Одна з книг Грецьких Писань, яку апостол Павло написав збору в місті Філіппи, що у провінції Македонія. Павло заснував цей збір близько 50 р. н. е. під час своєї другої місіонерської подорожі.

Час і місце написання. Як видно з самого листа, Павло написав його під час свого першого ув’язнення в Римі. У ньому він розповідає, що «ціла преторіанська гвардія» дізналась, чому його закували у в’язничні кайдани, а також передає вітання від усіх, «що з дому цезаря» (Флп 1:13; 4:22). Прийнято вважати, що перше ув’язнення Павла у Римі тривало з 59 по 61 р. н. е. Після того як Павло прибув у Рим і перш ніж вирішив написати листа до філіппійців, відбулося кілька подій. З міста Філіппи прибув Епафродит і певний час допомагав Павлу, а згодом сильно захворів. Про це дізналися філіппійці, які жили за 1000 км. Коли Епафродит одужав, Павло відіслав його назад з цим листом. Отже, лист був написаний приблизно в 60 або 61 р. н. е.

Передісторія і причини написання. Збір у Філіппах виявив до Павла велику любов і турботу. Невдовзі після його візиту в цей збір, коли Павло кілька тижнів перебував у сусідніх Фессалоніках, філіппійці послали йому щедру допомогу (Флп 4:15, 16). Згодом, коли брати в Єрусалимі зіткнулися із сильними переслідуваннями і потребували матеріальної допомоги, християни з міста Філіппи, незважаючи на своє крайнє убозтво і сильні утиски, виявили готовність жертвувати навіть більше, ніж дозволяли їхні обставини. Павло настільки цінував дух, який вони виявляли, що поставив їх у приклад іншим зборам (2Кр 8:1—6). Крім того, вони брали активну участь у проповідуванні доброї новини і, мабуть, деякий час не мали тісного зв’язку з Павлом. Коли ж він потрапив до в’язниці, філіппійці вислали йому не лише матеріальні дари, щоб він мав усього вдосталь, але й свого посланця — Епафродита, чоловіка, яким вони дорожили. Цей ревний брат відважно допомагав Павлу, навіть ризикуючи своїм життям. Тому Павло дуже хвалить його у листі до збору (Флп 2:25—30; 4:18).

Павло виражає впевненість у тому, що згідно з молитвами філіппійців його звільнять і він прийде до них знову (Флп 1:19; 2:24). Він знає, що, живучи далі, буде їм корисним, хоча й з нетерпінням чекає, коли Христос прийме його до себе (Флп 1:21—25; пор. Ів 14:3). Тим часом він сподівається послати до них Тимофія, який подбає про їхні інтереси, як ніхто інший (Флп 2:19—23).

Цей лист сповнений любові. Павло ніколи не скупився на заслужену похвалу і не боявся докоряти у разі необхідності, але філіппійців, як він бачив, треба було підбадьорити. Збір мав противників, що «заподіювали шкоду»,— вони покладалися на тіло і хвалилися обрізанням, але брати, мабуть, не засмучувалися з цього приводу і не піддавалися їхньому впливу (Флп 3:2). Отже, Павлові не було потреби наводити філіппійцям переконливі доводи чи докоряти їм, як йому довелося робити в листах до галатів та коринфян. Як докір звучить лише заклик зберігати єдність, звернений до Еводії та Синтихії. У листі він не раз заохочує збір у Філіппах продовжувати йти обраним шляхом — і далі набувати розважливості та міцно триматися Слова життя, зміцнювати свою віру та надію на майбутню нагороду.

Цей лист містить багато корисних принципів, які служать настановами та підбадьоренням для усіх християн. Ось деякі з них:

Розділ та вірш

Принцип

1:9, 10

Визначайте, що є важливішим, аби ні в чому не давати іншим підстав для спотикання

1:15—18

Ми радіємо навіть тоді, коли вороги правди говорять про неї через бажання посперечатися, адже навіть так вони сприяють поширенню правди

1:19

Молитви Божих служителів мають силу

1:27, 28

Єдність і сміливість християн перед лицем противників є доказом того, що Бог дасть спасіння своїм служителям, а ворогів знищить

2:5—11

Смиренні будуть звеличені Богом

2:27

Ми можемо дякувати Богу за милосердя, коли хтось із його вірних слуг одужує після хвороби

3:16

Залежно від поступу, який зробив християнин, йому слід і далі йти тим самим шляхом, і тоді він отримає нагороду

3:20

Помазаним християнам слід бути зосередженими не на земному, а на небесах — місці свого громадянства

4:6, 7

Не тривожтесь; завжди звертайтесь до Бога з проханнями, і він дасть мир, який берегтиме ваші серця і здатність мислити

4:8

Не переставайте роздумувати про праведне і гідне хвали

[Рамка]

ОГЛЯД ЛИСТА ДО ФІЛІППІЙЦІВ

Цей лист свідчить про особливі узи любові, які існували між Павлом та збором у Філіппах

Написаний Павлом у 60—61 р. н. е. під час його ув’язнення в Римі

Любов Павла до братів та вдячність за їхню щедрість

Павло дякує Богу за внесок філіппійців у поширення доброї новини. Відчуваючи до них глибоку прихильність, він молиться, щоб їхня любов зростала і вони могли визначати, що є важливішим (1:3—11)

Павло турбується про філіппійців; він сподівається послати до них Тимофія, про якого дуже позитивно відгукується; також він впевнений в тому, що і сам невдовзі прийде до них (2:19—24)

Аби заспокоїти філіппійців, які чули про те, що Епафродит сильно захворів, Павло посилає до них цього відданого служителя, якого вони раніше відправили допомагати Павлу (2:25—30)

Хоча завдяки силі згори Павло навчився задовольнятися тим, що має, незалежно від обставин, він дуже хвалить філіппійців за їхню щедрість (4:10—19)

Як Павлове ув’язнення принесло користь?

Павлове ув’язнення посприяло поширенню доброї новини; про його обставини стало добре відомо преторіанській гвардії; більшість братів ще відважніше розповідають про Боже слово і не мають страху (1:12—14)

Одні проповідують з добрих спонук, а інші з поганих — у будь-якому випадку про Христа звіщають; житиме Павло чи помре, він звеличуватиме Христа; але він розуміє, що буде жити, щоб служити філіппійцям (1:15—26)

Корисні настанови щодо складу розуму і поведінки

Поводьтеся так, щоб бути гідними доброї новини, не боячись ворогів; противники будуть знищені, а вірні отримають спасіння (1:27—30)

Майте такий самий склад розуму, як і в Христа, виявляючи смирення і дбаючи не лише про власні інтереси (2:1—11)

Як бездоганні діти, сяйте, немов світила серед збоченого покоління, «міцно тримаючись слова життя» (2:12—16)

Стережіться тих, хто заохочує до обрізання; християни покладаються на Христа, а не на тілесне обрізання (3:1—3)

Павло має усі підстави «покладатися на тіло», але він вважає все це втратою заради набагато ціннішого знання про Христа; він намагається досягти мети — отримати нагороду та заохочує інших робити так само (3:4—21)

Продовжуйте радіти, служачи Господу; виявляйте поміркованість та розповідайте про свої тривоги Богу у молитві; наповнюйте розум чистими думками (4:4—9)