Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Сучасний розвиток і ріст

Сучасний розвиток і ріст

Сучасний розвиток і ріст

Сучасна історія Свідків Єгови почала свій відлік трохи більше як сто років тому. На початку 1870-х років у місцевості Аллегейні штату Пенсільванія (США), тепер це частина міста Піттсбурга, розпочала своє існування непоказна група дослідників Біблії. Її головним ініціатором був Чарлз Тейз Рассел. У липні 1879 року побачив світ перший примірник журналу «Сіонська Вартова башта і вісник Христової присутності». До 1880 року невеличка група дослідників Біблії розрослася в десятки зборів у сусідніх штатах. У 1881 році було створено Zion’s Watch Tower Tract Society, 1884 року воно було зареєстровано, і його президентом став Рассел. Пізніше назва Товариства була змінена на Watch Tower Bible and Tract Society. Багато людей свідчило від дому до дому, пропонуючи біблійну літературу. У 1888 році п’ятдесят чоловік виконувало цю працю свідчення повночасно, а тепер таких є у середньому більше як 620 000 по цілому світі.

До 1909 року діяльність набрала міжнародного характеру, і центр Товариства було перенесено у Бруклін (Нью-Йорк). Проповіді почали публікуватися в газетах, і до 1913 року 3000 газет Сполучених Штатів Америки, Канади та Європи друкували їх чотирма мовами. Книжки, брошурки та буклети розповсюджувалися сотнями мільйонів.

У 1912 році почалась робота над фотодрамою «Створення». За допомогою діапозитивів і рухомих зображень зі звуковим супроводом драма охопила період від створення землі до кінця Христового Тисячолітнього Правління. Демонстрація кінофільму почалася 1914 року, і кожного дня фільм збирав по 35 000 глядачів. Він став піонером серед звукових кінофільмів.

1914 РІК

Наближався вирішальний час. У 1876 році дослідник Біблії Чарлз Тейз Рассел написав статтю «Часи язичників. Коли вони закінчаться?» у журнал «Дослідник Біблії», що видавався в Брукліні (Нью-Йорк). У жовтневому номері на сторінці 27 говорилося: «Сім часів закінчаться 1914 року по Р. Х.». Часи язичників стосуються періоду, який Ісус назвав «час тих поган» (Луки 21:24). У 1914 році сталося не все, чого сподівалися, та проте цей рік позначив кінець часів язичників і набув особливого значення. Багато істориків і коментаторів погоджуються з тим, що 1914 рік став поворотним пунктом в історії людства. Наступні цитати стверджують це.

«Останнім «нормальним» роком історії був 1913 рік, тобто рік перед початком першої світової війни» (редакційна стаття в «Таймс-Гералд», Вашингтон, федеральний округ Колумбія, за 13 березня 1949 року).

«Після 1914 року кожна людина, яка усвідомлює, куди прямує світ, глибоко стурбована тим, що здається невідворотним, вирішеним наперед маршем до набагато більшої катастрофи. Багато розсудливих людей вважає, що нічого неможливо зробити, щоб запобігти стрімкому прямуванню до загибелі» (Бертран Рассел, «Нью-Йорк таймс меґезін» за 27 вересня 1953 року).

«Цілий світ полетів шкереберть через першу світову війну, і ми досі не знаємо чому. До того часу люди думали, що утопія вже видима. Тоді панував мир і добробут. Потім усе полетіло шкереберть. Відтоді ми були у стані заціпеніння... Протягом цього сторіччя було вбито більше людей, ніж за всю історію» (д-р Вакер Персі, «Амерікен медікал ньюс» за 21 листопада 1977 року).

Через більше як 50 років після 1914 року німецький політичний діяч Конрад Аденауер написав: «Безпека і спокій щезли з життя людей після 1914 року» («Вест паркер», Клівленд, штат Огайо, за 20 січня 1966 року).

Перший президент Товариства Ч. Т. Рассел помер 1916 року, і його заступив Джозеф Ф. Рутерфорд наступного року. Відбулося багато змін. Почав видаватися супровідний журнал до «Вартової башти» за назвою «Золотий вік». (Тепер це «Пробудись!», який видається тиражем понад 12 000 000 примірників більш як 60 мовами). Більше наголошувалось на свідченні від дверей до дверей. Щоб відрізнити себе від загальновизнаного християнства, 1931 року ці християни прийняли назву Свідки Єгови. Ця назва ґрунтується на Ісаї 43:10—12.

У 20—30-х роках почали широко використовувати радіо. До 1933 року Товариство вживало 403 радіостанції, щоб транслювати біблійні лекції. Потім використання радіо значною мірою було замінено проповідуванням від дому до дому з переносними грамофонами та записами біблійних промов. Де було зацікавлення, починалися біблійні вивчення.

ВИГРАНІ СУДОВІ СПРАВИ

Протягом 30—40-х років прокотилася хвиля арештів Свідків за їхню працю, і почали відстоюватися судові справи в інтересах охорони свободи слова, друку, зборів та віросповідання. У Сполучених Штатах Америки були подані апеляції з нижчих судів, і 43 судові справи вирішилися на користь Свідків у Верховному Суді Сполучених Штатів Америки. Подібним чином в інших країнах були винесені виправдувальні вироки у вищих судах. Стосовно тих виграних судових справ професор К. С. Браден у своїй книжці «Ці також вірять» (англ.) сказав про Свідків: «Вони зробили чудову послугу демократії, борючися за охорону своїх громадянських прав, адже своєю боротьбою зробили багато для забезпечення охорони прав усіх меншостей в Америці».

СПЕЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ НАВЧАННЯ

Д. Ф. Рутерфорд помер 1942 року, і наступним президентом став Н. Г. Норр. Почала втілюватися в життя ретельно підготована програма навчання. У 1943 році була заснована спеціальна школа для навчання місіонерів за назвою Біблійна школа «Ґілеад» Товариства Вартової башти. Відтоді випускники цієї школи посилалися у більше як 140 країн світу. Нові збори з’являлися там, де їх не було, засновувалися філіали в міжнародному масштабі, і тепер їх нараховується близько 100. Час від часу проводилися спеціальні курси для навчання старійшин зборів, добровільних працівників у філіалах і тих, хто зайнятий у повночасній праці свідчення як піонер.

Н. Г. Норр помер 1977 року. Одною з останніх організаційних змін, в якій він брав участь перед своєю смертю, було розширення Керівного органу у всесвітньому центрі в Брукліні. У 1976 році адміністративні обов’язки були розподілені і призначені різним комітетам, що були утворені з членів Керівного органу. Кожен з 11 членів Керівного органу (на 1993 рік) вже 50 або більше років присвячує весь свій час праці свідчення.

РОЗШИРЕННЯ ДРУКАРСЬКИХ ЗАКЛАДІВ

Сучасна історія Свідків Єгови характеризується надзвичайними подіями. З одної невеликої групи біблійного вивчення в Пенсільванії 1870 року кількість Свідків по світі виросла до понад 73 000 зборів на 1993 рік. Спочатку вся література друкувалася комерційними фірмами, потім, з 1920 року, її частина видавалася Свідками в орендованих фабричних приміщеннях. Проте від 1927 року набагато більше літератури почало видаватися у восьмиповерховому фабричному приміщенні в Брукліні (Нью-Йорк), яке є власністю зареєстрованого Товариства Вартової башти в Нью-Йорку. Тепер це розрослось у сім фабричних приміщень та у великий адміністративний комплекс. В інших будівлях неподалік од Брукліна живе понад 3000 добровольців, котрі працюють у видавничих закладах. Окрім цього, сотні служать в освітньому закладі в Паттерсоні (штат Нью-Йорк). До того ж, об’єднання ферми з фабрикою неподалік від місцевості Уоллкілл, де працює близько тисячі добровольців, друкує журнали «Вартова башта» і «Пробудись!», а також забезпечує їжею всі ті тисячі добровільних працівників. Кожен доброволець отримує скромну суму для особистих потреб.

МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ

Перший великий конгрес проходив 1893 року в Чикаго (штат Іллінойс, США). Присутніх було коло 360 чоловік, 70 осіб охрестилося. Останній великий міжнародний конгрес, що проводився тільки в одному місці, відбувся в Нью-Йорку 1958 року. Для цього було використано стадіон «Янкі» та стадіон «Поло ґраундс», який існував на той час. Найвище число присутніх було 253 922, охрестилося 7136 чоловік. З того часу низки міжнародних конгресів проводяться по багатьох країнах. Тепер кожна така низка охоплює понад 1500 міжнародних конгресів у більше як 100 країнах.

[Вставка на сторінці 6]

Перші звукові кінофільми.

[Вставка на сторінці 7]

Поворотний пункт в історії людства.

[Вставка на сторінці 8]

Чудова послуга громадянським свободам.

[Ілюстрація на сторінці 6]

«Вартова башта»: від 6000 примірників однією мовою до понад 16 000 000 більше як 115 мовами.

[Ілюстрації на сторінці 10]

Друкарні в місцевості Уоллкілл (штат Нью-Йорк)

та в Брукліні (Нью-Йорк).