жертви для Єгови (Лв 23:37, 38), але цим вони не порушували наказу не займатися повсякденними справами. Цей час давався ізраїльтянам не для лінощів, вони мали використовувати його для духовного зміцнення. Кожної суботи люди збиралися разом, щоб поклонятися Богу і навчатись. Під час таких зібрань їм читали і пояснювали Боже Слово (пізніше це робили і в синагогах) (Дії 15:21). Тож у суботу чи інші дні «святих зборів» ізраїльтяни не виконували жодної важкої роботи, а присвячували час молитві та роздумам про Творця і його наміри. (Див. ЗБІР, ГРОМАДА; ЗІБРАННЯ.)