ОСОБЛИВО мужніми були ранні християни. Протягом жорстокого переслідування у перші три століття багато з них були страчені римлянами-язичниками за відмову поклонятися імператору. Деколи на аренах встановлювали вівтарі. Щоб повернути собі свободу, християнам було достатньо спалити щіпку пахощів у знак визнання божественності  імператора. Проте не багато з них пішли на компроміс. Більшість воліли вмерти, ніж відректися від своєї віри.

У наш час християнські Свідки Єгови займають подібну позицію стосовно політичного нейтралітету. Наприклад, історичні факти свідчать про їхню непохитність під час нацистського переслідування. Перед другою світовою війною і протягом неї приблизно кожний четвертий Свідок в Німеччині втратив життя — переважно в концентраційних таборах — через свою нейтральність і відмову говорити «Хайль Гітлер». Дітей насильно розлучали з батьками-Свідками. Незважаючи на тиск, ці діти залишалися непохитними і не приймали небіблійних вчень, які їм намагалися нав’язати інші.

В загальному Свідки Єгови сьогодні не зазнають такого запеклого переслідування. Однак коли згідно зі своїм сумлінням молоді Свідки вирішують не брати участі у деяких патріотичних церемоніях, наприклад, у салютуванні прапору, часом виникають непорозуміння.

Свідки Єгови навчають своїх дітей не відраджувати інших від салютування прапору; це приватна справа кожної людини. Однак самі Свідки займають непохитну позицію: вони не салютують прапору жодної країни. Це ні в якому разі не говорить про неповагу. Вони поважають прапор країни, в якій  живуть, і виявляють цю повагу слухняністю до законів країни. Вони не беруть участі ні в яких антиурядових виступах. Свідки навіть вважають, що сучасні людські уряди є «Божою постановою», якій він дозволив існувати. Тому вони відчувають, що знаходяться під божественним наказом сплачувати податки і поважати таку «вищу владу» (Римлян 13:1—7). Це в гармонії з відомим висловом Христа: «Віддайте кесареве кесареві, а Боже — Богові» (Матвія 22:21, Хоменко).

Але дехто може запитати: «Чому ж тоді Свідки Єгови не віддають честі прапору салютом? Це тому, що вони розцінюють салютування прапору як акт поклоніння, а поклоніння належить Богові; вони не можуть з чистим сумлінням поклонятися будь-кому чи будь-чому, окрім Бога (Матвія 4:10; Дії 5:29). Тому вони вдячні, коли вчителі поважають їхнє переконання і дозволяють дітям Свідків дотримуватися своїх поглядів.

Немає нічого дивного в тому, що не тільки Свідки вважають, що салютування прапору пов’язане з поклонінням, як показують нижченаведені коментарі.

«Спочатку прапори були майже виключно релігійного характеру... Релігію, здається, завжди намагалися використати для освячення національних прапорів» (курсив наш) («Британська енциклопедія»).

«Прапор, як і хрест, є святим... У правилах і постановах відносно ставлення до національних символів вживаються такі виразні, відверті вислови, як «служіння прапору», ...«шанування прапора», «відданість прапору» (курсив наш) («Американська енциклопедія»).

«Християни відмовлялися... жертвувати генієві [римського] імператора, що приблизно відповідає сьогоднішній відмові салютувати прапору або давати присягу вірності» (Деніел П. Маннікс, «На порозі смерті», англ., 1958 рік, сторінка 135).

Як уже зазначалось, відмовляючись салютувати прапору, Свідки Єгови не мають наміру зневажати будь-який уряд чи правителів. Просто вони не поклоняються і не салютують образу, що представляє державу. Вони бачать подібність між таким своїм ставленням і позицією, яку в біблійні часи зайняли три молоді євреї, що відмовились поклонитися статуї, поставленій в долині  Дура вавилонським царем Навуходоносором (Даниїла, розділ 3). Отже, тоді як інші салютують і присягають на вірність, діти Свідків Єгови навчені слухатися свого вихованого на основі Біблії сумління. Тому вони мовчки і з повагою не беруть участі в таких церемоніях. З подібних причин діти Свідків не беруть участі у звичаях, пов’язаних зі співом чи музичним виконанням державного гімну.

У наші дні більшість держав поважає право батьків навчати дітей релігії в гармонії зі своїми переконаннями. Всі релігії підтримують цей погляд, про що свідчить канонічне право, яке все ще існує в католицькій церкві: «Давши своїм дітям життя, батьки знаходяться під суворим зобов’язанням навчати їх, і вони мають право на це; ось чому в першу чергу батьки повинні навчати своїх дітей християнської віри згідно з церковною доктриною» (Канон 226).

Свідки Єгови не вимагають більшого. Як турботливі батьки, вони намагаються передати своїм дітям правдиві християнські цінності і пильно навчати їх любові до ближнього і поваги до власності інших людей. Вони бажають триматися поради апостола Павла, даної християнам в Ефесі: «Батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хоменко).

У деяких сім’ях лише один з батьків є Свідком Єгови. У такій ситуації Свідків заохочується визнавати право свого партнера, який не є Свідком, також навчати дітей відповідно до його релігійних переконань.  Навряд чи буде багато негативних наслідків,— якщо вони взагалі будуть,— коли діти зустрічатимуться з різними релігійними поглядами *. Кожна дитина сама повинна буде вибрати собі релігію. Звичайно, не всі захочуть триматися релігійних принципів своїх батьків, незалежно від того, чи батьки є Свідками Єгови, чи ні.

Вам треба також знати, що Свідки Єгови відводять важливу роль християнському сумлінню кожної особи (Римлян, розділ 14). Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1989 році, визнає право дитини на «свободу думки, совісті та релігії», а також право вільно висловлювати свої погляди, розраховуючи, що вони будуть взяті до уваги у будь-якій справі або дії, що стосується цієї дитини.

Немає двох однакових дітей. Тому розсудливо сподіватися, що рішення, які приймають молоді Свідки або інші учні стосовно певних занять і призначень у школі, не завжди будуть однаковими. Ми надіємося, що ви також погоджуєтеся з принципом свободи совісті.