(євр. таппу́ах).

Існує багато гіпотез щодо того, яке дерево і плід називали єврейським словом таппу́ах. Сама назва вказувала на щось з надзвичайно приємним запахом. Вона походить від кореневого слова нафа́х, яке означає «вдихати; віяти; ледве дихати» (Бт 2:7; Єз 37:9; Єр 15:9). М. Фішер стосовно цього написав: «Спочатку здається, що семантичний зв’язок [між словами таппу́ах і нафа́х] натягнутий, але поняття “дихати” і “виділяти аромат” споріднені між собою. Похідна форма пуа означає і “дути” (про вітер), і “виділяти приємний запах, пахнути”» (Theological Wordbook of the Old Testament / edited by R. L. Harris. 1980. Vol. 2. P. 586).

Деякі дослідники пропонують замінити яблуко якимось іншим фруктом, скажімо апельсином, цитроном, айвою чи абрикосом. Основний їхній аргумент полягає в тому, що жаркий сухий клімат, який панує в більшій частині Палестини, не сприяє культивуванню яблунь. Однак головне значення спорідненого арабського слова туффа — «яблуко». І варто зазначити, що це слово збереглося в арабських відповідниках єврейських географічних назв Таппуах і Бет-Таппуах (ці міста, мабуть, отримали такі назви з огляду на поширеність яблунь у їхніх околицях) (ІсН 12:17; 15:34, 53; 16:8; 17:8). Згадані міста лежали не в долинах, а на пагорбах, де клімат зазвичай більш помірний. Крім того, не слід виключати можливості, що в минулому клімат був дещо іншим. Яблуні (Malus) ростуть в Ізраїлі і сьогодні, тож цілком імовірно, що Біблія говорить саме про це дерево. Вільям Томсон, який у XIX сторіччі провів багато років у Сирії та Палестині, повідомляв, що на філістимських рівнинах поблизу Ашкелона він навіть бачив яблуневі сади (The Land and the Book / revised by J. Grande. 1910. P. 545, 546).

Яблуня згадується головним чином у книзі Пісня над піснями. У ній вияви любові пастуха до Суламітки порівнюються з приємною тінню яблуні та її солодкими плодами (Псн 2:3, 5). Для царя подих Суламітки був наче запах яблук (Псн 7:8; див. також 8:5). У книзі Прислів’я (25:11) слова, сказані своєчасно, прирівнюються до «золотих яблук у різьбленому срібному візерунку». Ще одна, остання, згадка про яблуню міститься в Йоіла 1:12. Загальноприйнятий погляд, що забороненим плодом в Едемі було яблуко, не має жодних біблійних підстав.