Навмисна брехня, хитрощі або перекручення правди з метою виманити чиєсь майно або змусити когось відмовитися від його законного права. Єврейське слово, перекладене як «оббирати» (аша́к; Лв 6:2), здебільшого передає думку про зловживання силою або владою. Тому воно також перекладається як «гноблення» або «гнобити» (Ек 4:1; Іс 52:4). Грецьке дієслово апостере́о означає «відмовляти [в чомусь]; оббирати» (1Кр 7:5; Мр 10:19). Грецький іменник до́лос («шахрайство»; Дії 13:10) може також означати «обман» (Мр 7:22).

У Біблії шахрайство зазвичай пов’язується з діловими стосунками. Божий закон забороняє нечесність у ділових справах. Ізраїльтяни мали поводитися чесно одні з одними. У Законі були окремі настанови, які захищали права найманих робітників (Лв 19:13; Пв 24:14; пор. Як 5:4). Коли Ісус Христос перелічував Божі «заповіді», то серед них згадав наказ нікого не оббирати (Мр 10:19). За умовами Закон-угоди, той, хто оббирав свого ближнього, але пізніше каявся і зізнавався у вчиненому, мав усе відшкодувати власнику і додати до цього п’яту частину вартості, а також скласти перед Єговою приношення за провину (Лв 6:1—7).

Згідно з Біблією, однією з форм шахрайства є фальшиві релігії. Павло гостро засудив чарівника Еліму, який «викривля[в] прямі дороги Єгови», і той осліп за своє шахрайство та підлість (Дії 13:8—11). Апостол також докорив християнам у Коринфі, які зверталися в суд проти своїх одновірців. Він сказав, що вони кривдили і оббирали одне одного, бо йшли в суд до неправедних людей, а не до святих у зборі. Павло зазначив, що ліпше бути обібраним, ніж звертатися з такими справами до світських людей (1Кр 6:1—8).

Біблія неодноразово застерігає проти будь-якої нечесності та шахрайства і засуджує це. Крім того, у ній говориться, що Бог судитиме шахраїв і звільнить від них свій народ (Пс 62:10; 72:4; 103:6; Пр 14:31; 22:16; 28:16; Мих 2:1, 2; Мл 3:5).