Усі живі душі, за винятком людей. (Пор. Чс 31:28.) Єврейське слово бегема́ стосується чотириногих створінь відносно великого розміру; зазвичай воно позначає свійських тварин, але іноді — диких звірів. Це слово перекладається як «домашні тварини», «худоба» і «звірі» (Бт 1:26; 34:23; 1Цр 4:33). Єврейське слово ре́мес означає «створіння, що повзають» або «створіння, що рухаються» і походить від кореневого слова рама́с, яке означає «рухатися; повзати» (Бт 6:20; Єз 8:10; Бт 1:28, NW, прим.). Інше єврейське слово, хаййа́, яке буквально означає «живе створіння», вживається стосовно «диких тварин», або «звірів» (Бт 1:28; 3:14; Іс 56:9). Його грецький відповідник, слово зо́он («жива істота»), також перекладається як «тварина» (Об 4:7; 2Пт 2:12).

Увесь тваринний світ є ділом рук Бога Єгови. Він дав життя першим представникам кожного роду тварин, адже в Біблії говориться, що Бог створив усіх тварин «за їхнім родом» (Бт 1:25). У цій статті мова піде про наземних тварин.

Бог наділив досконалу людину владою над усіма земними створіннями, тож цілком доречно, що саме Адаму було доручено дати тим створінням назви (Бт 1:26; 2:19, 20). Отримавши владу над тваринами, людина стала відповідальною перед Богом за те, як послуговується цією владою (Лк 12:48).

Тварини були створені з почуттям страху перед людиною як перед вищою істотою (Бт 9:2, 3). На думку природознавців, дикі тварини, скажімо леопарди чи королівські кобри, зазвичай уникають зустрічі з людиною, хоча й можуть напасти, коли поранені, загнані в кут, захоплені зненацька або коли їх провокують. Вважається, що тигри стають людоїдами під впливом певних обставин, наприклад коли старість чи травма обмежують їхню здатність полювати або коли мисливці винищують їхню здобич.

Люди вбивали тварин ще до Потопу; вони робили це, щоб задовольнити свою потребу в одязі, а також для жертвоприношень (Бт 3:21; 4:4). Однак лише після Потопу Ной і його сім’я отримали дозвіл від Єгови споживати м’ясо тварин — за умови, що з нього буде спущено кров (Бт 9:3, 4). Хоча людям було дозволено вбивати тварин заради їжі, це не давало їм права полювати просто задля гострих відчуттів або щоб похизуватися своїми вміннями, як це, очевидно, робив Божий противник Німрод (Бт 10:9).

Дехто вважає, що наявність тварин на ізольованих материках і островах, як-от в Австралії та Новій Зеландії, свідчить про те, що не всі наземні тварини, яких не взяли в ковчег, загинули в Потопі. Але океанографи стверджують, що деякі землі, які тепер є ізольованими, в минулому були з’єднані гірськими хребтами. Наприклад, певні океанографічні дослідження дають підставу припустити, що Серединно-Атлантичний хребет колись виступав над поверхнею океану. Можливо, існували й інші хребти, і, перш ніж вони опинилися під водою, тварини могли по них пересуватися. Інші дослідження показують, що колись у південній частині Тихого океану існував величезний континент, який включав Австралію і багато островів Океанії. Якщо так і було, то тварини могли безперешкодно мігрувати по тих землях.

Чисті і нечисті тварини. Про поділ тварин на чистих і нечистих дізнаємо́ся з вказівок, які Бог дав Ною: він наказав йому взяти в ковчег по семеро з кожного роду чистих тварин і по двоє з кожного роду нечистих (Бт 7:2, 3, 8, 9). Оскільки тоді людям ще не дозволялося їсти м’ясо, поділ тварин на чистих і нечистих, імовірно, ґрунтувався на тому, чи вони були прийнятні як жертвоприношення для Єгови. Коли Ной вийшов з ковчега, він знав, які тварини були чистими, а отже, придатними для принесення в жертву на жертовнику (Бт 8:20). Після Потопу Бог дозволив Ною і його домашнім їсти м’ясо будь-якої тварини, сказавши: «Я даю вам на їжу всіх живих тварин, так само як дав колись зелені рослини» (Бт 9:3).

Однак у Законі, який Єгова дав ізраїльтянам, було введено новий поділ тварин — на чистих, придатних для їжі, і нечистих, яких їсти заборонялося. Закон дозволяв їсти тих тварин, «які мають роздвоєні копита, а на копитах щілину і які жують жуйку» (Лв 11:3). У ньому говорилося: «Не їжте жодної гидоти. З усіх тварин ви можете їсти таких: бика, вівцю, козла, оленя, газель, козулю, дикого козла, антилопу, дику вівцю і гірську вівцю. Усіх тварин, які мають роздвоєні копита і жують жуйку, ви можете їсти» (Пв 14:3—6).

За умовами Закон-угоди було заборонено їсти тварин, які не відповідали одному чи обом вищезгаданим критеріям. До таких тварин належали, зокрема, даман, заєць, свиня і верблюд. Також заборонялося їсти тварин, «що ходять на лапах», серед яких, безперечно, були лев, ведмідь і вовк (Лв 11:4—8, 26; Пв 14:7, 8).

Це обмеження стосувалось тільки тих, хто був під Мойсеєвим законом, адже в Левіт 11:8 читаємо: «Вони для вас [тобто для ізраїльтян] нечисті». На підставі жертви, яку приніс Ісус Христос, Закон і разом з ним вищезгадані заборони були скасовані. Відтоді всі люди знову можуть керуватися більш загальними вказівками, які Ной отримав після Потопу (Кл 2:13—17; Бт 9:3, 4).

Але може виникнути питання: якщо заборона їсти нечистих тварин і решта Закону були скасовані, то чому ж Петро приблизно через три з половиною роки після цього все ще не їв «нічого... нечистого»? (Дії 10:10—15). Варто пам’ятати, що скасування Закону принесло великі зміни у життя Христових послідовників, тому їм потрібен був час, аби все переосмислити.

Переносне значення. Біблійні згадки про тварин і їхні характерні риси часто мають переносне значення. Іноді тварини символізують позитивні риси, властиві як Богові, так і людям (Єз 1:10, 11; Об 4:6, 7). В інших випадках вони представляють люті, звіроподібні панівні держави, що гноблять і винищують народи (Дн 7:2—7; 8:5—8, 20, 21; Об 13:1—17; див. ЗВІРІ СИМВОЛІЧНІ).

Належне ставлення до тварин. У Мойсеєвому законі зазначалося, які тварини придатні для жертвоприношень. Серед них були бики, вівці та козли, причому ці тварини мали бути безвадними і некастрованими (Лв 22:23—25). Споживати кров тварин чи використовувати її в інших цілях, окрім жертвоприношення, не дозволялося (Лв 17:13, 14). Також суворо заборонялось поклонятися зображенням тварин чи будь-яких інших створінь (Вх 20:4, 5).

Біблія вчить належно ставитися до тварин і засуджує жорстокість. Сам Єгова з любов’ю дбає про їхні потреби (Пр 12:10; Пс 145:15, 16). Мойсеїв закон наказував піклуватися про худобу. Якщо хтось знаходив заблукану домашню тварину, то мав повернути її власнику; тварину, яка падала під ношею, слід було розв’ючити (Вх 23:4, 5). Під час роботи до тварин потрібно було ставитись гуманно (Пв 22:10; 25:4). Для тварин, як і для людей, субота була днем відпочинку (Вх 20:10; 23:12; Пв 5:14). Небезпечних тварин тримали під наглядом або вбивали (Бт 9:5; Вх 21:28, 29). Заборонялося схрещувати тварин різних порід (Лв 19:19).

Богобоязливі люди вважають тварин щедрим даром, який Бог дав на благо людства. Тварини переносять вантажі, служать «санітарами», допомагають у сільськогосподарських роботах і є джерелом їжі та сировини для виготовлення одягу. Різноманітність їхніх форм і кольорів тішить людське око; вивчаючи їхні повадки та інстинкти, люди постійно відкривають для себе нові грані Божого творива. Тварини помирають так само, як і люди, проте не мають надії на воскресіння (2Пт 2:12; див. також статті про конкретних тварин, птахів, комах і рептилій та статті КОМАХИ; ПТАХИ; РИБА).