У Біблії «слово» — це здебільшого переклад єврейського дава́р та грецького ло́ґос. У більшості випадків вони стосуються цілої думки, фрази або висловлювання, а не окремого слова. (Думку про окреме слово передає грецьке ре́ма [Мт 27:14], хоча воно теж може стосуватися цілого висловлювання чи предмета обговорення.) Будь-яка звістка від Творця, як-от висловлена через пророка, є «Божим словом». У кількох віршах грецьке Ло́ґос (озн. «Слово») — це титул, даний Ісусу Христу.

Боже слово. Вислови «слово Єгови», «Єгова промовив» і подібні вживаються в Біблії сотні разів. «Словом Єгови» були створені небеса. Він промовив слово, і воно здійснилося. «Бог сказав: “Нехай буде світло”. Тоді з’явилося світло» (Пс 33:6; Бт 1:3). Це не означає, що сам Єгова нічого не робить (Ів 5:17). Водночас у Бога є безліч ангелів, які відгукуються на його слово і виконують його волю (Пс 103:20).

Усе створіння — як живе, так і неживе — підкоряється Божому слову і може послужити для виконання його намірів (Пс 103:20; 148:8). Слово Єгови надійне; Бог ніколи не забуває своїх обіцянок (Пв 9:5; Пс 105:42—45). Він сам сказав, що його «слово... вічне»; воно не повернеться до нього несповненим (Іс 40:8; 55:10, 11; 1Пт 1:25).

Бог Єгова охоче спілкується зі своїми створіннями і різними способами відкриває їм свою волю та наміри. Наприклад, Бог промовляв — очевидно, за посередництвом ангела — до Адама, Ноя та Авраама (Бт 3:9—19; 6:13; 12:1). Іноді він повідомляв про свої наміри через святих людей, як-от Мойсея та Аарона (Вх 5:1). «Всі накази [букв. «кожне слово»]», які ізраїльтяни отримали від Мойсея, насправді були словами самого Бога (Пв 12:32). Він також промовляв через своїх пророків і пророчиць, серед яких були Єлисей, Єремія та Девора (2Цр 7:1; Єр 2:1, 2; Сд 4:4—7).

Починаючи від днів Мойсея Божі заповіді нерідко зберігалися в письмовій формі. Десять заповідей (також відомі як Декалог), або «Десять слів», спочатку були передані усно, а пізніше «написані Божою рукою» на кам’яних таблицях (Вх 31:18; 34:28; Пв 4:13; див. також прим.). Як видно з примітки, у Повторення Закону 5:22 мовою оригіналу ці заповіді названо просто «словами». (Див. ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ.)

Ісус Навин записав ще деякі «слова у книгу Божого Закону» під натхненням Бога; те саме можна сказати і про інших вірних письменників Біблії (ІсН 24:26; Єр 36:32). Зрештою їхні писання були зібрані разом, і ця збірка стала називатися Біблією, або Святим Письмом. Сьогодні натхнене Богом «усе Писання» включає в себе всі канонічні біблійні книги (2Тм 3:16; 2Пт 1:20, 21). У Грецьких Писаннях Боже натхнене слово часто називається просто «словом» (Як 1:22); у 1 Петра 2:2 саме воно мається на увазі під виразом «словесний».

У Біблії є багато синонімів до вислову «Боже слово». Наприклад, у Псалмі 119, де понад 20 разів міститься згадка про «слово» (або «слова») Єгови, поетичні паралелізми містять такі синоніми, як «закон», «нагадування», «накази», «постанови», «заповіді» і «присуди». Це ще раз підтверджує, що під «словом» може матися на увазі ціла думка або звістка.

Боже слово описується також кількома іншими висловами, які підкреслюють різні грані цього поняття. Його названо «“словом” [грец. ре́ма] віри» (Рм 10:8), «словом [форма грец. ло́ґос] праведності» (Єв 5:13) і «звісткою [форма грец. ло́ґос] примирення» (2Кр 5:19). Боже слово, або звістка, подібне до «насіння», яке, потрапивши у добрий ґрунт, приносить багато плодів (Лк 8:11—15); також у Біблії говориться, що слово Єгови «швидко летить» (Пс 147:15).

Проповідники і вчителі слова. Найбільшим поборником натхненого Єговою слова правди був Господь Ісус Христос. Люди були вражені тим, як Ісус навчав (Мт 7:28, 29; Ів 7:46), але він не приписував собі всієї слави. Натомість він казав: «Слова, які ви чуєте, не мої, а Батька, який мене послав» (Ів 14:24; 17:14; Лк 5:1). Вірні учні Христа перебували в його слові і завдяки цьому були вільними від невігластва, забобонів та страху, а також від рабства гріха і смерті (Ів 8:31, 32). Ісусу часто доводилось висловлювати незгоду з фарисеями, які своїми традиціями і вченнями позбавляли сили «Боже слово» (Мт 15:6; Мр 7:13).

Недостатньо лише слухати Боже слово, яке проповідується, дуже важливо прислуха́тися до нього, тобто діяти згідно з почутою звісткою (Лк 8:21; 11:28; Як 1:22, 23). Отримавши чудове навчання, необхідне для служіння, апостоли й учні послухалися слова та почали активно проповідувати і навчати інших (Дії 4:31; 8:4, 14; 13:7, 44; 15:36; 18:11; 19:10). Завдяки цьому «слово Боже й далі ширилося, а кількість учнів... постійно зростала» (Дії 6:7; 11:1; 12:24; 13:5, 49; 19:20).

На відміну від лжепастирів, апостоли та інші учні не торгували Божим словом. Проповідуючи, вони не викривляли і не розбавляли звістку від Бога (2Кр 2:17; 4:2). Апостол Павло заохочував Тимофія: «Роби все можливе, щоб показати себе перед Богом людиною, гідною схвалення, працівником, якому немає чого соромитися і який правильно послуговується словом правди». Крім того, Павло писав: «Проповідуй слово, роби це невідкладно як у сприятливий, так і у важкий час» (2Тм 2:15; 4:2). Одруженим християнкам Павло радив пильнувати за своєю поведінкою, «аби ніхто не говорив про Боже слово зневажливо» (Тит 2:5).

Відколи Диявол заперечив те, що Бог сказав в Едемському саду, багато хто став на його бік і почав чинити опір Божому слову. Чимало людей, які захищали Боже слово, поплатилися за це своїм життям, про що говорять як біблійні пророцтва, так і історичні факти (Об 6:9). Але історія також свідчить, що переслідування не зупинили проголошення Божого слова (Флп 1:12—14, 18; 2Тм 2:9).

Сила Божого слова і духу. Боже слово справляє неабиякий вплив на тих, хто його чує. Воно дає життя. У пустелі Єгова допоміг ізраїльтянам зрозуміти, що «не хлібом самим живе людина, а кожним словом, що виходить з уст Єгови» (Пв 8:3; Мт 4:4). Боже слово є «словом життя» (Флп 2:16). Ісус, який промовляв Божі слова, зазначив: «Слова [ре́мата], які я вам говорив, духовні; вони дають життя» (Ів 6:63).

Апостол Павло написав: «Слово [або «звістка», ло́ґос] Бога живе і справляє могутній вплив, воно гостріше від усякого обосічного меча та проникає настільки глибоко, що розділяє душу й дух, суглоби й кістковий мозок, і спроможне розпізнавати думки та наміри серця» (Єв 4:12). Це слово досягає серця і виявляє, чи людина справді живе за праведними принципами (1Кр 14:23—25).

Слово Бога — це правда; воно може освятити людину для виконання Божої волі (Ів 17:17). Завдяки йому людина стає мудрою та щасливою; слово Бога здатне виконати всі його задуми (Пс 19:7—9; Іс 55:10, 11). Воно робить людину цілковито спорядженою для кожного доброго діла і допомагає перемогти Злого (2Тм 3:16, 17; пор. 1Ів 2:14).

Щодо проповідницької праці, яку виконував Ісус, Біблія каже: «Бог помазав його святим духом та силою... Ісус ходив по всьому краї, чинячи добро та зціляючи всіх, кого гнобив Диявол. А робив Ісус усе це тому, що з ним був Бог» (Дії 10:38). Допомагаючи людям, в тому числі язичникам, навернутися до Бога, апостол Павло «не вживав переконливих мудрих [з погляду людей] слів», а «підтверджував сказане духом і силою Бога» (1Кр 2:4). Під дією святого духу він промовляв слова, які ґрунтувалися на Божому Слові, тому вони справляли на людей сильний вплив і спонукували їх прийняти християнство. Збору у Фессалоніках Павло написав: «Добра новина, яку ми свого часу проповідували вам, не зводилася до самих лише розмов, а мала могутній вплив, супроводжувалась дією святого духу і несла тверде переконання» (1Фс 1:5).

Іван Хреститель ішов «з духом та силою Іллі». Він мав «дух» Іллі, його завзяття і запал. Крім того, дух Єгови спонукував Івана промовляти Божі слова — слова, які справляли могутній вплив. Дух Єгови допомагав йому «зробити серця батьків такими, немов у дітей, а неслухняних навернути до мудрості праведних, щоб приготувати народ для Єгови» (Лк 1:17).

Отже, добру новину, що міститься в Божому Слові, Біблії, неможливо переоцінити. Слова Єгови незрівнянно могутніші за будь-які людські слова. Біблія схвально говорить про верійців, які ретельно досліджували Писання, щоб переконатися в правдивості слів апостола (Дії 17:11). Проголошуючи могутнє Боже Слово, служителі Єгови відсвіжуються і зміцнюються завдяки «силі святого духу» (Рм 15:13, 19).

«Слово» як титул. У Грецьких Писаннях «Слово» (грец. го Ло́ґос) також виступає як титул (Ів 1:1, 14; Об 19:13). Апостол Іван показав, що цей титул належить Ісусу. Він носив його не лише під час свого земного служіння, коли був досконалою людиною, але й до цього, будучи духовною істотою, а також після повернення на небо.

«Слово було богом». Говорячи про передлюдське існування Божого Сина, Іван зазначив: «На початку було Слово, Слово було з Богом, і Слово було богом» (Ів 1:1, НС). У перекладі Огієнка цей вірш передано так: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». З такого формулювання складається враження, що Слово і Всемогутній Бог — це одна й та сама особа. Водночас «Переклад нового світу» показує, що Слово — це не Всемогутній Бог, а могутня особа, бог. (Навіть суддів, які посідали велику владу в Ізраїлі, Біблія називає «богами» [Пс 82:6; Ів 10:34, 35].) Цікаво, що в грецькому тексті перед першим словом «Бог» стоїть означений артикль го, але перед другим його немає.

Правильно зрозуміти Іванові слова допомагають і деякі інші переклади. Підрядковий переклад «The Emphatic Diaglott» подає такий варіант дослівного перекладу: «На початку було Слово, і Слово було з Богом, і богом було Слово». У супровідному варіанті перекладу на полях перше слово «Бог» написане великою та капітельними літерами, а друге — великою і малими. Там сказано: «На Початку був ЛОГОС, і ЛОГОС був з БОГОМ, і ЛОГОС був Богом».

Ці варіанти перекладу підтверджують той факт, що Ісус, будучи Божим Сином і тим, через кого Бог створив усе інше (Кл 1:15—20), справді є «богом», могутньою особою, але не Всемогутнім Богом. Інші переклади теж підтримують цю думку. У перекладі Дж. Моффатта (Mo) говориться: «Логос був божественний» (грецькою «Слово» — це Ло́ґос). В «Американському перекладі» (AT) сказано: «Слово було божественним». Подібно передають цей уривок німецькі перекладачі: «Воно було пов’язане з Богом міцними узами, так, воно саме́ було божественної природи» (Böhmer); «Саме́ Слово було божественної природи» (Stage); «І Богом (=божественної природи) було Слово» (Menge); «Слово було свого роду Богом» (Thimme). Усі ці переклади підкреслюють природу Слова, а не те, що воно було тією самою особою, що й Батько, Всемогутній Бог. Цілком логічно, що Син Бога Єгови має божественну природу (Кл 2:9; пор. 2Пт 1:4, де говориться про «Божу природу», обіцяну Христовим співспадкоємцям).

У перекладі професора Чарлза Катлера Торрі слова з Івана 1:1—3 звучать так: «На початку було Слово, Слово було з Богом, і Слово було богом. Коли воно було з Богом на початку, усе було створене через нього; ніщо зі створеного не з’явилось без нього» (Torrey C. Four Gospels​—A New Translation. 2nd ed. 1947). Слід зазначити, що коли говориться про те, ким було Слово, то «бог» вживається з малої літери.

Слово, або Ло́ґос,— це єдинородний син Бога, єдина істота, яку створив безпосередньо Бог. Батько має зі своїм Сином дуже близькі стосунки, і, очевидно, він звертався саме до нього, говорячи: «Створімо людину на наш образ, на нашу подобу» (Бт 1:26). Тому Іван пише, що Слово «було з Богом на початку. Усе з’явилося через нього, і без нього ніщо не з’явилось» (Ів 1:2, 3).

Інші вірші теж ясно показують, що Бог створив усе за посередництвом Слова. Існує «лише один Бог, Батько, від якого з’явилося все... а також один Господь, Ісус Христос, через якого все з’явилося» (1Кр 8:6). Біблія називає Слово, Божого Сина, «початком Божого творіння» і каже, що воно було «народжене першим з усього створіння. Через нього було створене все інше на небі і на землі» (Об 3:14; Кл 1:15, 16).

Служіння на землі і небесна слава. У визначений час відбулася певна зміна. Іван пояснює: «Отже, Слово стало тілом і перебувало серед нас [як Господь Ісус Христос]. Ми бачили його славу — славу, яку має від батька єдинородний син» (Ів 1:14). Оскільки Слово «стало тілом», люди могли його бачити, чути і торкатися. Так люди з крові і плоті отримали можливість особисто бачитися і спілкуватися зі «словом життя» — з тим, «хто був від початку, кого [вони] чули, кого бачили на власні очі, за ким спостерігали і кого торкалися своїми руками» (1Ів 1:1—3).

Як видно з Об’явлення 19:11—16, прославлений Господь, Ісус Христос, і далі носить титул «Слово». У видінні Іван побачив у небі білого коня і його вершника, якого було названо «Вірним і Правдивим» та «Словом Божим». «На його вбранні, на стегні, написане ім’я — Цар над царями і Пан над панами».

Чому Божого Сина названо «Словом»? Титул зазвичай вказує на обов’язки особи, якій він даний. Наприклад, один посадовець в Абіссинії мав титул кале аце, що означає «голос і слово царя». Згадуючи свої подорожі, здійснені в 1768—1773 рр., мандрівник і письменник Джеймс Брюс так описав обов’язки кале аце: він ставав перед вікном, яке було закрите завісою. Цар був всередині, за вікном, і промовляв до свого представника, а той передавав інформацію людям. Так кале аце служив словом, або голосом, абіссинського царя (Bruce J. Travels to Discover the Source of the Nile. London, 1790. Vol. III. P. 265; Vol. IV. P. 76).

Також пригадаймо, що Бог призначив Аарона словом, або речником, Мойсея, сказавши: «Аарон говоритиме замість тебе до народу, він буде твоїм речником, а ти будеш для нього як Бог» (Вх 4:16).

Подібним чином Божий первонароджений Син служив Речником свого Батька, величного Царя вічності. Будучи Божим Словом, він передавав знання і настанови іншим синам Творця — і небесним, і земним. Цілком можливо, що, перш ніж Ісус, Слово, прийшов на землю, Бог часто послуговувався ним як ангелом-речником, щоб спілкуватися з людьми (Бт 16:7—11; 22:11; 31:11; Вх 3:2—5; Сд 2:1—4; 6:11, 12; 13:3). Про ангела, який вів ізраїльтян пустелею, Єгова сказав: «Він діє від мого імені». Тому, ймовірно, це був Божий Син, Слово (Вх 23:20—23; див. ІСУС ХРИСТОС, Життя до приходу на землю).

Під час свого земного служіння Ісус сказав слухачам: «Я промовляв не від себе. Батько, який послав мене, дав мені заповідь, що са́ме я маю казати... Тож усе, що я говорю, говорю так, як сказав мені Батько» (Ів 12:49, 50; 14:10; 7:16, 17). З цього видно, що, будучи на землі, він і далі служив Речником, або Словом, свого Батька.