Здатність стійко зносити кривду, не піддаватись на провокації і при цьому не втрачати надії на поліпшення напружених стосунків. Терпеливість виявляється з конкретною метою — передусім заради самого кривдника. Однак бути терпеливим не означає закривати очі на зло. Коли мета досягнута або коли вже немає підстав зносити неприємну ситуацію, терпеливість перестає бути потрібною. Як наслідок, кривдник або змінюється на краще, або отримує покарання. У будь-якому випадку терпеливість приносить користь тому, хто її виявляє.

Єврейське слово, яке перекладається як «негнівливий», у декотрих перекладах «довготерпеливий», буквально означає «довгота ніздрів [в яких спалахує гнів]» (Вх 34:6; Чс 14:18; див. ГНІВ). Грецьке слово макротімı́а (терпеливість) буквально означає «довгість духу» (Рм 2:4, Int). І єврейське, і грецьке слова передають думку про стриманість та негнівливість. Терпеливість визначається як «здатність стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання, життєві злигодні тощо». Слово «довготерпіння», яке трапляється в деяких українських перекладах, означає «тривале, велике терпіння». Виявляти довготерпіння — це більше, ніж миритися з болем чи зносити труднощі, це не просто «довго терпіти», а свідомо стримуватись від дій.

Біблія показує, наскільки цінною є терпеливість у Божих очах, і підкреслює, що брак «довгості духу» свідчить про безглуздя і призводить до згубних наслідків. Терпелива людина може здаватись слабкою, але насправді вона виявляє розважливість. «Негнівлива людина поводиться з великою розважливістю, а нетерпляча виставляє напоказ своє безглуздя» (Пр 14:29). Терпеливість краща за фізичну силу, вона допомагає досягнути більшого. «Негнівлива людина могутніша від силача, і той, хто панує над собою, сильніший від завойовника міста» (Пр 16:32).

Той, хто не виявляє «довгості духу», тобто без стриму вибухає гнівом, не захищений від неправильних думок і вчинків, адже «людина, яка не панує над собою [або «не має стриму для свого духу»],— наче зруйноване місто без муру» (Пр 25:28, див. прим.). «Безглуздий усі свої почуття [букв. «дух»] виливає, а мудрий панує над ними, зберігаючи спокій» (Пр 29:11, див. прим.). Тому мудрець радить: «Не поспішай ображатись [букв. «не поспішай у своєму дусі»], бо образа живе в серці безглуздих» (Ек 7:9, див. прим.).

Терпеливість Єгови. Коли Єгова звелів Мойсею піднятися на гору Хорив, він показав свою славу і проголосив: «Єгова, Єгова, Бог милосердний і співчутливий, негнівливий, сповнений відданої любові та у всьому правдивий; він виявляє віддану любов тисячам і прощає провини, переступи та гріхи, але ніколи не залишає винних без кари» (Вх 34:5—7). Істину про те, що Єгова негнівливий і не поспішає виявляти свій гнів, згадували Мойсей, Давид, Наум та інші (Чс 14:18; Не 9:17; Пс 86:15; 103:8; Йл 2:13; Йн 4:2; На 1:3).

Терпеливість є характерною рисою Єгови, він завжди виявляє її у згоді зі своїми головними рисами — любов’ю, справедливістю, мудрістю та силою (1Ів 4:8; Пв 32:4; Пр 2:6; Пс 62:11; Іс 40:26, 29). Єгова виявляє справедливість перш за все заради свого імені. Воно має звеличуватись понад усі інші імена, адже це необхідно для благополуччя всіх створінь. Прославлення імені Єгови — це найголовніше питання, і саме тому Бог виявляє терпеливість. Апостол Павло пояснив це так: «Бог, бажаючи показати свій гнів і силу, з великою терпеливістю зносив приготовані для знищення посудини гніву, щоб виявити свою безмежну славу на посудинах милосердя, які заздалегідь приготовані для слави, тобто на нас, людях, яких він покликав не лише з-посеред юдеїв, але й з-посеред інших народів» (Рм 9:22—24). Виявляючи терпеливість, Бог вибрав народ для свого імені, через який прославляє себе на землі (Дії 15:14; 1Кр 3:9, 16, 17; 2Кр 6:16).

Бог виявив терпеливість ще на зорі людської історії. Повставши проти нього, Адам з Євою порушили Божий закон. Бог не знищив їх відразу, що міг би зробити по праву, а, спонуканий любов’ю, виявив терпеливість. Він зробив це заради ще ненароджених нащадків першої пари, саме існування яких залежало від його терпеливості (його терпеливість означає спасіння для багатьох, пор. 2Пт 3:15). А найважливіше, Бог мав на меті прославити себе через обіцяне Потомство (Бт 3:15; Ів 3:16; Гл 3:16). Бог виявив терпеливість не тільки в Едемі, він знав, що йому доведеться терпіти недосконалість людей упродовж кількох тисяч років, перш ніж він покарає ворожий світ (Як 4:4). Декотрі люди неправильно розуміють, чому Бог виявляє терпеливість, і зловживають нею, не беручи до уваги її мети. Вони не бачать у ній вияву любові і помилково вважають, що Бог зволікає з виконанням своєї обіцянки (Рм 2:4; 2Пт 3:9).

Терпеливість Бога найбільш очевидна у його стосунках з давнім Ізраїлем (Рм 10:21). Ізраїльтяни знову і знову відвертались від Бога, але кожного разу після того, як вони отримували покарання і розкаювалися, він приймав їх. Вони вбивали Божих пророків і навіть стратили Божого Сина. Вони перешкоджали Ісусу та його апостолам проповідувати добру новину. І все ж, Божа терпеливість не була марною. В його народі були ті, хто залишався йому вірним — «останок» (Іс 6:8—13; Рм 9:27—29; 11:5). Дехто з цих вірних служителів під натхненням записував його Слово (Рм 3:1, 2). Закон, який Бог дав, показував, що всі люди грішні, потребують викупника, а також вказував на того, хто віддасть своє життя як викуп і буде звеличений, ставши Царем (Гл 3:19, 24). Крім того, Бог дав прообрази Царства і священицького служіння Христа (Кл 2:16, 17; Єв 10:1) та приклади для нас — як варто і як не варто поводитись (1Кр 10:11; Єв 6:12; Як 5:10). Усе це є необхідною підставою для того, щоб люди отримали вічне життя (Рм 15:4; 2Тм 3:16, 17).

Терпеливість Єгови не триває вічно. Однак Бог терпить лише доти, доки його терпеливість не суперечить справедливості, праведності й мудрості. Терпеливість потрібна у складній і напруженій ситуації, щоб дати тому, хто спричиняє проблему, можливість змінитися, виправитись. Коли ж сподівань на таку зміну немає, то виявляти терпеливість за таких обставин означало б порушувати принципи справедливості і праведності. Тоді Бог, керуючись мудрістю, усуває проблему. Його терпеливість закінчується.

І справді, Бог виявляє стриманість тільки до певної межі, це видно з того, як він повівся з людьми перед Потопом. Оскільки люди погрузли у злі, Бог сказав: «Мій дух не терпітиме людині повіки, бо вона тільки плоть. Тому їй залишилось 120 років» (Бт 6:3). Пізніше Ісая сказав про ізраїльтян, які зловживали Божим терпінням: «Вони збунтувались і засмутили його святий дух. Тому він став їхнім ворогом і воював проти них» (Іс 63:10; пор. Дії 7:51).

Тому Павло звернувся до християн: «Ми також заохочуємо вас, щоб ви не випустили з уваги мети, з якою Бог виявив до вас незаслужену доброту» (2Кр 6:1). Крім того, Павло застерігав: «Не засмучуйте Божого святого духу» (Еф 4:30) і «Полум’я духу не гасіть» (1Фс 5:19). Якщо християни не послухаються Павлових порад, то можуть скоїти гріх і зневажити Божий дух. А тоді неможливе ані розкаяння, ані прощення, винних чекає лише знищення (Мт 12:31, 32; Єв 6:4—6; 10:26—31).

Ісус Христос. Живучи на землі, Ісус Христос подав найвидатніший приклад терпеливості. Про нього пророк Ісая написав: «Він був гноблений і віддав себе на муки, але уста свої не відкривав. Його вели, наче вівцю на заріз. І як ягня мовчить перед стрижіями, так він не відкривав своїх уст» (Іс 53:7). Він терпів недоліки апостолів та зневагу і знущання своїх злобних ворогів. Однак він не відповідав їм тим самим — ні словом, ні вчинком (Рм 15:3). Коли апостол Петро вчинив нерозумно і відсік вухо Малху, Ісус дорікнув йому такими словами: «Вклади меча назад у його місце... Невже ти думаєш, що я не міг би попросити свого Батька дати мені в цю ж мить більше ніж 12 легіонів ангелів? Тільки як тоді виконалися б слова з Писання про те, що саме так має статися?» (Мт 26:51—54; Ів 18:10, 11).

Чому християнам потрібно розвивати терпеливість?

З вищесказаного стає зрозуміло, що терпеливість походить від Бога Єгови. Це частина плоду духу (Гл 5:22). Оскільки людина створена на Божий образ і подобу, терпеливість у певній мірі властива їй, і кожен, дотримуючись Божого Слова та керівництва святого духу, може розвинути цю рису (Бт 1:26, 27). Тому до християн звернений заклик розвивати і виявляти терпеливість (Кл 3:12). Вона є розпізнавальним знаком Божого служителя (2Кр 6:4—6). Апостол Павло радив «бути терпеливими до всіх» (1Фс 5:14). Це означає, що без терпеливості неможливо догоджати Богу. Але якщо терпеливість супроводжується скаргами і наріканнями, то вона несправжня. Павло наголосив, що варто зносити все «з радістю і терпеливістю» (Кл 1:9—12).

Крім того, що терпеливість приносить радість, вона приносить багато доброго. Наприклад, славу імені Єгови. Вона зводить нанівець спроби піддати сумніву правомірність і справедливість Божої влади, і очищає його ім’я від звинувачень (Бт 3:1—5; Йв 1:7—11; 2:3—5). А що, якби Бог позбавив життя Адама, Єву і Сатану відразу після бунту? Тоді хтось міг би подумати, що звинувачення, висунуті Сатаною, мали підстави. Завдяки терпеливості Єгови у людей є можливість довести під час випробувань, що вони віддають перевагу його владі і що хочуть служити йому, оскільки дорожать його чудовими рисами; в людей є можливість довести, що панування Єгови для них набагато ліпше, ніж цілковита незалежність від нього (Пс 84:10).

Завдяки своїй терпеливості і слухняності Ісус Христос отримав чудову винагороду — Батько підніс його на вище становище, зробивши Царем, і дав йому «ім’я, вище від будь-якого іншого імені» (Флп 2:5—11). Крім того, Ісус отримує «наречену», тобто духовних братів — Новий Єрусалим, символічне місто, на каменях фундаменту якого написані імена 12 апостолів Ягняти (2Кр 11:2; Об 21:2, 9, 10, 14).

Щедра винагорода чекає і на всіх, хто розвиває терпеливість та виявляє її у згоді з Божим наміром (Єв 6:11—15). Такі люди відчувають радість від того, що наслідують Божі риси, виконують Божу волю і мають Боже схвалення. До того ж їхньою нагородою за терпеливість стане те, що вони допоможуть іншим пізнати Бога й отримати вічне життя (1Тм 4:16).