Святий дух — Божа активна сила

ЗГІДНО з догматом про Трійцю, святий дух є третьою особою Божества, рівний Отцеві й Синові. Так як каже у книжці Наша православна християнська віра: «Святий Дух є повністю Бог».

У Святому єврейському Письмі, слово «дух» найчастіше перекладається словом руʹах, і значить «подих; вітер; дух». У Святому грецькому Письмі, вживається рівнозначне слово пнеуʹма. Чи ці слова вказують на те, що святий дух є частиною триєдиного Бога?

Активна сила

«СВЯТИЙ дух», так як це слово вживається в Біблії, показує, що дух — це сила, яку Бог Єгова контролює, щоб довершити свої різні наміри. Її можна порівняти до електрики, енергії якою можна виконувати багато різних операцій.

У 1 Мойсеєвій 1:2 (НС) Біблія каже, що «Божа активна сила [„дух“ (єврейське, руʹах)] ширяла над поверхнею вод». Тут Божий дух була Його активна сила, яка діяла, щоб формувати землю.

Бог користується Своїм духом інформувати Своїх слугів. Давид молився: «Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій,— добрий Дух [руʹах] Твій нехай попровадить мене по рівній землі [землі праведності, НС]!» (Псалом 143:10). Коли Бог призначив 70 здібних чоловіків допомагати Мойсеєві, то сказав: «І візьму від Духа [руʹах], що на тобі, і покладу на них» (4 Мойсеєва 11:17).

Біблійне пророцтво писалось, коли Божі письменники були «проваджені Духом Святим [грецьке, від пнеуʹма]» (2 Петра 1:​20, 21). Таким то чином Біблія була «надхнена Богом», і грецьке слово, якого тут вживається, Те·оʹпнеу·стос, значить «Богом вдихнене» (2 Тимофія 3:16). І святий дух провадив деяких людей бачити видіння або мати пророчі сни (2 Самуїлова 23:2; Йоіла 3:1, 2 [2:28, 29, НС]; Луки 1:67; Дії 1:16; 2:​32, 33).

Святий дух спонукав Ісуса піти в пустиню після Його хрещення (Марка 1:12). Дух був неначе вогонь у Божих слугах, і тим духом вони проявляли енергію. Дух спонукував їх говорити сміливо й відважно (Михея 3:8; Дії  7:55-60; 18:25; Римлян 12:11; 1 Солунян 5:19).

Своїм духом, Бог виконує Свій суд над людьми й націями (Ісаї 30:​27, 28; 59:​18, 19). І Божий дух всюди проникає, діючи заради людей або проти них (Псалом 139:7-12).

«Наднормальна сила»

БОЖИЙ дух також може постачати «наднормальну силу» тим, хто служить Йому (2 Коринтян 4:7, НС). Це підкріплює їх зносити випробовування їхньої віри або виконувати задачі, яких інакше не могли б виконати.

Наприклад, відносно Самсона, в Суддів 14:6 читаємо: «Зійшов на нього Дух Господній [Єгови, НС], і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого». Чи божественна особа дійсно ввійшла й схопила Самсона, спрямовуючи його дію? Ні, це «сила ГОСПОДА зробила Самсона міцним» (Переклад сьогоднішньою англійською мовою).

Біблія каже, що, коли Ісус охрестився, то святий дух зійшов на Нього в вигляді голуба, а не людини (Марка 1:10). Ця активна сила Божа дала Ісусові змогу зціляти хворих і воскрешати мертвих. Так як каже в Луки 5:17: «Сила Господня [Божа] була на ньому [Ісусові], щоб оздоровляти» (католицький ПХ).

Божий дух також давав можливість Ісусовим учням виконувати чуда. В Діях апостолів 2:1-4 читаємо, що коли учні зібрались на свято П’ятидесятниці, то «нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася,.. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав».

Отже, святий дух давав Ісусові й іншим Божим слугам змогу виконувати те, що людині звичайно неможливо.

Не є особою

АЛЕ чи ж у Біблії не знаходяться вірші, які говорять про святого духа особовими висловами? Так, але зауважте, що католицький теолог Едмунд Фортман говорить про це в творі Триєдиний Бог: «Незважаючи на те, що про цього духа часто говориться особовими висловами, то стає ясно, що святі письменники [Святого єврейського Письма] ніколи не розуміли, і не говорили, що цей дух був відмінною особою».

У Святому Письмі багато речей є уособлені. Воно говорить, що мудрість має дітей (Луки 7:35). Гріх і смерть називаються царями (Римлян 5:​14, 21). У 1 Мойсеєвій 4:7, Нова англійська Біблія каже: «Гріх, це демон, що чигає перед дверми»,— уособлюючи гріх як лукавий дух, який чигав на Каїна. Звичайно, гріх не є  духовною особою; і уособлювати святого духа не робить його духовною особою.

Подібно, у 1 Івана 5:6-8 каже, що не тільки дух, але також «вода, і кров» є «свідками». Очевидно, вода і кров не є особами, так як святий дух не є особою.

Погоджуючись з цим принципом у Біблії, «святий дух» також уживається в неособовий спосіб, порівнюючи його до води й вогню (Матвія 3:11; Марка 1:8). Людей заохочується наповнюватись святим духом, а не вином (Ефесян 5:18). Біблія каже, що вони наповнюються святим духом, так само як наповнялись такими рисами як мудрість, віра, і радість (Дії 6:3; 11:24; 13:52). І в 2 Коринтян 6:6 святого духа поміщається між кількома іншими рисами. Коли б святий дух дійсно був особою, то в Біблії не знаходилося б так багато таких висловів.

Також, тоді як декотрі вірші в Біблії кажуть, що дух говорить, то інші показують, що дійсно це люди або ангели говорили (Матвія 10:​19, 20; Дії 4:​24, 25; 28:25; Євреїв 2:2). Такі дії духа можна порівняти до радіохвиль, якими передаються звістки від одної особи до другої​—далекої.

У Матвія 28:19 каже «в Ім’я... Святого Духа». Але, слово «ім’я» не завжди стосується особового ім’я, ні в грецькій ні в українській мовах. Коли кажемо «від імені закону», то не говоримо про особу. Маємо на думці те, що закон представляє, його владу. Робертсонів твір Словозображення в Новому Завіті (англ.) каже: «Слово ім’я (онома) у перекладі Септуагінта і манускриптах на папірусі уживається представляти силу або владу». Отже, охреститись «в ім’я святого духа» значить визнавати владу того духа, що він походить від Бога і виконує божественну волю.

«Помічник»

ІСУС говорив про святого духа як «помічник», який Він сказав буде навчати, давати керівництво, і говорити (Івана 14:​16, 26; 16:13). Грецьке слово на помічник (па·раʹкле·тос) пишеться чоловічого роду. Отже, коли Ісус говорив про те, що помічник буде робити, то користувався особовими займенниками чоловічого роду (Івана 16:​7, 8). З другого боку, коли уживається грецьке слово на дух (пнеуʹма) у середньому роді, то його пишеться із займенником середьнього роду «воно».

Більшість перекладачів Біблії, які вірять у Трійцю приховують цец факт, як наприклад, признає католицька Нова американська Біблія відносно Івана 14:17: «Грецьке слово на „дух“ пишеться середнього роду, і тоді як англійською, а також українською мовами вживаються особові займенники („він“, „свій“, „його“), то в більшості грецьких рукописів це слово пишеться із займенником „воно“».

Отже, коли в Біблії вживаються особові займенники чоловічого роду, відносно слова па·раʹкле·тос, як наприклад у Івана 16:​7, 8, то пишуться за правилами граматики, і не викладають догмата.

Не є частиною триєдиного Бога

РІЗНІ джерела визнають, що Біблія не погоджується з ученням, що святий дух є третьою особою триєдиного Бога. Наприклад:

Католицька енциклопедія: «В Старому Завіті ніде немає ясного доказу на Третю особу».

Католицький теолог Фортман: «Євреї ніколи не вірили, що дух був особою; і немає здорового доказу на те, що письменники Старого Завіту були такої думки... Про Святого Духа звичайно говориться в [синоптичних] Євангеліях і Діях апостолів, як божественна сила».

Нова католицька енциклопедія: «С[тарий] З[авіт] не каже, що Божий Дух є особою... просто, Божий дух — це Божа сила. Якщо в декотрих віршах дух представляється бути відмінним від Бога, то це тому, що подих Ягве діє зовнішньо». Ця енциклопедія також каже: «Більшість віршів Н[ового] З[авіту] виявляють, що Божий дух є щось, а не хтось; це можна особливо бачити з порівняння духа з Божою силою» (курсив наш).

Католицький словник: «Взагалі, Новий Завіт, так як Старий, каже, що дух є божественна енергія або сила».

 Отже, ні євреї ні ранні християни не вірили, що святий дух був частиною Трійці. Те вчення появилось у пізніших століттях. Так як каже Католицький словник: «Третю особу утвердилось на Александрійському соборі в 362 р... і зрештою на Константинопольському в 381 р.»,— близько півчвертя століть після вилиття святого духа на учнів у свято П’ятидесятниці!

Ні, святий дух не є особою ні частиною трійці. Святий дух — це Божа активна сила, якою Він користується, щоб виконувати Свою волю. Святий дух не є Богові рівний, але завжди є в Його розпорядженні й підлеглим Йому.

[Вставка на сторінці 22]

«Взагалі, Новий Завіт, так як Старий, каже, що дух є божественна енергія або сила» (Католицький словник).

[Ілюстрації на сторінці 21]

Одного разу святий дух появився у вигляді голуба. Іншого разу, як полум’я вогненні — але ніколи як особа.