Письмовий договір, який підписували і деколи запечатували, з описаними в ньому умовами домовленості; документ про передачу нерухомого майна. В Біблії єврейське слово се́фер вживається в цьому значенні лише один раз — у розповіді про те, як Єремія купив поле у свого двоюрідного брата Ханамеля (Єр 32:6—15).

Подробиці щодо укладення цієї угоди варті уваги. Плата за поле — «7 шекелів і 10 срібних шекелів» — була відважена в присутності свідків (Єр 32:9). Якщо «7... і 10» — це юридичне формулювання, яке означає 17 срібних шекелів (бл. 37 дол.), то ціна видається цілком розумною, зважаючи на час і обставини купівлі. Поле було придбано в період війни та голоду (за кілька місяців до того, як Навуходоносор завоював Єрусалим).

Після оплати сторони оформили дві, мабуть ідентичні, угоди «згідно з постановами та вимогами закону». Одна угода була скріплена печаткою, а інша ні (Єр 32:11). Тільки про першу угоду говориться, що її підписали свідки, однак ціла процедура відбувалася «на очах... всіх юдеїв, які сиділи на Подвір’ї вартових» (Єр 32:12). Зрештою обидві угоди поклали в глиняну посудину для зберігання (Єр 32:14).

Звичай оформляти два ідентичні документи, але запечатувати лише один був дуже практичним. Незапечатаною копією могли користуватися зацікавлені сторони. Якщо вона псувалася або хтось ставив під сумнів її достовірність чи заявляв, що в неї було внесено зміни, то запечатану копію давали міським суддям, які перевіряли печатку, знімали її і порівнювали два документи.