Що Біблія говорить про Бога й Ісуса?

КОЛИ б люди прочитали Біблію від початку до кінця і нічого не знали про Трійцю, то чи ж вони дійшли б до такого висновку? Зовсім ні.

Неупереджений читач дійде до висновку, що тільки Бог є Всемогутній, Творець, окремий і відмінний від кого-небудь іншого, і що Ісус, навіть перед Його прибуттям на землю як людина, також був окремий і відмінний, створена Істота, підлегла Богові.

Бог один, а не три

МОНОТЕЇЗМ, це біблійне вчення, що Бог єдиний. І Л. Л. Пейн, професор церковної історії, показує, що чистісінький монотеїзм не враховує ідеї про Трійцю: «Старий Завіт точно монотеїстичний. Бог — це єдина особиста істота. На ідею, що догмат про трійцю знаходиться в Старому Завіті... зовсім основи немає».

Чи після Ісусового прибуття на землю була якась зміна в монотеїзмі? Пейн відповідає: «Щодо цього вчення, то між Старим Завітом а Новим зміни немає. Традиція монотеїзму продовжується. Ісус був євреєм, вихований єврейськими батьками за умовами Святого Письма [Старого Завіту]. Сама суть Його навчання була єврейська; нове євангеліє, але не нова теологія... Він засвоїв віру в важливий текст єврейського монотеїзму: „Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один“».

Ті слова знаходяться в 5 Мойсеєвій 6:4.  Католицький Новий єрусалимський переклад [НЄП, англ.] каже: «Слухай, Ізраїлю: Ягве, Бог наш, єдиний Ягве» *. У граматиці того віршу, слово «єдиний» множинних визначень немає, щоб уселяти думку про щось іншого, крім одної особи.

Християнський апостол Павло також не говорить про зміну Божої природи, навіть після Ісусового прибуття на землю. Він написав: «Бог же один» (Галатів 3:20; також дивіться 1 Коринтян 8:4-6).

У тисячах віршах цілої Біблії говориться про Бога як одна особа. Коли Бог говорить, то говорить як одна неподілена особа. Біблія дуже докладно говорить про це. Так як Бог каже: «Я Єгова. Це Моє Ім’я; і нікому слави Своєї не дам» (Ісаї 42:8, НС). «Я, Ягве, Бог ваш... Не матимете жодних богів, крім Мене» (курсив наш) (2 Мойсеєва 20:​2, 3, Єрусалимський переклад [ЄП, англ.]).

Чому всі Бого-натхненні письменники Біблії говорять, що Бог одна особа, якщо Він дійсно є три особи? Якій же цілі це послужило б, хіба щоб зводити людей? Певно, що коли б Бог був троїстий, то натхнув би Своїх письменників Біблії розяснити це, щоб не було жодного сумніву. Принаймні письменники Святого грецького-християнського Письма, маючі особистий контакт з Божим власним Сином, були б пояснили це. Але такого пояснення в Біблії немає.

Замість цього, письменники Біблії докладно пояснили, що Бог є одна Особа — унікальна, нерозчленована Істота, Якому немає рівного: «Я — Господь [Єгова, НС], і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене» (Ісаї 45:5). «Ти, Якого Ім’я Єгова, тільки Ти Всевишній над цілою землею» (Псалом 83:18, НС).

Не є множинний Бог

ІСУС сказав, що Бог «єдиний Бог правдивий» (Івана 17:3). Він ніколи не казав, що Бог є божеством складаючись з множинних осіб. Тому то в Біблії тільки Єгова називається Всемогутнім. Інакше, слово «Всемогутній» не мало б жодного значення. Біблія ніде не каже, що Ісус або святий дух є всемогутній, тому що тільки Єгова є всевишній. У 1 Мойсеєвій 17:1 Бог каже: «Я Бог Всемогутній». А в 2 Мойсеєвій 18:11 каже так: «Господь [Єгова, НС] більший за всіх богів».

У Святому єврейському Письмі, слово ʼелогʹа (бог) утворюється з двох слів у множині, тобто, ʼело·гімʹ (боги) і ʼелогеʹ (богів). Ці множинні види переважно стосуються Єгови, в якому то разі перекладаються словом «Бог» в однині. Чи ці множинні види вказують на Трійцю? Ні, цього значення в них немає. У Словнику Біблії, Уїльям Сміт каже: «Жодні вчені не погоджуються з нереальною ідеєю, що [ʼело·гімʹ] стосується троїстості Божества. Це вид того, що граматики кажуть є множина величності, або вказує на повноту божественної могутності, підсумок сил Божих».

Американський журнал семітських мов і літератури каже про ʼело·гімʹ: «Це слово майже завжди пишеться з дієслівним присудком у однині, і з прикметниковим означенням у однині». Наприклад, титул ʼело·гімʹ знаходиться 35 разів у біблійному описі створювання, і в кожному разі дієслово, яке описує Божі вчинки, пишеться в однині (1 Мойсеєва 1:1—2:4). Тому то, те видання доходить до цього висновку: «[ʼЕло·гімʹ] обов’язково пояснюється як підсилювальний термін у множині, указуючи на велич а також величність».

Ело·гімʹ стосується не «людей» але «богів». Тому то ті, що наводять доказ, що це слово [ело·гімʹ] вказує на Трійцю роблять себе політеїстами, тобто поклонниками більше ніж одному Богові. Чому? Тому що виходило б, що в Трійці є три боги. Але майже всі прибічники того догмата не погоджуються з думкою, що Трійця складається з трьох відмінних богів.

Біблія також вживає слова ʼело·гімʹ і ʼело·геʹ, коли говорить про кількох фальшивих ідолів-богів (2 Мойсеєва 12:12; 20:23). Але в інших віршах може говорити тільки про одного фальшивого бога, як наприклад коли філістимляни говорили про «Дагона, їхнього бога [ʼело·геʹ]» (Суддів 16:​23, 24). Ваал теж зветься «бог [ʼело·гімʹ]» (1 Царів 18:27). Крім того, цей вислів також уживається, коли йде про людей (Псалом 82:​1, 6). Мойсеєві було сказано служити «замість Бога [ʼело·гімʹ] Ааронові й фараонові» (2 Мойсеєва 4:16; 7:1).

Очевидно, звертатись до фальшивих богів, а навіть людей, титулами ʼело·гімʹ і ʼело·геʹ, не містить у собі множинності богів; також  застосовувати ʼело·гімʹ або ʼело·геʹ до Єгови не значить, що Він складається з більш одної особи, а головно, коли звернемо увагу на те що решта Біблії говорить на цю тему.

Ісус — відмінне створіння

ТОДІ як Ісус служив людиною на землі, то дійсно був досконалий, тому що Бог Сам перемістив Його життя або життєву силу в утробу Марії (Матвія 1:​18-25). Але це не був початок Його життя. Ісус Сам сказав, що Він «з неба зійшов» (Івана 3:13). Тому то, було звичайно Йому пізніше сказати Своїм послідовникам: «А що ж, як побачите Людського Сина [Ісуса], що сходить туди, де перше Він був?» (Івана 6:62).

Отже, Ісус існував на небі перед Його прибуттям на землю. Але, чи Він був одною з осіб всемогутнього, вічного триєдиного Божества? Ні, Біблія виразно каже, що перед Його прибуттям на землю, Бог створив Ісуса духовною істотою, так як ангелів. Ні ангели, ні Ісус не існували перед їхнім створенням.

Ісус, перед Його появою як людина, був «первородний всякого створіння» (Колосян 1:15). Він був «початок створіння Божого» (Об’явлення 3:​14, католицький ПХ). Це неправильно розуміти, що [грецьке, ар·хіʹ] «початок» значить, що Ісус «дав початок» Божому створінню. У своїх писаннях, Іван понад 20 разів користується різними видами грецького слова ар·хіʹ, і в усіх випадках воно має загальне значення «початок». Так, Бог створив Ісуса як початок Божих невидимих створінь.

Зауважте близьке співвідношення між згадуванням про початок Ісуса а висловами зображальної «Мудрості» у книзі Приповістей: «Ягве створив мене, первоплід Його чинів з найдавніших Його творів. Народжена я поки гори поставлені ще не були, давніша за пагорків, коли ще землі не вчинив, ні піль, ні перших стихіїв світу» (Приповістей 8:​12, 22, 25, 26, НЄП). Тоді як слово «Мудрість» уживається уособлювати Того, Кого Бог створив, то більшість учених погоджуються, що це дійсно образний вислів на Ісуса, як духовне створіння перед Його прибуттям на землю.

Як уособлена «Мудрість» перед Його прибуттям на землю, Ісус каже, що Він був «майстром у Нього [Бога]» (Приповістей 8:30). Погоджуючись з тим, що Ісус був владним майстром, у Колосян 1:16 каже про Ісуса що «Ним Бог створив усе що на небі й на землі» (Переклад сьогоднішньою англійською мовою).

Отже, з допомогою цього владного Майстра, Свого молодшого Партнера, так би мовити, Всемогутній Бог створив всі речі. Біблія підсумовує це так: «Для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все... і один Господь Ісус Христос, через якого — усе» (курсив наш). (1 Коринтян 8:6, католицький ПХ).

Немає сумніву, що то до цього владного Майстра Бог сказав: «Створімо людину за образом Нашим» (1 Мойсеєва 1:26). Дехто заявляє, що слово «Нашим» у цьому реченні вказує на Трійцю. Але, коли б ви сказали «зробімо собі щось», то звичайно ніхто не розумів би, що ви мали на думці кількох осіб з’єднаних у вашій істоті. Ви тільки маєте на думці, що дві або кілька осіб будуть співдіяти разом, щоб зробити щось. Так само, коли Бог сказав «створімо» й «Нашим», то тільки промовив до іншої особи, Свого першого духовного створіння, владного Майстра, Ісуса, як духовна Істота на небі.

Чи Бога можна спокусити?

У МАТВІЯ 4:1 говорить що «Диявол спокушав» Ісуса. Показавши Ісусові «всі царства на світі та іхнюю славу», Сатана сказав: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся» (Матвія 4:​8, 9). Сатана старався спокусити Ісуса, щоб Він став невірним Богові.

Але, коли б Ісус був Богом, то чи ж міг би бути випробовуваний? Чи ж Бог може збунтуватись Сам проти Себе? Ні, але ангели і люди можуть, і дійсно бунтувались проти Бога. Спокушення Ісуса матиме значення тільки тоді, коли б Він не був Богом, але відмінною особою, маюча волю вибирати, і яка могла б стати невірною, коли б хотіла, так як ангел або людина.

З другого боку, неможливо уявити собі,  щоб Бог згрішив і став невірним Сам до Себе. «Діло Його досконале... Бог вірний,.. справедливий і праведний Він» (5 Мойсеєва 32:4). Отже, коли б Ісус був Богом, то Його неможливо спокушати (Якова 1:13).

Не будучи Богом, Ісус міг стати невірним. Але Він зостався вірним, кажучи: «Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Матвія 4:10).

Який же викуп?

ОДНА з головних причин чому Ісус прийшов на землю як людина, також прямо впливає на догмат про Трійцю. Біблія каже: «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,— людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх» (1 Тимофія 2:​5, 6).

Ісус, будучи досконалою людиною, постачив викуп, яким відкупив точно те, що Адам загубив — право до досконалого тілесного життя на землі. Тому то, апостол Павло міг назвати Ісуса «останнім Адамом», який сказав у тому самому розумінні: «Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Коринтян 15:​22, 45). Ісусове досконале тілесне життя було «викупом», якого вимагалось, щоб задовольнити божественне правосуддя — не більше, не менше. Основний принцип навіть людського правосуддя є, щоб відшкодовування дорівнювало вчиненому злочину.

Коли б Ісус був частиною Божества, то викуп був би безмежно більший від вимоги Божого власного закону (2 Мойсеєва 21:23-25; 3 Мойсеєва 24:19-21). Тільки досконала людина, Адам, згрішила в Едемі, а не Бог. Тому то викуп, який задовольнить Боже правосуддя, мусив бути точно рівноцінний — досконала людина, «останній Адам». Отже, коли Бог послав Ісуса на землю, як викуп за людство, то зробив Його тим, яке задовольнить правосуддю, не втіленим богом, не боголюдиною, але досконалою людиною «уменшеним від анголів» (Євреїв 2:9; порівняйте Псалом 8:6, 7 [8:5, 6, НС]). Як же якась частина всемогутнього Божества — Отця, Сина, або святого духа — може бути нижчою від ангелів?

Як «однороджений Син»?

БІБЛІЯ каже що Ісус був Божим «Однородженим Сином» (Івана 1:14; 3:​16, 18; 1 Івана 4:9). Віруючі в Трійцю кажуть, що оскільки Бог є вічний, то виходить, що Син Божий теж є вічний. Але, як же людина може бути сином і такого самого віку як її батько?

Прихильники Трійці заявляють, що коли Біблія говорить про Ісуса як «однородженого», то це не є таке саме як пояснення слова «народжувати» в словнику, що значить «дати початок чому-небудь, створювати що-небудь, бути причиною появи когось [як батько]» (Словник української мови, Білодіда). Вони заявляють, що стосовно до Ісуса, це значить «споріднення без початку», тобто споріднення єдиного ненародженого сина без народження (Пояснювальний словник слів Нового і Старого Завітів [англ.], автор Вайн). Чи ж це звучить вам логічно? Чи людина може дати синові початок, і щоб не народити його?

Крім того, чому Біблія вживає те саме грецьке слово на «однороджений» (так як автор Вайн визнає без пояснення), коли говорить про споріднення Ісака з Авраамом? У Євреїв 11:17 говорить про Ісака як «однородженого сина» Авраама. Немає сумніву, що  стосовно до Ісака, він був однороджений в нормальному значенні, і не був рівний батькові віком або становищем.

Основне грецьке слово на «однороджений», якого вживається коли говорить про Ісуса й Ісака, є мо·но·єнісʹ від моʹнос, що значить «єдиний» і гїʹно·маї, слово-основа, що значить «породжувати» «стати (початися)», так як є сказано в Стронговому Всеосяжному алфавітному індексі. Отже мо·но·єнісʹ пояснюється так: «Єдиний народжений, однороджений, наприклад, як єдина дитина» (Англо-грецький словник Нового Завіту, автор Е. Робінсон).

Теологічний словник Нового Завіту (англ.), редагований Гергардом Кіттелем, каже: «[Мо·но·єнісʹ] значить єдиного походження, тобто, без братів і сестер». Ця книжка також каже, що в Євангеліє Івана 1:18; 3:​16, 18; і 1 Івана 4:9, «Ісусове споріднення не тільки порівнюється до споріднення єдинородженої дитини з її батьком. Дійсно це є споріднення однородженого Сина з Отцем!»

Виходить, що Ісус, однороджений Син, мав початок Свого життя. Тому то правильно казати, що Всемогутній Бог був Його Породителем, або Отцем, у такому самому значенні, як тілесний батько, як наприклад Авраам, породив сина (Євреїв 11:17). Отже, коли Біблія говорить, що Бог був «Отець» Ісуса, то це дійсно правда — вони дві відмінні особи. Бог старший. Ісус менший — віком, становищем, могутністю і знанням.

Беручи до уваги, що Ісус не був єдиним духовним Сином, Якого Бог створив на небі, то легко зрозуміти чому про Нього каже, що Він був «однороджений Син». Численність інших створених духовних істот, ангелів, також є «синами Божими», у такому самому розумінні як Адам був Божим сином, тому що їхнє життя почалось з Богом Єговою, Джерелом життя (Йова 38:7; Псалом 36:10 [36:9, НС]; Луки 3:38). Але всі ці сини Божі були створені через Сина «роджений перш усякого творива», якого Бог Сам прямо створив (Колосян 1:15-17).

Чи Ісуса вважали бути Богом?

ТОДІ як Біблія часто каже, що Ісус був Божим Сином, то ніхто в першому столітті навіть не подумав би, що Він був Богом-Сином. Навіть демони, які «вірять, що Бог один», з власного досвіду знали, що Ісус не був Богом. Тому то, вони правильно сказали, що Ісус був відмінний «Син Божий» (Якова 2:19; Матвія 8:29). І коли Ісус помер, то язичеські римські вояки мали досить знання, щоб сказати, що те, що вони чули від Його послідовників було правда, тобто, не що Ісус був Богом, але, що «Він був справді Син Божий» (Матвія 27:54).

Отже, вислів «Син Божий» стосується до Ісуса як окрема створена істота, а не як частина триєдиного Бога (Трійці). Будучи Сином Божим, Він не міг бути самим Богом, бо в Івана 1:18 каже: «Ніхто й ніколи Бога не бачив» (католицький ПХ).

Учні вірили, що Ісус був «один Посередник між Богом та людьми» а не Самим Богом (1 Тимофія 2:5). Тому що посередник є відмінний від тих, яким потрібне посередництво, то це суперечило б казати, що Ісус був одна суть з котрою-небудь стороною, яку Він старався примирити. Це було б претендування на те, чим Він не є.

Біблія докладно й постійно говорить про споріднення Бога з Ісусом. Тільки Бог Єгова є Всемогутній. Він прямо створив Ісуса перед Його прибуттям на землю. Тому то, Ісус мав початок і ніколи не міг бути рівний Богові могутністю або вічністю.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 14]

Будучи створений Богом, Ісус є на другому місці відносно віку, могутності, і знанням.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Ісус Сам сказав, що вже існував перед Його прибуттям на землю, будучи створений Богом як почин Божих невидимих створінь.