Божий намір сьогодні досягає апогею
Божий намір сьогодні досягає апогею
Створюючи землю, Бог мав намір населити її щасливими людьми, які б жили у праведному оточенні. Щоб продовжувати жити, людям потрібно було слухатися Божих законів, але перша людська пара не послухалася, згрішила і була засуджена на смерть. Це принесло гріх і смерть усім їхнім нащадкам (Буття 1:27, 28; 2:16, 17; 3:1—19; Римлян 5:12).
Бог, ім’я якого Єгова, постановив усунути з землі наслідки непослуху та гріха. У свій час він, дивлячись на землю, побачив серед людей вірного чоловіка Аврама, ім’я якого він поміняв на Авраам. Бог обіцяв Аврааму, що його нащадки стануть великим народом і що з того народу Бог виведе насіння, через яке поблагословляться усі народи землі (Буття 12:1—3; 18:18, 19; 22:18; Вихід 15:3; Євреїв 11:8—16).
Під кінець XVI століття до н. е. нащадки Авраамового внука Якова, або Ізраїля, стали 12 племенами, і вони жили у Єгипті як раби. Єгова визволив цих ізраїльтян з Єгипту і зробив їх народом. На горі Сінай він через Мойсея дав їм Закон, що став їхньою національною конституцією. Єгова був їхнім Царем, Суддею і Законодавцем. Ізраїльтяни стали вибраним народом Бога, його свідками, організованими для виконання його наміру. Через них повинен був прийти Месія, який мав установити вічне царство для людей усіх народів (Вихід 19:5, 6; 1 Царів 4:20; 5:5; 1 Хронік 17:7—14; Ісаї 33:22; 43:10—12; Римлян 9:4, 5).
Через 15 століть, або коло 2000 років тому, Бог послав свого єдинородного Сина з неба на землю, щоб він народився від єврейської діви Марії. Його назвали Ісусом, і він мав успадкувати Царство, яке Бог обіцяв його прабатькові Давиду. У віці 30 років Ісус охрестився від Івана Хрестителя і почав оголошувати Боже Царство. Зціляючи хворих, він показував, як те майбутнє Царство благословлятиме людей. За допомогою притч він пояснював, чого вимагається від усіх тих, які хочуть Матвія 1:18—24; 3:13—16; 4:17—23; 6:9, 10; розділ 13; 20:28; Луки 1:26—37; 2:14; 4:43, 44; 8:1; Івана 3:16; Дії 10:37—39).
жити вічно. Пізніше Ісуса розп’яли на стовпі, і його досконале людське життя стало викупом за людей (Ісус пояснив, що Месіанське Царство мало бути встановлене у далекому майбутньому, при завершенні системи речей. У той час він був би невидимо присутній у небі як правлячий Цар і звістив би про свою присутність, звертаючи увагу на землю. Світові події показують, що ми живемо у цьому часі з 1914 року. Як і передбачав Ісус, добра новина про Царство проповідується по всій землі як свідчення усім народам. В результаті цього на сторону Божого Царства збираються люди з усіх народів. Вони переживуть кінець теперішньої системи речей і отримають вічне життя на землі під правлінням Месіанського Царства (Матвія, розділи 24 і 25; Об’явлення 7:9—17).
Багато церков твердять, що виконують сьогодні Божу волю. Але як вам розпізнати правдивий християнський збір? Спочатку треба дослідити, що́ Святе Письмо говорить про першостолітній християнський збір, а тоді знайти тих, хто сьогодні тримається цього зразка.
• Яку роль відіграли Авраам та Ізраїль у сповненні Божого наміру?
• Чого Ісус досягнув своїм служінням і своєю смертю?
• Які події, згідно з пророцтвом, мали відзначати наш час?