Якого роду шкіра малась на увазі під єврейським словом та́хаш, точно не відомо. Це слово використовується в описі зовнішнього накриття святого намету і покривала, яким накривали речі зі святині перед тим, як їх переносити. Та́хаш і техашı́м (мн.) зазвичай вживаються разом зі словами ор («шкіра; шкура») і оро́т («шкури») (Вх 25:5; 26:14; 35:7, 23; 36:19; 39:34; Чс 4:6—14, 25; Єз 16:10, прим.). Перекладачі Септуагінти, очевидно, вважали, що єврейське слово та́хаш стосується не якоїсь тварини, а блакитного кольору. (Пор. Чс 4:14, NW, прим.) Однак юдейські коментатори майже одноголосно стверджують, що та́хаш стосується тварини. Такої ж думки тримався і гебраїст Гезеніус. Він вважав, що варіант перекладу в Септуагінті ґрунтувався на припущенні, яке не знаходить підтвердження ані в етимології слова, ані в споріднених мовах. Взявши до уваги етимологію цього слова, контекст, думку авторитетних талмудистів, а також порівнявши єврейське та́хаш з подібними словами в інших мовах, Гезеніус дійшов висновку, що воно позначає або тюленя, або борсука.

У різних перекладах Біблії сполучення слів ор (оро́т) і та́хаш (техашı́м) передається як «шкурки тахашеві» (Ог.), «шкури борсучі» (Хом.), «шкура морської свині» (AT); «шкіра тонкої вичинки» (СРП); «сині шкури» (Турк.), «голубі шкіри морського звіра» (БК); «сині кожі» (Лев., Вх 25:5, «або борсучі, або з кун, або з морських телят» у прим.). Загалом вчені не підтримують варіанту «борсучі шкури», бо малоймовірно, що ізраїльтяни могли знайти в Єгипті або в пустелі достатньо борсучих шкур для виготовлення накриття святого намету. А деякі вчені вважають, що мова не може йти про борсучі, тюленячі шкури або шкури таких морських тварин, як дельфін, дюгонь чи морська свиня, адже ці тварини, очевидно, були нечистими і не вживалися в їжу (Лв 11:12, 27). На їхню думку, шкіра нечистих тварин не могла використовуватись для такої священної мети, як спорудження святого намету і виготовлення накриття для його приладдя. Прихильники цього погляду стверджують, що та́хаш стосується шкури чистої тварини, як-от якогось виду антилоп, овець або кіз.

Шкіра придатна, хоча тварини нечисті. Те, що тюлені, очевидно, вважалися нечистими і не вживалися в їжу, не означає, що їхню шкіру не можна було використовувати для виготовлення накриття святого намету. Лев і орел, наприклад, теж були «нечистими» (Лв 11:13, 27), однак херувими з чотирма обличчями, яких Єзекіїль побачив у видінні, мали обличчя лева і орла (Єз 1:5, 10; 10:14). Крім того, на мідних візках, які стояли в храмі Соломона, були зображення левів, і, скоріш за все, їх зробили відповідно до вказівок, які Давид отримав під натхненням від Бога (1Цр 7:27—29; 1Хр 28:11—19). Ізраїльтяни їздили на «нечистих» тваринах, як-от на ослах, і в одному з пророцтв про Месію передрікалося, що він в’їде в Єрусалим на ослі (Зх 9:9; Мт 21:4, 5). Івану Хрестителю було доручено дуже важливе священне завдання: «Ти підеш перед Єговою, щоб приготувати для нього шляхи», але при цьому він носив одяг з шерсті «нечистої» тварини (Лк 1:76; Мт 3:4; Лв 11:4). Усе це вказує на те, що поділ на чистих і нечистих тварин стосувався передусім вживання м’яса цих тварин у їжу і деколи також був пов’язаний із принесенням жертв. Однак цей принцип не вимагав, щоб ізраїльтяни ставилися до «нечистих» тварин з відразою (Лв 11:46, 47). Так само як «чистих» тварин, «нечистих» теж створив Бог, і самі по собі вони були чимось добрим, а не огидним (Бт 1:21, 25).

Звідки в ізраїльтян була тюленяча шкура? Якщо слово та́хаш у Біблії вказує на якийсь вид тюленя, то може виникати запитання: звідки ізраїльтяни взяли тюленячу шкуру? Хоча в цілому тюлені асоціюються з Арктикою та Антарктикою, деякі види тюленів водяться у регіонах з теплішим кліматом. Сьогодні у водах Середземного моря, а також в інших теплих водах усе ще водяться тюлені-монахи. Внаслідок людської діяльності упродовж віків популяція тюленів значно зменшилася. Однак у біблійні часи, очевидно, цих тварин у Середземному та Червоному морях було дуже багато. У 1832 році в одній праці зазначалося: «На багатьох маленьких островах Червоного моря довкола Сінайського півострова можна побачити тюленів» (Calmet’s Dictionary of the Holy Bible. 1832. P. 139; див. також Pollock A. J. The Tabernacle’s Typical Teaching. London. P. 47).

Стародавні єгиптяни займалися торгівлею на Червоному морі і, безперечно, отримували товари з різних регіонів Середземномор’я. Тому цілком можливо, що в Єгипті були тюленячі шкури. Отже, коли ізраїльтяни виходили з Єгипту, вони, ймовірно, взяли з собою тюленячі шкури — ті, які в них були, або ті, які єгиптяни дали їм разом з іншими цінними речами (Вх 12:35, 36).