Чоловічі статеві залози. У Законі, який Бог дав ізраїльтянам, містився перелік фізичних вад, через які чоловік не міг служити священиком. Однією з них були покалічені яєчка (Лв 21:17—21, 23). Такі високі вимоги до священиків були необхідні з огляду на святість їхнього служіння, адже вони представляли перед Ізраїлем святого Бога Єгову. Також служіння ізраїльських священиків символізувало небесне священство Христа і його співсвящеників, які є непорочними (Єв 7:26; Еф 5:27; Об 14:1, 5; 20:6). Крім того, Бог хотів, щоб ізраїльські священики могли мати нащадків, котрі б продовжували служити після них. А втім, Закон дозволяв особам з фізичними вадами їсти святу їжу, призначену для священиків (Лв 21:21, 22).

З подібних причин заборонялося приносити в жертву тварин, які мали пошкоджені, розчавлені, відрізані чи відірвані яєчка (Лв 22:24; пор. Мл 1:6—8; 1Пт 1:19). Тому ізраїльтяни не кастрували тварин, адже Закон вимагав, щоб усіх домашніх тварин, які призначались для їжі, приводили до святині; там їх різали і їли як мирну жертву. Ця сама вимога діяла і в Обіцяному краї. Вона стосувалась тих ізраїльтян, які жили недалеко від Єрусалима (Лв 17:3—5; Пв 12:20—25).

Також у Законі говорилося: «Жоден кастрований чоловік — чоловік з розчавленими яєчками чи з відрізаним чоловічим членом — не може належати до збору Єгови» (Пв 23:1). Кастрація, про яку тут згадується, не стосується вроджених вад чи вад, які сталися через нещасний випадок. (Пор. Лв 21:17—21; Пв 25:11, 12.) Очевидно, йдеться про навмисну кастрацію для неморальних цілей, як-от гомосексуальних зносин. Такого чоловіка не допускали до збору — йому забороняли спілкуватися з іншими ізраїльтянами, і завдяки цьому збір залишався чистим.

Закон наголошував, що Єгова з великою повагою ставиться до права чоловіка мати дітей від своєї дружини і до дітородних функцій, якими він наділив чоловіка і жінку. Крім того, було запроваджено закон про левіратний шлюб, який давав змогу продовжити родовід померлого чоловіка, зберегти його ім’я та спадок (Пв 25:5—10). Відразу після згадки про левірат у Законі описувалася така ситуація: якщо двоє чоловіків будуть битися і дружина одного з них, намагаючись захистити свого чоловіка, схопить іншого за статеві органи (а після такого вчинку у нього могло більше не бути дітей), то їй мали відрубати руку (Пв 25:11, 12). У цьому випадку не діяв принцип: «Око за око, зуб за зуб» (Пв 19:21). Бог не вимагав травмувати статеві органи такої жінки чи її чоловіка. Завдяки цьому сім’я далі могла мати дітей і родовід чоловіка продовжувався.

Якщо говорити про християнський збір, то кастрованим особам не заборонялося бути його членами, оскільки дія Закону вже була припинена на основі жертви Христа (Кл 2:13, 14). І все-таки вищезгадані закони свідчать про шанобливе ставлення Бога до дітородних органів. Також вони чітко показують, що було б неправильно без серйозних підстав робити операцію, аби позбавити себе здатності мати дітей; це свідчило б про брак поваги до цього дару від Бога.

Статевий орган. У Левіт 15:2, 3 єврейське слово баса́р (озн. «плоть») стосується лише чоловічого статевого органа, пеніса, а не яєчок. (Див. ЧИСТИЙ, ЧИСТОТА; пор. Іс 57:8, NW, прим.)

У давнину язичники поклонялися чоловічому статевому органу, і в деяких країнах йому поклоняються дотепер. Гілка, про яку згадується в Єзекіїля 8:17, може стосуватися чоловічого статевого органа. Очевидно, таке поклоніння перейняли невірні ізраїльтяни за днів Єзекіїля.