Розділ одинадцятий

Нехай ваше життя буде довічно змістовним!

ХОЧ би де ми жили, скрізь можна почути про наукові відкриття. Біологи, океанологи та інші дослідники постійно поглиблюють людські знання про земну кулю та життя на ній. Астрономи ж і фізики, ведучи свої пошуки в іншому напрямку, довідуються дедалі більше про нашу Сонячну систему, зорі й навіть віддалені галактики. На що всі ці відкриття і знахідки вказують?

Багато проникливих і мислячих людей погоджується зі стародавнім царем Давидом: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід» (Псалом 19:2). Звичайно, дехто може заперечувати ці слова або казати, що не впевнений в існуванні Творця. Однак чи докази, подані у цій книжці, не переконують вас, що Творець дійсно існує і що Усесвіт та наше життя є ділом його рук?

Апостол Павло зауважив: «Люди не можуть казати, що не знають про Бога. Від початку світу люди могли бачити, яким є Бог, через речі, котрі Він створив. Цим виявляється Його сила, що триває повіки. Цим виявляється, що Він — Бог» (Римлян 1:20, переклад «Holy Bible — New Life Version»). Завдяки інформації, розглянутій у попередніх розділах про творіння, нам тепер легше «бачити, яким є Бог» і цінувати «Його незримі властивості» (СМ). Все ж лише розуміти, що матеріальне творіння свідчить про Творця, недостатньо. Чому?

Багато науковців, які присвятилися дослідженню Всесвіту, далі відчувають внутрішню порожнечу,  бо не знаходять справжнього змісту в житті. Ось що, наприклад, написав фізик Стівен Вайнберґ: «Чим більше ми дізнаємося про Всесвіт, тим безцільнішим він нам здається». У журналі «Наука» (англ.) стосовно погляду астронома Алана Дресслера говорилося: «Коли дослідники кажуть, що космологія виявляє «розум» або «почерк» Бога, вони приписують божественному те, що зрештою може бути менш важливим аспектом Всесвіту,— його фізичну структуру». За словами Дресслера, більш важливим є зміст людського життя. Він зазначив: «Люди зреклися старої віри, що людство перебуває у буквальному центрі [матеріального] Всесвіту, але їм треба повернутися до переконання, що саме на них зосереджується питання про зміст життя».

Безсумнівно, кожному з нас слід серйозно цікавитися питанням, навіщо ми живемо. Лише визнавати,  що Творець, або Найвеличніший Конструктор, дійсно існує і що людство залежить від нього, недостатньо. Це не зробить нашого життя змістовним. Частково причина полягає в тому, що життя здається дуже коротким. Багатьох охоплює почуття, подібне до почуття короля Макбета, героя шекспірівської п’єси:

Життя — рухлива тінь, актор нікчемний;

Годину чваниться, горить на сцені,—

І край; оповідання ідіота,

Палке та голосне, але нічого

Не значуще. («Макбет», дія V, сцена 5)

Хоча чимало людей по цілому світі погоджуються з цими словами, однак коли вони самі потрапляють у скруту, то часто звертаються до Бога по допомогу. Елігу, мудрий чоловік, який жив багато років тому, зауважив: «Від превеликого утиску кричать люди і лементують... Але ніхто не скаже: «Де Бог, наш Сотворитель?.. Він більше нас, ніж звірів земних навчає, і більш, ніж птаство піднебесне, нас врозумляє» (Йова 35:9—11, Хом.).

Слова Елігу підкреслюють, що справжній зміст не в нас людях. Зміст усього — в нашому Величному Творцеві, тому логічно, що справжній сенс нашого існування пов’язаний з ним і залежить від нього. Щоб знайти цей сенс і глибоке задоволення, яке він приносить, нам потрібно пізнати Творця й узгодити своє життя з його волею.

Зверніться до Творця

Мойсей реалістично зауважив: «Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі — вісімдесят років; і більшість із них — то труд і марність». Усвідомлення  цього не засмутило Мойсея і не зробило з нього песиміста, а, навпаки, допомогло зрозуміти, наскільки важливо звернутися до нашого Творця. Мойсей молився: «Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре! Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні! І хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого» (Псалом 90:10, Хом.; 90:12, 14, 17).

‘Насичені вранці’. ‘Радість по всі наші дні’. ‘Боже благовоління над нами’. Чи ж такі вислови не викликають думку, що людина знайшла зміст у житті — зміст, який залишається для людства загалом недоступним?

Якщо ж ми хочемо знайти його, то нам потрібно перш за все усвідомити свою позицію перед Творцем. Певним чином у цьому можуть допомогти дедалі більші знання про Всесвіт. Давид запитував: «Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,— то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» (Псалом 8:4, 5).

Але недостатньо лише визнавати, що Єгова створив Сонце, Місяць та зорі й усе різноманіття життя на Землі (Неемії 9:6; Псалом 24:2; Ісаї 40:26; Єремії  10:10, 12). Як ми уже довідалися, унікальне ім’я Єгови виявляє, що він є Богом наміру — єдиним, хто може повністю виконати свою волю.

Ісая написав: «Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив,— на проживання на ній Він її вформував». Після цього Ісая процитував слова Єгови: «Я — Господь [«Єгова», НС], і нема більше іншого Бога!» (Ісаї 45:18). А Павло через багато років сказав співхристиянам: «Ми — Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла». Головним серед цих ‘добрих діл’ є проголошення ‘безконечної мудрості Божої, згідно з [його] відвічним рішенням’ (Ефесян 2:10; 3:8—11, Хом.). Ми можемо і, якщо підходити до справи розумно, повинні мати взаємини з Творцем. Щоб розвинути їх, потрібно дізнатися про намір Творця і жити згідно з ним (Псалом 95:3—6).

Усвідомлення того, що існує турботливий, сповнений любові Творець, мусить спонукувати нас до дій. Наприклад, зверніть увагу на зв’язок між цим усвідомленням і належним ставленням до інших. «Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його». «Хіба Бог не один нас створив? Чому ж один одного зраджуємо ми?» (Приповістей 14:31; Малахії 2:10). Отже, коли ми знаємо, що існує турботливий Творець, це мусить спонукувати нас охоче піклуватися його іншими творіннями.

Робити це неважко, оскільки нам пропонується допомога. І пропонує її сам Творець. Хоч Єгова більше й не працює над створенням нових форм життя на Землі, можна сказати, що він продовжує творити,  тільки іншим способом. Він активно й плідно допомагає людям, які шукають його керівництва. Згрішивши, Давид просив: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Псалом 51:12; 124:8). Біблія заохочує християн «відкинути стару особистість», сформовану навколишнім світом, і «зодягнутися в нову особистість, створену згідно з Божою волею» (Ефесян 4:22—24, НС). Так, Єгова може створити в людях нове символічне серце, допомагаючи їм розвивати особистість, яка відображає його риси.

Однак це тільки перші кроки. А нам потрібно йти далі. Павло сказав деяким освіченим афінянам: ‘Бог, Який створив світ і все, що в ньому, призначив наперед часи, щоб люди шукали Бога, чи не відчують Його і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас’ (Дії 17:24—27, Дерк.).

Зміст життя ґрунтується на знаннях

Отже, з розглянутого повинно бути зрозуміло, що через матеріальне творіння і натхнене Слово, Біблію, Творець постачив людству достатньо інформації про себе. Він заохочує нас збільшувати своє знання та розуміння і навіть передрікає час, коли «земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває» (Ісаї 11:9; 40:13, 14).

Творець не хоче, щоб наша здатність пізнавати й удосконалюватись обмежувалася 70—80 роками. Про це свідчать відомі багатьом слова Ісуса: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).

 «Життя вічне». Це не якась фантазія. Ідея про нескінченне життя відповідає тому, що Творець пропонував нашим першим батькам, Адаму та Єві. Вона відповідає науковим фактам про будову й потенціал нашого мозку. І також відповідає вченню Ісуса Христа. Вічне життя було суттю Ісусової звістки. Свого останнього вечора на землі він сказав апостолам: «Життя вічне полягає у пізнанні тебе — єдиного істинного Бога — й того, кого ти надіслав, Ісуса Христа» (Івана 17:3, Герасимчук).

Як говорилося в попередньому розділі, Ісусова обіцянка вічного життя стане дійсністю для мільйонів людей саме тут, на землі. Безперечно, коли хтось має таку надію, його життя стає набагато змістовнішим. А щоб здобути її, потрібно розвивати взаємини з Творцем. Ці взаємини уже тепер служать запорукою майбутнього нескінченного життя.  Уявіть собі, які можливості таке життя відкриє перед вами: навчання, дослідження, набуття досвіду — і все це без обмежень, що їх створюють нині хвороби й смерть. (Порівняйте Ісаї 40:28). Чим би ви тоді займалися? Ви, звичайно, ліпше знаєте, що вас цікавить, які здібності прагнете розвинути й на котрі питання хочете знайти відповіді. Можливість займатися тим, що приносить задоволення, зробить ваше життя ще змістовнішим!

Павло мав вагому причину сподіватися, що настане час, коли «саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих» (Римлян 8:21, Хом.). Ті, хто намагається здобути цю свободу, матимуть дійсно змістовне життя, і не лише сьогодні, але й вічно — на славу Богові (Об’явлення 4:11).

Свідки Єгови по всьому світі досліджують це питання. Вони переконані, що існує Творець, який піклується про них та про вас. Тому вони з радістю допомагають іншим знайти справжній зміст життя. Запрошуємо вас розглянути це питання разом з ними. Завдяки цьому ваше життя буде довічно змістовним!

[Рамка на сторінці 185]

Бог. В якому розумінні?

«Науковці, та й не лише вони, часто вживають слово «Бог», маючи на увазі щось настільки абстрактне й безособове, що Його майже неможливо відрізнити від законів природи»,— сказав Стівен Вайнберґ, якому було присуджено Нобелівську премію за працю про фундаментальні взаємодії. Він додав:

«Думаю, що коли уже вживати слово «Бог», то лише маючи на увазі Бога, який цікавиться людьми, творця й законодавця, що створив не тільки закони природи та Всесвіт, але й норми добра і зла, особу, котру турбують наші вчинки, коротко кажучи, того, хто достойний нашого поклоніння. (...) Це Бог, який був і є дуже важливий для чоловіків та жінок протягом усієї історії» («Мрії про останню теорію», англ.).

[Ілюстрація на сторінці 187]

Мойсей усвідомлював, що, хоч би як довго ми жили, справжнього змісту нашому життю надають взаємини з Творцем.

[Ілюстрація на сторінці 190]

Для тих, хто знайшов справжній зміст життя, відкриваються незліченні можливості.