Інформація від Бога, яку він приховує до визначеного ним часу і відкриває лише тим, кому хоче.

Грецьке слово місте́ріон, перекладене як «священна таємниця», в основному стосувалося інформації, відомої лише посвяченим особам. У стародавніх містичних релігіях, які процвітали за часу ранніх християн, той, хто бажав взяти участь у таємних ритуалах (або містеріях), мав пройти обряд посвячення. Для непосвячених доступ до містерій і їхнього розуміння був закритий. Посвячені в таємницю давали обітницю мовчання. Однак слово місте́ріон мало також світське, повсякденне значення і деколи стосувалося особистої чи сімейної таємниці або ж таємниці між друзями. Апостол Павло використав пасивну форму дієслова міе́о, сказавши: «Я... осягнув таємницю [букв. «я був посвячений у таємниці»] того, як бути ситим і як зносити голод, як мати достаток і як обходитися без усього» (Флп 4:12).

Не така, як у містичних релігіях. У словнику В. Вайна про слово місте́ріон говориться: «В [Новому Завіті] воно означає не просто щось таємниче... а те, що людина не здатна збагнути сама і що може стати відомим лише завдяки Божественному об’явленню; те, що відкривається у такий час і спосіб, який обирає Бог, і лише тим, хто осяяний Його Духом. У звичайному розумінні “таємниця” вказує на інформацію, приховану від інших; у біблійному значенні — це істина, яку виявлено. Тому стосовно “таємниці” вживаються такі слова, як “виявити”, “об’явити”, “відкрити”, “проповідувати”, “розуміти”, “поширювати”» (Vine’s Expository Dictionary of Old and New Testament Words. 1981. Vol. 3. P. 97).

Священні таємниці Бога та інші таємниці, згадані в Біблії, як-от таємниця Вавилона Великого, не залишаються прихованими назавжди; у свій час Єгова відкриває їх тим, кому бажає,— тим, хто шукає його. Саме про це пише апостол Павло у 1 Коринфян 2:6—16. У цьому уривку він говорить про «священну таємницю» Бога як про «мудрість приховану», яку Бог відкрив християнам через свій дух. Дух світу і мудрість плотських людей не можуть її збагнути; її розуміють ті, хто пояснює «духовні речі духовними словами». Раніше Ісус сказав своїм учням: «Вам дано зрозуміти священну таємницю [грец. місте́ріон] Божого Царства, а для сторонніх усе почуте так і залишається прикладами. А все це для того, щоб, дивлячись, вони не бачили і, слухаючи, не розуміли суті сказаного; вони ніколи не навернуться і не отримають прощення» (Мр 4:11, 12; Мт 13:11—13; Лк 8:10).

Основна відмінність між священною таємницею Бога і таємницями містичних релігій полягає, по-перше, в її суті: Божа таємниця — це добра новина, а не обман чи людські вигадки (Ів 8:31, 32, 44; Кл 1:5; 1Ів 2:27). По-друге, ті, кому дано зрозуміти священну таємницю Бога, зобов’язані не мовчати, а говорити про неї всім і усюди. Про це свідчать слова, які (як згадувалося вище) вживаються у Біблії стосовно «священної таємниці, пов’язаної з доброю новиною»: «звіщати», «проголошувати», «проповідувати», «розповідати». Цю добру новину, яка допомагає зрозуміти священну таємницю, правдиві християни із запалом звіщали «усьому створінню під небом» (1Кр 2:1; Еф 6:19; Кл 1:23; 4:3, 4). Бог вирішує, хто не достойний того, щоб отримати розуміння цієї таємниці, і приховує його від таких людей. Але це не означає, що Бог упереджений; він не відкриває розуміння лише тим, у кого черстве серце (Еф 4:17, 18).

Зосереджується на Христі. Оскільки «свідчення про Ісуса є метою пророцтв», «Божа священна таємниця» нерозривно пов’язана з Ісусом Христом (Об 19:10; Кл 2:2). Усі «священні таємниці» Бога стосуються Месіанського Царства (Мт 13:11). Апостол Павло написав одновірцям: «У ньому [в Ісусі] старанно заховані всі скарби мудрості й знання» і «Саме в Христі з усією повнотою втілена Божа природа» (Кл 2:2, 3, 9).

Павло назвав себе одним з управителів, «яким довірені священні таємниці Бога», і написав, що розуміє «священну таємницю про Христа» (1Кр 4:1; Еф 3:1—4). Він пояснив, що ця священна таємниця є прихованою мудрістю — тим, що «Бог наперед визначив... ще до заснування віків» (1Кр 2:7). Проголошення цієї таємниці, або «священної таємниці Бога», почалося тоді, коли Єгова висловив пророцтво, записане в Буття 3:15. Упродовж століть люди, які виявляли віру, чекали обіцяного «потомства», котре мало звільнити людство від гріха і смерті, але в них не було чіткого розуміння, хто буде тим «потомством», як воно з’явиться і яким чином принесе визволення. Це стало зрозумілим лише тоді, коли прийшов Ісус і «за допомогою доброї новини пролив світло на життя й нетлінність» (2Тм 1:10). Саме в той час таємниця, пов’язана з потомством жінки, почала відкриватися.

Месіанське Царство. Павло у своїх листах дає повне уявлення про священну таємницю Христа. В Ефесян 1:9—11 він говорить про те, що Бог виявив «священну таємницю своєї волі», і додає: «За своїм бажанням він задумав у кінці визначених часів запровадити систему управління, завдяки якій буде зібране в Христі все, що на небі і що на землі. Так, усе буде зібране в Христі, в тому, з ким ми перебуваємо в єдності і з ким були призначені спадкоємцями. Бог, який виконує все так, як вирішує за своєю волею, вибрав нас наперед відповідно до свого наміру». Ця «священна таємниця» пов’язана з урядом, Месіанським Царством Бога. «Все, що на небі» — це ті, хто разом з Христом успадкують небесне Царство. Все, «що на землі»,— це земні піддані Царства. Ісус пояснив учням, що священна таємниця стосується Царства, сказавши: «Вам дано зрозуміти священну таємницю Божого Царства» (Мр 4:11).

Пов’язана зі збором. Священна таємниця має багато граней. Апостол Павло пролив на неї більше світла, коли пояснив, що вона пов’язана зі збором, Головою якого є Христос (Еф 5:32; Кл 1:18; Об 1:20). Цей збір складається зі співспадкоємців Ісуса, які разом з ним мають правити в Царстві (Лк 22:29, 30). Вони вибрані як з євреїв, так і з інших народів (Рм 11:25; Еф 3:3—6; Кл 1:26, 27). Ця грань «священної таємниці» стала очевидною лише у 36 р. н. е., коли Петро отримав наказ піти в дім язичника Корнилія і побачив, як цей чоловік разом зі своїми домашніми отримав дари святого духу (Дії 10:34, 44—48). Звертаючись до християн з інших народів, Павло сказав: «Ви були без Христа... ви були сторонніми, вас не стосувались угоди, пов’язані з обіцянкою; також у цьому світі ви не мали надії та перебували без Бога. І, хоча колись ви були далекими від Бога, тепер ви маєте єдність з Христом Ісусом і стали близькими до Бога завдяки крові Христа» (Еф 2:11—13). Спостерігаючи за тим, як виконується Божий намір стосовно збору, «уряди і влади у небесах» мали пізнавати «надзвичайно багатогранну мудрість Бога» (Еф 3:10).

У видінні апостолу Івану було виявлено, що цей збір складається зі 144 000 осіб, «куплених з-поміж людей як перші плоди для Бога та Ягняти». Разом з Ягням, Ісусом Христом, вони стоять на горі Сіон, де розташоване «місто живого Бога — небесний Єрусалим». У стародавньому, земному, Єрусалимі був «трон Єгови», на якому сиділи царі з роду Давида; також там розташовувався храм Єгови. У небесному Єрусалимі на троні сидить Ісус Христос, і з ним у Царстві правлять його віддані помазані послідовники (Об 14:1, 4; Єв 12:22; 1Хр 29:23; 1Пт 2:4—6). Воскресіння таких людей до нетління і безсмертя під час Христової присутності є однією з граней Божого наміру стосовно збору і саме по собі є «священною таємницею» (1Кр 15:51—54).

Священна таємниця відданості Богу. Апостол Павло писав Тимофію: «Ти вже знатимеш, як поводитися в Божій сім’ї — у зборі Бога живого, а цей збір є стовпом та опорою правди. Священна таємниця відданості Богу, безперечно, велика: “Він [Ісус Христос] був виявлений у тілі, визнаний праведним у дусі, він з’явився ангелам, про нього проповідували серед інших народів, йому повірили у світі, він був забраний у славі”» (1Тм 3:14—16).

«Збір Бога живого» володів правдою і добре знав «священну таємницю» справжньої відданості Богу; збір мав не лише вигляд побожності, але і її силу. (Пор. 2Тм 3:5.) Тому він міг бути «стовпом та опорою правди» у світі, де процвітають обман і фальшива релігія — таємниці, священні для Сатани і людей, яких він засліпив (2Кр 4:4). Ісус Христос є саме тим, чия відданість Богові була передбачена і описана в натхнених Єврейських Писаннях. Відколи проти верховної влади Єгови було піднято бунт, стояло питання, чи зможе хтось зберегти цілковиту, непохитну відданість Богові попри сильний тиск Диявола. Упродовж віків це залишалося «священною таємницею». Хто вистоїть в усіх випробуваннях і лишиться абсолютно чистим і безгрішним, бездоганним у своїй відданості Єгові і чи це взагалі можливо? З цим також було пов’язане питання про те, хто буде потомством жінки, яке розчавить голову Змієві. На ці питання було дано вичерпну відповідь, коли Христос «був виявлений у тілі, визнаний праведним у дусі, він з’явився ангелам, про нього проповідували серед інших народів, йому повірили у світі, він був забраний у славі» (1Тм 3:16; 6:16). Ця священна таємниця була, безперечно, велика. Важливе питання про відданість Богові зосередилося на одній особі — на Ісусі Христі. Яке ж видатне значення мала його відданість! Вона принесла людству великі благословення і прославила ім’я Єгови. (Див. ВІДДАНІСТЬ БОГУ.)

Остаточно довершена. У видінні апостолу Івану було сказано: «В ті дні, коли приготується засурмити сьомий ангел, буде довершена священна таємниця Бога, яку він проголосив як добру новину своїм рабам, пророкам» (Об 10:7). Довершення священної таємниці тісно пов’язане з сурмленням сьомого ангела. Після його сурмлення в небі було проголошено: «Тепер царська влада над світом належить нашому Господу і його Христу, і він царюватиме повік-віки» (Об 11:15). Отже, священна таємниця Бога була довершена, коли Єгова почав царювати через Месію, Христа. Ісус Христос багато розповідав своїм учням, Божим «рабам», про Царство і сказав, що «добра новина про Царство» буде проповідуватись аж до кінця (грец. те́лос) «цього віку». Коли «священна таємниця» Бога була довершена, «добра новина», яка проповідується, почала включати в себе звістку, яку повідомили голоси з неба: «Тепер царська влада над світом належить нашому Господу і його Христу» (Мт 24:3, 14).

Щодо вислову «таємниця беззаконня» (2Фс 2:7) див. БЕЗЗАКОННИК. Щодо вислову «таємниця: “Вавилон Великий”» (Об 17:5) див. ВАВИЛОН ВЕЛИКИЙ.