У єврейській мові існує кілька слів, які передають думку про тривогу і хвилювання. Одне з них (цара́р) означає «бути обмеженим у просторі» і тому перекладається як «загорнути», «прив’язати» і «буде затісно» (Вх 12:34; Пр 26:8; Іс 49:19). У переносному значенні це слово можна передати як «стривожитися», «бути у великій біді» (Бт 32:7; 1См 28:15). Інше слово даа́ґ перекладається як «хвилюватися», «боятися», воно споріднене зі словом деаґа́, що означає «тривога» (1См 9:5; Іс 57:11; Пр 12:25). Грецький іменник ме́рімна перекладається як «тривога», а споріднене з ним дієслово мерімна́о — «тривожитись» (Мт 13:22; Лк 12:22).

Тривога може бути дуже шкідливою. Вона призводить до пригнічення, позбавляє сили і бажання щось робити. Натхнене прислів’я говорить: «Тривога обтяжує серце людини» (Пр 12:25). Тривале хвилювання позначається на фізичному стані. В одній книжці сказано: «Лікарі знають, наскільки тривога може шкодити функціям організму. Через неї підвищується (або знижується) кров’яний тиск, збільшується рівень лейкоцитів і в результаті впливу адреналіну на печінку різко змінюється рівень цукру в крові. Тривога може навіть вплинути на електрокардіограму. Д-р Чарлз Мейо зазначав: “Хвилювання позначається на кровообігу, роботі серця, залоз і всієї нервової системи”» (Steincrohn P., LaFia D. How to Master Your Nerves. 1970. P. 14).

Набагато серйознішою є шкода, якої тривога завдає духовному здоров’ю. Ісус Христос показав, що дуже часто тривоги через проблеми, які є частиною життя в теперішньому світі, можуть заглушити вдячність за «Боже слово». Так само як терни не дають паросткам рости і плодоносити, тривоги заважають духовно рости і приносити плід на славу Богові (Мт 13:22; Мр 4:18, 19; Лк 8:7, 11, 14). Багато людей дозволяють, щоб тривоги заполонили їхнє життя і витіснили духовні справи, тому вони не отримають схвалення Божого Сина, коли він повернеться у славі, і будуть знищені назавжди (Лк 21:34—36).

Про що варто тривожитись і турбуватись. Якщо ми турбуємось про те, щоб догоджати Богові Єгові і не втрачати благословень, якими він обдаровує своїх вірних служителів, то це правильно. Той, хто вчинив серйозний гріх, має відчувати те саме, що і псалмоспівець: «Через свій гріх [я] сильно стривожився» (Пс 38:18). Така тривога спонукує людину зізнатись у своєму гріху, покаятись і навернутися з неправильного шляху, відновивши добрі стосунки з Всевишнім.

Усіх християн має турбувати духовне, фізичне і матеріальне благополуччя одновірців (1Кр 12:25—27). Саме таку турботу ми бачимо в листі апостола Івана до Гая: «Любий брате, молюся, щоб ти був здоровий і щоб тобі в усьому добре велось, як тобі ведеться і тепер» (3Ів 2). Апостолу Павлу не давала спокою «тривога про всі збори» (2Кр 11:28). Він дуже переживав про те, щоб усі учні залишились вірними Божому Сину до кінця.

Біблія говорить, що варто тривожитися «про Господнє», тобто турбуватись про все, що сприятиме виконанню волі Божого Сина. Неодружені християни не мають обов’язку дбати про подружжя і дітей, тому можуть менше, ніж одружені, тривожитись «про світське» і завдяки цьому приділяти більше уваги «Господньому» (1Кр 7:32—35).

Апостол Павло писав, що одружені християни і християнки тривожаться «про світське», адже у них є турботи, яких не мають неодружені християни. Якщо говорити про життєві потреби — їжу, одяг, дах над головою, то для сім’ї потрібно набагато більше, ніж для неодруженої людини. Оскільки між чоловіком і дружиною дуже близькі стосунки, природно, що вони турбуються про те, як догодити одне одному, і дбають про фізичне, розумове, емоційне і духовне благополуччя сім’ї. Навіть якщо одружені християни, які мають дітей, не борються з хворобами чи наслідками нещасних випадків і якщо в сім’ї немає когось немічного або з фізичними вадами, вони все одно змушені присвячувати «світському», тобто недуховним заняттям, пов’язаним зі звичайним життям, набагато більше часу, ніж неодружені християни.

Проте не можна дозволяти, щоб буденні турботи займали надто важливе місце в нашому житті. Ісус Христос звернув на це увагу Марті, сестрі Лазаря. Вона так переживала про те, щоб добре прийняти Ісуса, що не знаходила часу його послухати. А Марія «вибрала ліпшу частку» — духовні настанови від Божого Сина (Лк 10:38—42).

Треба уникати непотрібних тривог. Якщо ми цілковито покладаємось на те, що Єгова з любов’ю дбає про благополуччя своїх служителів, то нас не охоплять безпідставні тривоги (Єр 17:7, 8). Саме про це Ісус Христос говорив у Нагірній проповіді. Він закінчив своє повчання такими словами: «Ніколи не тривожтесь про завтра, бо завтрашній день принесе свої тривоги. Кожен день має досить своїх клопотів» (Мт 6:25—34). У християн щодня багато тривог, тому не варто додавати переживань, тривожачись про те, що може статись наступного дня, адже насправді нічого з надуманого може і не статись.

Тверда віра в Божу допомогу звільнить християнина від тривог, навіть якщо його будуть допитувати представники влади під час переслідувань. Послуговуючись своїм святим духом, Єгова підтримає християнина у такій важкій ситуації і допоможе дати хороше свідчення (Мт 10:18—20; Лк 12:11, 12).

Кожного разу, коли в християнина стається щось, через що його може охопити тривога і з’явитись почуття неспокою та страху, йому варто звернутися до свого небесного Батька в молитві. Так він покладе свої тривоги на Єгову, не сумніваючись, що його вислухає той, хто дбає про нього (1Пт 5:7). Завдяки цьому християнин відчує внутрішній спокій і Божий мир, який берегтиме його серце і здатність мислити. Його серце звільниться від неспокою, поганих передчуттів і сум’яття, а розум не будуть бентежити непотрібні тяжкі думки, викликані тривогою (Флп 4:6, 7).