Встановлений порядок ведення справ, нагляд за виконанням певних завдань чи керівництво, необхідне для досягнення цілей.

Єврейське слово пака́д, перекладене словом «управляти» в Буття 39:5, може також означати «провідувати», «звертати увагу», «дбати» (Сд 15:1; Іс 23:17; Сф 2:7, прим.). Від цього слова походить слово пекудда́, яке теж передає думку про управління і нагляд (1Хр 26:30; Чс 3:32; пор. 2Цр 11:18; див. НАГЛЯДАЧ).

На початку людської історії Бог доручив досконалому чоловікові дбати про землю і панувати над усіма живими створіннями (Бт 1:26—28). Після того як люди збунтувалися проти Бога, зокрема після Потопу, поширилась патріархальна система управління. Голови родин — патріархи — керували сімейними справами, вирішували питання, пов’язані з майном, і встановлювали правила поведінки.

Чудовим прикладом управління є те, як Бог керував ізраїльтянами під час їхнього 40-річного блукання пустелею. Він робив це через Мойсея та надійних чоловіків серед народу, які були наділені певними повноваженнями (Вх 18:19—26). Серед священства керівництво здійснював первосвященик (Чс 3:5—10), але й інші брали участь в управлінні; їм було доручено наглядати за виконанням певних видів служіння (Чс 3:25, 26, 30—32, 36, 37; 4:16). Після входу ізраїльтян в Обіцяний край народом управляли судді, яких призначав Бог (Сд 2:16, 18; Рт 1:1).

Коли Ізраїлем почали правити царі, система управління стала складнішою. За часу царя Давида вона була досить розгалужена: одні чиновники служили безпосередньо при царі, а інші — на своїх місцях по цілому краю (1Хр 26:29—32; 27:1, 16—22, 25—34). В той самий період було добре організовано священство. Були призначені ті, хто мав наглядати за служінням у святому наметі, начальники, судді, вартові при брамах, співаки і музиканти. Священиків поділили на 24 групи, які мали по черзі виконувати служіння у святому наметі (1Хр 23:1—5; 24:1—19). Система управління царя Соломона була ще розгалуженішою; її ефективність стала особливо очевидною під час будівництва храму (1Цр 4:1—7, 26, 27; 5:13—18).

В інших народів також розвинулися складні системи управління. Наприклад, на урочистому відкритті статуї, яке влаштував цар Навуходоносор, були присутні урядовці різних рангів (Дн 3:2, 3). Даниїла цар «зробив... правителем» (від арам. шеле́т) провінції Вавилон, а Шадраха, Мешаха та Авед-Него призначив «управляти справами» (арам. авіда́) провінції (Дн 2:48, 49).

В Грецьких Писаннях часто говориться про управління і нагляд, зокрема про те, як чоловіки, які наглядають за виконанням волі Єгови серед його народу, мають використовувати дану їм владу (Лк 16:2—4; 1Кр 9:17; Еф 3:2; Кл 1:25; Тит 1:7). Хоча вони повинні передусім виконувати свої обов’язки перед Богом (Пс 109:8; Дії 1:20), їм також слід зважати на потреби тих, хто служить під їхнім наглядом (1Пт 4:10). (Див. УПРАВИТЕЛЬ.)

Яку «систему управління» запровадив Бог у 33 р. н. е.?

Виявивши незаслужену доброту, Бог постановив «у кінці визначених часів запровадити систему управління [грец. ойкономı́ан, букв. «управління домом»], завдяки якій буде зібране в Христі все, що на небі і що на землі» (Еф 1:10; пор. Лк 12:42, прим.). Бог запровадив цю «систему управління», або порядок ведення справ, у день П’ятидесятниці 33 р. н. е., для того щоб об’єднати всі свої розумні створіння. Цю мету буде досягнено в два етапи. На першому етапі Бог збирає те, «що на небі», тобто готує збір помазаних християн, спадкоємців Царства, до життя на небі під керівництвом свого Голови, Ісуса Христа (Рм 8:16, 17; Еф 1:11; 1Пт 1:4), а на другому етапі — збирає тих, «що на землі», тобто готує людей до життя в земному раю (Ів 10:16; Об 7:9, 10; 21:3, 4).