Християнський збір у першому столітті

У день П’ятидесятниці 33 року н. е. на 120 Ісусових учнів був злитий святий дух і вони почали говорити різними мовами про великі діла Божі. Так був заснований християнський збір. Того дня охрестилося близько 3000 нових учнів (Дії, розділ 2).

Апостоли та інші учні говорили Боже Слово зі сміливістю, і збори у різних місцевостях чисельно зростали. Як записано в книзі Дії апостолів, невдовзі проповідування поширилося по Середземномор’ї від Вавилона і Північної Африки до Рима та Іспанії (Римлян 15:18—29; Колосян 1:23; 1 Петра 5:13).

Скрізь, де люди ставали учнями, вони утворювали збори. Кваліфіковані зрілі чоловіки призначалися старійшинами, або наглядачами, щоб підтримувати у зборах відповідний рівень правдивого навчання і поведінки. Але вони не були класом духівництва, вони були служителями і співпрацівниками для Божого Царства (Дії 14:23; 20:28; 1 Коринтян 3:5; 5:13; Колосян 4:11; 1 Тимофія 3:1—15; Євреїв 13:17; 1 Петра 5:1—4).

Апостоли та їхні близькі співпрацівники служили як керівний орган. Вони очолювали працю проповідування, розв’язували проблеми у єрусалимському зборі і висилали кваліфікованих братів у Самарію та Антіохію, щоб підкріпляти нових віруючих у тих місцевостях. Вони розглянули суперечку стосовно обрізання і розіслали своє рішення по всіх зборах. Однак ці чоловіки були не панами для своїх братів, а служителями і співпрацівниками цілого збору (Дії 4:33; 6:1—7; 8:14—25; 11:22—24; 15:1—32; 16:4, 5; 1 Коринтян 3:5—9; 4:1, 2; 2 Коринтян 1:24).

За божественним провидінням ранніх учнів називали християнами. Вони виділялися теж своїми вченнями, які називали наукою апостольською, або взором здорових слів. Це біблійне вчення було відоме також як правда (Івана 17:17; Дії 2:42; 11:26; Римлян 6:17; 1 Тимофія 4:6;  6:1, 3; 2 Тимофія 1:13; 2 Петра 2:2; 2 Івана 1, 4, 9).

Християни були всесвітнім товариством братів, об’єднаних любов’ю. Вони цікавились своїми співвіруючими по інших країнах. Коли вони подорожували, співвіруючі приймали їх у свої доми. Вони підтримували високий рівень моральної поведінки і були святим народом, відокремленим від світу. Християни пам’ятали про день присутності Єгови і прилюдно з ревністю проголошували свою віру (Івана 13:34, 35; 15:17—19; Дії 5:42; 11:28, 29; Римлян 10:9, 10, 13—15; Тита 2:11—14; Євреїв 10:23; 13:15; 1 Петра 1:14—16; 2:9—12; 5:9; 2 Петра 3:11—14; 3 Івана 5—8).

Проте, як і було передречено, у другому і третьому століттях почало розвиватися велике відступництво. Внаслідок цього виникли великі церковні системи, які вже не трималися чистоти раннього християнського збору стосовно вчення, поведінки, організації та ставлення до світу (Матвія 13:24—30, 37—43; 2 Солунян, розділ 2).

Однак Ісус передрік, що при завершенні системи речей буде відновлення правдивого поклоніння. Свідки Єгови вважають, що це відновлення видно сьогодні в їхній всесвітній діяльності, близько 1900 років після Ісусового пророкування. На наступних сторінках буде пояснено чому.

• Як був заснований християнський збір і як він ріс?

• Як у зборі вівся нагляд?

• Чим дуже виділялися першостолітні християни?

[Карта на сторінці 7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Чорне море

Каспійське море

Велике море

Червоне море

Перська затока

Місцевості, яких добра новина досягла у першому столітті.

ІТАЛІЯ

Рим

ГРЕЦІЯ

МАЛЬТА

КРИТ

КІПР

ВІФІНІЯ

ГАЛАТІЯ

АЗІЯ

КАППАДОКІЯ

КІЛІКІЯ

СИРІЯ

ІЗРАЇЛЬ

Єрусалим

МЕСОПОТАМІЯ

Вавилон

Декотрі люди з цих місцевостей стали віруючими.

ІЛЛІРІК

МІДІЯ

ПАРФІЯ

ЕЛАМ

АРАБІЯ

ЛІВІЯ

ЄГИПЕТ

ЕТІОПІЯ

[Ілюстрації на сторінці 7]

Ранні християни проповідували Боже Слово зі сміливістю.

Де б не подорожували християни, вони скрізь були бажаними гостями у домах своїх співвіруючих.